Лісова пісня. Мавка

Лісова пісня. Мавка;
	Офіційний україномовний постер №1
Жанр	драма
Режисер	Юрій Іллєнко
Сценарист	Юрій Іллєнко
На основі	за драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня»
У головних ; ролях	Людмила Єфименко, Віктор Кремльов, Майя Булгакова
Оператор	Юрій Іллєнко
Композитор	Євген Станкович
Монтаж	Елеонора Суммовська
Художник	Анатолій Мамонтов
Кінокомпанія	Кіностудія ім. О. Довженка
Тривалість	78:26 хв.
Мова	українська (частковий дубляж)
Країна	СРСР
Рік	1981
IMDb	ID 0171474

«Лісова пісня. Мавка» — український радянський фільм-казка кіностудії ім. Олександра Довженка 1981 року за драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня». Режисер: Юрій Іллєнко.

Не плутати з «Мавка. Лісова пісня» — анімаційним фільмом, який вийшов у 2023 році.

У заповідному казковому лісі живе лісова русалка Мавка. За чудову гру на сопілці вона покохала сільського парубка Лукаша, але Лукаш одружився з Килиною й у відплату за зраду втратив свій чудовий дар.

Повна україномовна версія, згідно з «Довженко-центром» втрачена, а у фондах цілком зберігається лише російськомовна версія фільму^[2]. Оцифрована ж версія фільму, яку випустив «Довженко-центр» у 2015 році, містить застереження перед початком показу фільму «Варіант цього фільму з україномовною фонограмою, на жаль, повністю не зберігся. У процесі відновлення фільму втрачені фрагменти було реконструйовано з російськомовної фонограми»^[3].

Сюжет ред.

Старий Лев та його сестра з молодим сином Лукашем покидають село, щоб оселитися в лісі за болотом. Вони будують хатину поряд із величезним дубом — місцем проведення стародавніх обрядів. Лев знайомий з духами і вшановує їх біля дуба.

Навесні, коли природа прокидається, прокидається Мавка і чує, як Лукаш грає на сопілці. Лісовик застерігає її від стосунків з людьми. Попри те Мавка знаходить Лукаша у лісі, не даючи йому робити надрізи на березі. Хлопець здивований зустріччю, але не боїться. До Мавки залицяються чорт Куць і Перелесник. Мавці проте подобається Лукаш. Вона рятує його, коли Лукаш ледве не тоне вночі в лісовому озері. Мавка та Лукаш взаємно закохуються, та їхні стосунки не схвалює ні Лісовик, ні мати Лукаша.

Згодом Мавка вирішує пізнати людське життя. Вона погано справляється з працею, бо не хоче шкодити природі. Тим часом мати Лукаша запрошує на допомогу молоду вдову Килину, яка до вподоби Лукашеві. Незабаром Лукаш одружується з Килиною. Мавка страждає від цього та йде до Того, хто сидить у скелі, впадаючи у вічний сон в товщі каменю. Дядько Лев помирає біля дуба. Приходять майстри, щоб спиляти дуба, однак його зрубує Килина, а майстри виявляються злиднями, що поселяються в її хаті.

Взимку Лісовик, бажаючи помститися Лукашу за долю Мавки, перетворює того на вовка. Лукаш, виючи, блукає лісом і його голос пробуджує Мавку. Вона виходить зі скелі і розшукує коханого. Мавка чекає на нього біля хати, перетворившись на вербу. Килина лякається її появи та намагається зрубати дерево. Тоді Перелесник спалює разом вербу і хату.

Лукаш приходить до згарища, повернувши людський вигляд. Килина та мати Лукаша, посадивши дітей на воза, повертаються через ліс у село. Невидимі їм злидні їдуть також. Лукаш намагається грати на сопілці на згарищі і, розмовляючи з залишками верби, замерзає на смерть. Лісовик забирає в нього сопілку і передає її дитині Килини.

В ролях ред.

Людмила Єфименко — лісова русалка Мавка
Віктор Кремльов — Лукаш
Майя Булгакова — Лукашева мати
Іван Миколайчук — дядько Лев і Лісовик
Людмила Лобза — Килина
Борис Хмельницький — Перелесник
Віктор Демерташ — чорт Куць
Ніна Шацька — Водяна Русалка
Світлана Сергєєва — Польова Русалка
Пилип Іллєнко та Валя Ходулін — Килинині діти
Володимир Федоров, І. Манзій, П. Волков, В. Басистий, А. Єланський — Злидні
Сергій Підгорний

Творча група ред.

Офіційний україномовний постер № 2 невідомого художника (1981)

Автор сценарію і режисер-постановник: Юрій Іллєнко
Оператор-постановник: Юрій Іллєнко
Композитор: Євген Станкович
Художник-постановник: Анатолій Мамонтов
Звукооператор: Анатолій Ковтун
Режисер: Вітольд Янпавліс
Оператор: В. Тарнавський
Художник по костюмах: І. Вакуленко
Художник по гриму: А. Лосєва
Художник-декоратор: В. Бескровний
Монтажер: Елеонора Суммовська
Асистенти режисера: З. Михайленко, В. Козуб
Асистенти оператора: О. Ткачук, А. Шигаєв, В. Белощук
Асистент художника: Н. Пастушенко
Державний симфонічний оркестр УРСР, диригент — Федір Глущенко
Директор картини: Микола Весна

Оцифрована DVD версія ред.

Оцифрована версія фільму, яку випустив Довженко-центр у 2015 році, мала застереження перед початком показу фільму «Варіант цього фільму з україномовною фонограмою, на жаль, повністю не зберігся. У процесі відновлення фільму втрачені фрагменти було реконструйовано з російськомовної фонограми»^[3].

Сприйняття ред.

Українська радянська критик Людмила Лемешева охарактеризувала фільм у 1983 році: «струнка, закінчена концепція драми розпалася на окремі ретельно зашифровані метафори, сенс яких доходить лише за чудового знання тексту і неодноразового перегляду фільму». Ключовою сценою режисер зробив порятунок Мавкою Лукаша з води, в якій доносить сусідування кохання і «життя з усім його неминучим брудом, мулом, з грузькістю і відсталістю його повсякденної течії». При тому ж Іллєнко не показав тему угоди між дядьком Левом і духами, але додав сцену його вигнання з села, що виглядає необґрунтовною^[4].

Згідно зі статтею Христини Костюк в «Українознавчому альманасі» 2013 року, Іллєнко змінив акценти, порівняно з оригінальною драмою Лесі Українки. В його фільмі міфічні істоти постають більше алегоріями людських вад, аніж утіленням природних сил. Водночас, услід за Лесею Українкою, Іллєнко захоплюється їхнього справжністю, відсутністю фальшивості, у порівнянні зі світом людей. Так перед глядачами розгортається конфлікт між ідеальним, омріяним та дріб'язково-практичним, буденним^[5].

На думку російського радянського критика Олега Ковалова, у фільмі «ми побачили нову Мавку, далеку від канонічного образу ніжної, одухотвореної та зворушливо беззахисної дівчинки» — Людмила Єфименко в цій ролі «викликає мимовільні асоціації зі скульптурним образом давньогрецького юнака, з амазонкою, а то зовсім навпаки — з істотою з майбутнього, в чиїй жорсткій, прохолодній природі ми не знаходимо рідного нам тепла»^[4].

За словами Мар'яни Кріль 2012 року, «Лісова пісня» Лесі Українки складна для авторських інтерпретацій. Юрій Іллєнко виступив у екранізації і режисером, і сценаристом, і оператором задля втілення свого задуму. В його трактуванні Мавка виразно переважає над Лукашем і втілює гнів від безсилля при спробі зрозуміти людей. Головна ідея твору має помітні розбіжності з літературним оригіналом, адже як прихильник візуальності, Юрій Іллєнко прагнув узгодити найвдаліші, на його думку, сцени зі словами персонажів. В фільмовій інтерпретації це історія невдачі Лукаша в зростанні до рівня діяльної, вільної та сильної Мавки. Почасти донесення такої ідеї вдалося, але фільму бракує завершеності; в ньому видно покарання Лукаша, проте не видно чіткої вини^[6].

Російський кінокритик Олександр Федоров відгукнувся про «Лісову пісню» Іллєнка в 2023 році: «виникає картина, де кожен кадр буквально кричить про талановитість автора, але загалом фільм виявляється прикрою невдачею» через відрив кадру від символічного наповнення. Тому вийшов «Фільм — візерунок. Фільм — вишивка, де втрачається відчуття міри та смаку, де емоції немов застигли у крижаному дзеркалі екрана»^[7].

Примітки ред.

↑ українська версія частковий дубляж - хоча всі українські актори й розмовляли українською в оригіналі - у фільмі також знімалося кілька російських акторів (наприклад Ніна Шацька тощо) які розмовляли російською під-час зйомок фільму й їх дублювали українською в постпродакшині
↑ Ukrainian Cinema Fund — Dovzhenko Centre. dovzhenkocentre.org, 2020
↑ ^а ^б Юрій Іллєнко. Збірник кінематографічних творів" («Вечір на Івана Купала», «Тіні забутих предків», «Білий птах з чорною ознакою», «Легенда про княгиню Ольгу», «Лісова пісня. Мавка», «Лебедине озеро. Зона», «Криниця для спраглих»). Dovzhenko-ceter, 2015
↑ ^а ^б Лемешева, Л. (1983). Стихия мечты и логика реальности: (О худ. фильме «Лесная песня. Мавка» по мотивам пьесы Леси Украинки) / Искусство кино. Т. 1. с. 49—61.
↑ Костюк, Х. (2013). Містичні мотиви у творчості Юрія Іллєнка. Українознавчий альманах. Т. 11. с. 202—204.
↑ Мар'яна, Кріль (2012). Лісова пісня. Мавка — Кіноінтерпретація драми Лесі Українки у фільми Юрія Іллєнка. Roczniki Humanistyczne (Ukrainian) . Т. 60, № 07. с. 149—156. ISSN 0035-7707. Процитовано 11 липня 2023. {{cite news}}: |first2= з пропущеним |last2= (довідка)
↑ Федоров, А.В. (2023). Наше разное кино. Москва: Директ-Медиа.

Посилання ред.

«Лісова пісня. Мавка» [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.]

[1] українська версія частковий дубляж - хоча всі українські актори й розмовляли українською в оригіналі - у фільмі також знімалося кілька російських акторів (наприклад Ніна Шацька тощо) які розмовляли російською під-час зйомок фільму й їх дублювали українською в постпродакшині

[2] Ukrainian Cinema Fund — Dovzhenko Centre. dovzhenkocentre.org, 2020

[dz_2015-3] а ^б Юрій Іллєнко. Збірник кінематографічних творів" («Вечір на Івана Купала», «Тіні забутих предків», «Білий птах з чорною ознакою», «Легенда про княгиню Ольгу», «Лісова пісня. Мавка», «Лебедине озеро. Зона», «Криниця для спраглих»). Dovzhenko-ceter, 2015

[:0-4] а ^б Лемешева, Л. (1983). Стихия мечты и логика реальности: (О худ. фильме «Лесная песня. Мавка» по мотивам пьесы Леси Украинки) / Искусство кино. Т. 1. с. 49—61.

[5] Костюк, Х. (2013). Містичні мотиви у творчості Юрія Іллєнка. Українознавчий альманах. Т. 11. с. 202—204.

[6] Мар'яна, Кріль (2012). Лісова пісня. Мавка — Кіноінтерпретація драми Лесі Українки у фільми Юрія Іллєнка. Roczniki Humanistyczne (Ukrainian) . Т. 60, № 07. с. 149—156. ISSN 0035-7707. Процитовано 11 липня 2023. {{cite news}}: |first2= з пропущеним |last2= (довідка)

[7] Федоров, А.В. (2023). Наше разное кино. Москва: Директ-Медиа.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]