Лінчук Олександр Титович

Олександр Титович Лінчук (нар. 22 квітня 1925, Розсішки, Верхняцький район, Київська область, УРСР — пом. 31 серпня 2011, Христинівка, Черкаська область, Україна) — Герой Радянського Союзу (1944), учасник німецько-радянської війни.

Лінчук Олександр Титович
Народження 22 квітня 1925(1925-04-22)
с. Розсішки, Верхняцький район, Київська область, УРСР УРСР
Смерть 31 серпня 2011(2011-08-31) (86 років)
м. Христинівка, Черкаська область, Україна Україна
Країна СРСР СРСР
Приналежність Збройні сили СРСР
Рід військ піхота
Роки служби 19431946
Звання Старший сержант
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського СоюзуОрден ЛенінаОрден Вітчизняної війни I ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Життєпис ред.

Олександр Лінчук народився 22 квітня 1925 року в селі Розсішки (нині Уманського району Черкаської області) у багатодітній селянській родині. Українець. Батьки: Тит Устимович та Устинія Антонівна працювали у колгоспі «імені Комінтерна». Батько — машиністом молотарки, мати ходила на ланку. Після закінчення семи класів школи Олександр також пішов працювати прищепчиком на трактор.

З початком німецько-радянської війни відправлений на Кузбас, де став прокатником на одному з металургійних заводів. Коли у 1943 році Олександру виповнилось 18 років одразу ж був мобілізований до лав Червоної армії. З вересня того ж року — на фронтах німецько-радянської війни.[1]

До вересня 1943 року Лінчук був стрільцем 221-го гвардійського стрілецького полку 77-ї гвардійської стрілецької дивізії 61-ї армії Центрального фронту. Відзначився у ході битви за Дніпро. Незважаючи на масований ворожий обстріл, Лінчук переправився через Дніпро в районі села Любеч Чернігівської області і взяв активну участь в боях за захоплення і утримання плацдарму, обладнавши кулеметне гніздо з переправленим Максимом. На другий день, 1 жовтня 1943 року в районі села Усохи Брагінського району Гомельської області Білоруської РСР, склались непрості обставини. На плацдармі залишилась лічена кількість радянських воїнів, німці оточували їх з трьох сторін прострілюючи Дніпро, щоб не допустити підкріплення. У найтяжчий момент, коли затихло і було оточено інше кулеметне гніздо, червоноармієць Лінчук поспішив на підмогу і вогнем зі свого кулемета розсіяв гітлерівців, особисто знищивши близько 20 солдатів і офіцерів противника. За цей час відновили роботу і оточені кулеметники, які разом з Лінчуком відбивши німецьку контратаку німців з великими для них втратами.

У 1946 році в званні старшого сержанта Лінчук був демобілізований. Проживав у Христинівці, працював машиністом в залізничному депо. Помер 31 серпня 2011 року.[1]

Звання та нагороди ред.

15 січня 1944 року Олександру Титовичу Лінчуку присвоєно звання Героя Радянського Союзу[2].

Також нагороджений:

Примітки ред.

  1. а б Лінчук Олександр Титович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  2. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 15 января 1944 года [Архівовано 24 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 23 января (№ 4 (264)). — С. 1.
  3. Указ Президента України від 4 листопада 1998 року № 1210/98 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела ред.

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382. (рос.)
  • Нагородні листи А. Т. Линчука на сайті «Подвиг народа» [Архівовано 14 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  • Они отстояли мир. — Днепропетровск: Промінь, 1985. (рос.)
  • Шёл парнишке в ту пору…: герои-комсомольцы в боях за Советскую Украину в годы Великой Отечественной войны 1941—1945 гг. / авт.-сост. В. Н. Немятый и др. — Киев: Молодь, 1985. — 367 с. (рос.)
  • О. М. Филь. Герой Советского Союза. Беседы. І книга // Видавничий дім «Фактор». — Харків: 2012 (рос.)