Розсі́шки — село в Україні, у Христинівській міській громаді Уманського району Черкаської області. Розташоване на обох берегах річки Удич (притока Південного Бугу) за 7 км на південний схід від міста Христинівка та за 2 км від автошляху М30. На околиці села знаходиться роз'їзд Розсішки. Населення становить 1 131 особа.

село Розсішки
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Уманський район
Громада Христинівська міська громада
Код КАТОТТГ UA71060230220059320
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване XVII століття[1]
Населення 1131
Поштовий індекс 20032[2]
Телефонний код +380 4745
Географічні дані
Географічні координати 48°46′28″ пн. ш. 30°01′49″ сх. д. / 48.77444° пн. ш. 30.03028° сх. д. / 48.77444; 30.03028Координати: 48°46′28″ пн. ш. 30°01′49″ сх. д. / 48.77444° пн. ш. 30.03028° сх. д. / 48.77444; 30.03028
Середня висота
над рівнем моря
245 м[3]
Відстань до
обласного центру
201 км[4]
Відстань до
районного центру
20 км[4]
Найближча залізнична станція Розсішки
Відстань до
залізничної станції
1,5 км
Місцева влада
Адреса ради с. Розсішки
Сільський голова Паламарчук Галина Миколаївна
Карта
Розсішки. Карта розташування: Україна
Розсішки
Розсішки
Розсішки. Карта розташування: Черкаська область
Розсішки
Розсішки
Мапа
Мапа

CMNS: Розсішки у Вікісховищі

Історія ред.

Село входило до складу Орадівської волості Уманського повіту. Географічний словник Королівства Польського, посилаючись на інформацію подану Леонтієм Похилевичем, що у 1863 році в селі мешкало 1150 осіб, з яких 1126 православних, 8 католиків та 16 євреїв. На той час село мало 2091 десятину землі[5].

 
Церква Святої Параскеви

У селі діяла православна дерев'яна церква святої Параскеви, збудована у 1762 році[6]. Церква була тридільною, триверхою, ошальованою дошками; з центральним зрубом — квадратним у плані. Була низенька паламарня. Ктитором церкви був Іван Ґонта[7]. Розібрана у 1934 році[8][9].

Під час Голодомору 1932—1933 років, лише за офіційними даними, від голоду помер 101 мешканець села[10].

368 жителів села брали участь у німецько-радянській війні, з них 167 — загинули, 187 — нагороджено орденами і медалями[1], а гвардії сержанту О. Т. Лінчуку за подвиг, звершений під час форсування Дніпра у 1943 році, присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У 1946—1980 роках Олександр Титович працював машиністом Христинівського локомотивного депо[11]. В пам'ять про загиблих односельців під час війни у Розсішках встановлений обеліск Слави, а на спільній могилі воїнів, що полягли у боях за визволення села також встановлений пам'ятник[1].

У 19601980-х роках в селі розташовувалася центральна садиба колгоспу імені Комінтерну[12]. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні зернових та технічних культур. Працювали восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, відділення зв'язку[1].

Поблизу села виявлено залишки поселення та кам'яні знаряддя праці трипільської культури[1].

Населення ред.

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[13]:

Мова Відсоток
українська 97,13%
російська 1,28%
вірменська 1,21%

Відомі люди ред.

Галерея ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д ІМСУ, 1972, с. 623.
  2. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 25 травня 2023. 
  3. Прогноз погоди в селі Розсішки. weather.in.ua. Погода в Україні. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 25 травня 2023. 
  4. а б Відстані від села Розсішки. della.com.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 25 травня 2023. 
  5. Rososzki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 768. (пол.)
  6. Логвин, 1968, с. 79.
  7. Мицик, 2002, с. 124.
  8. Логвин, 1968, с. 80.
  9. Черкаська область, Уманський район, Розсішки с. pslava.info. Прадідівська слава. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 13 травня 2021. 
  10. Голодомор 1932—33 років на Черкащині. oda.ck.ua. Черкаська обласна державна адміністрація. Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 8 червня 2013. 
  11. а б Линчук Александр Титович. warheroes.ru (рос.). Герои страны. Архів оригіналу за 21 березня 2023. Процитовано 25 травня 2023. 
  12. ІМСУ, 1972, с. 622.
  13. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела ред.

Посилання ред.