Відкрити головне меню

Іссаха́р Зе́льманович Лі́вшиц (у побуті — Захар Семенович) (* 23 серпня (5 вересня) 1914(19140905) — † 24 грудня 1990) — український ентомолог і акаролог, знаний спеціаліст у галузі захисту садових та декоративних рослин, дослідник кліщів. Зав. відділу ентомології та фітопатології Нікітського ботанічного саду. Професор, доктор біологічних наук, заслужений діяч науки і техніки України. Лауреат Державних премій СРСР і УРСР.

Лівшиц Іссахар Зельманович
Livshits IZ entomologist.jpg
Народився 23 серпня (5 вересня) 1914
Вільнюс, Віленська губернія, Російська імперія
Помер 24 грудня 1990(1990-12-24) (76 років)
Кримська АРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Діяльність ентомолог
Alma mater Ленінградський сільськогосподарський інститут
Сфера інтересів ентомологія, акарологія
Заклад Нікітський ботанічний сад, АР Крим
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор біологічних наук
Відомі учні В.І. Мітрофанов, М.М. Кузнєцов
Відомий завдяки: працям з захисту рослин і дослідженням кліщів
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За трудову відзнаку»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Державна премія СРСР Державна премія УРСР у галузі науки і техніки Заслужений діяч науки і техніки України

Зміст

БіографіяРедагувати

І. Лівшиц закінчив Харківський будівельний технікум, а потім — Ленінградський сільськогосподарський інститут і аспірантуру Всесоюзного інституту захисту рослин (Ленінград). Молодого фахівця разом з дружиною призначили на роботу до Нікітського ботанічного саду. Вони приїхали сюди працювати на початку 1941 року.

Коли розпочалася німецько-радянська війна, він разом з обладнанням, науковим фондом[1] та частиною співробітників евакуювався на Північний Кавказ. Там у серпні 1942 року у П'ятигорську його мобілізували до лав Червоної Армії.

Маючи певні обмеження з боку здоров'я, він з 20 вересня 1942 року служив техніком-лейтенантом при штабі інженерних військ Закавказького фронту, у 2-й тиловій бригаді розвідки резерву головного командування (РГК)[2]. Потім, з лютого 1945 року він служив на Першому Українському фронті і обіймав посаду помічника начальника 6-го (шифрувального) відділення штабу 22 гвардійської моторизованої штурмової інженерно-саперної бригади РГК.

"...гвардии техник-лейтенант Лившиц <...> энергичной и умелой организацией кодированной связи своевременно обеспечивал доставку боевых распоряжений в части бригады. Точная работа и оперативность его помогли командованию в осуществлении боевых действий бригады. <...> 30.4.45 года он произвёл разведку немецкой группировки в районе города Треббин, представив командованию точные сведения о противнике. Во время разведки в перестрелке с немцами был ранен в правую руку. <...> 2.5.45 года при нападении группировки противника на 2-й эшелон бригады в районе Штансдорф под огнём противника обеспечил своевременную погрузку секретных документов отделения и вывозку их в безопасное место..." [3]

Бойова служба І. З. Лівшиця відзначена орденом Червоної Зірки (1945), орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (1985), медаллю «За бойові заслуги» (1945), медаллю «За оборону Кавказу» (1944) та низкою ювілейних медалей.

Батько ентомолога до війни працював сільським лікарем на Вінниччині й був разом з дружиною — матір'ю Іссахара Зельмановича — розстріляний нацистами[4].

І.З Лівшиц повертається до Криму у 1946 році. Разом з колегами він працює над вивченням шкідників саду й декоративних насаджень, розробляє, запроваджує й вдосконалює системи захисту від шкідників, готує кадри ентомологів і численні публікації. В 1964 році І. Лівшиц захистив докторську дисертацію. Він обіймає посаду провідного спеціаліста, впродовж 40 років беззмінно керує відділом захисту рослин, стає лауреатом престижних премій Української РСР і СРСР. Його обрали Почесним членом Українського ентомологічного товариства, надали звання професора.

Працював він пліч-о-пліч із дружиною — Ніною Іванівною Петрушовою, разом з якою закінчив інститут і аспірантуру[5]. Подружжя рік знаходилося на Кубі у службовому відрядженні, допомагаючи налагодити боротьбу з кліщами — шкідниками рослин[4]. Акарологом став і їхній син Андрій Захарович Петрушов.

Наукова діяльністьРедагувати

У перші повоєнні роки І. Лівшиць виконав численні дослідження різноманітних шкідників і хвороб плодових та декоративних культур: маслинової листоблішки, грибів роду Monilia, самшитової мінуючої мухи, жука інжирного лубоїда, фузаріоза саджанців, раку інжиру тощо. У промислових плодових садах Криму в ті часи нагромадилося чимало проблем: низький рівень агротехніки, висока чисельність шкідників та хвороб, використання високотоксичних отрутохімікатів. Вчені разом з практиками розробили нові підходи до захисту врожаю. Завдяки цьому вдалося досягти істотного зростання прибутків від садівництва, зменшити рівень застосування пестицидів[5]. Іссахар Зельманович обґрунтував принципи інтегрованого захисту саду.

Починаючи з 1952 року І. З. Лівшиц дедалі більше переключається на вивчення кліщів. Він вперше почав вивчати видовий склад і біологію тетраніхових кліщів — небезпечних шкідників плодових культур і одночасно розробляв захисні заходи. Значний внесок зробив він у розвиток фауністики та систематики кліщів, описавши низку нових для науки видів. На базі експериментів він сформулював важливе узагальнення: 40-50 % відсотків часу, необхідного на розвиток кліща від яйця до дорослої істоти, припадає на ембріогенез. Фундаментальна тритомна праця, присвячена кліщам ґрунту, принесла колективу авторів, в тому числі й Іссахару Зельмановичу, Державну премію СРСР (1980); дослідження кліщів, виконані ним разом з колегами й учнями — Державну премією України[5].

Під керівництвом І. З. Лівшиця на базі Нікітського ботанічного саду у 1960—1980 роках сформувалася потужна наукова школа акаридологів — лідер вітчизняної сільськогосподарської акарології. Іссахар Зельманович залучає до роботи талановитих дослідників В. І. Мітрофанова і М. М. Кузнєцова. Вони виконують фундаментальні дослідження з систематики, біології та способів захисту рослин від різних груп кліщів і обоє стають докторами біологічних наук[6]. Загалом, І. З. Лівшиць був науковим керівником при підготовці 18 кандидатських та науковим консультантом при виконанні двох згаданих вище докторських дисертацій. Він автор і співавтор близько 200 наукових праць. За багаторічну сумлінну й плідну працю його нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора та медалями[7].

Основні праціРедагувати

  • Борьба с вредителями и болезнями плодового сада. — Симферополь, Крымиздат, 1954. — 19 с. [У співавторстві з Н. І. Петрушовою]
  • Вредители плодовых культур. Москва: Сельхозгиз, 1958. — 391 c. [У співавторстві з В. П. Васильєвим; (2-е видання — у 1984 році]
  • Защита плодового сада от вредителей и болезней. — Симферополь: изд-во «Крым», 1961. — 185 с. [У співавторстві з Н. І. Петрушовою]
  • Древесница въедливая и меры борьбы с ней. — Симферополь: Крым, 1965. — 15 с. [У співавторстві з С. М. Галетенко]
  • Preliminares acerca de los acaros «Tetranicos» de Cuba. Centro National Fitosanid, 1968.[У співавторстві з A. Salinas-Croche]
  • Клещи рода Bryobia C.L. Koch, 1836 (Acariformes, Bryobiidae). — Ялта: [б. и.], 1971. — 110 с.(Труды Всесоюз. акад. с.-х. наук им. В. И. Ленина. Гос. Никит. ботан. сад; Т. 51). [У співавторстві з В. І. Мітрофановим]
  • Определитель обитающих в почве клещей: В 3-х томах. — М.-Л.: Наука, 1975—1978. [У складі авторського колективу, редактор видання - М.С. Гіляров ]
  • Методические рекомендации по определению перепончатых паразитов вредителей плодового сада (бракониды и афидииды) — Ялта: Гос. Никитский ботанический сад, 1985. — 51 с. [У співавторстві з В. І. Тобіасом і В. І. Мітрофановим]
  • Методические рекомендации по изучению растительноядных клещей. — Госуд. Никит. бот. сад: Ялта, 1986. — 47 с. [У співавторстві з В. І. Мітрофановим, Л. А. Рохасом, А. З. Петрушовим]
  • Определитель тетраниховых клещей фауны СССР и сопредельных стран (Tetranychidae, Bryobiidae). — Душанбе: Дониш, 1987. 223 с. [У співавторстві з В. І. Мітрофановим і З. І. Струковою]
  • Вредители сельскохозяйственных культур и лесных насаждений. В 2-х томах. К.: Урожай, 1987. [У складі авторського колективу]
  • Полезная фауна плодового сада: справочник. — Москва: Агропромиздат, 1989. — 319 с. [У складі авторського колективу]
  • Сельскохозяйственная акарология: [монография]. — 2-е изд., испр. — Киев: Аграрная наука, 2013. — 347 с. [У співавторстві з В. І. Мітрофановим і А. З. Петрушовим]

ПриміткиРедагувати

  1. Буренков А. А. История Никитского ботанического сада: 40-80-е годы ХХ века. http://www.cactuskiev.com.ua/information/botsady/nikitskii-botanicheskii-sad/istorija-nikitskogo-botanicheskogo-sada-40-80-e-gody-khkh-veka.html Архівовано 15 September 2014[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  2. База даних «Подвиг народу». http://podvignaroda.mil.ru/?#id=1532107724&tab=navDetailDocument
  3. База даних "Подвиг народу". http://podvignaroda.mil.ru/?#id=49497811&tab=navDetailDocument
  4. а б Если бы не Крым // Крымская правда, 26.8.2014. http://c-pravda.ru/newspapers/2014/08/26/esli-by-ne-krym-19 Архівовано 17 August 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  5. а б в Balykina Ye.B. Помним имена своих предшественников //Защита и карантин растений, 2015, № 5, с. 34-35. http://cyberleninka.ru/article/n/pomnim-imena-svoih-predshestvennikov
  6. Попов С. Я. Итоги и направления развития сельскохозяйственной акарологии в России //АгроXXI,2010, № 10-12, с. 3-6
  7. Круть М. В. Відомі українські вчені-ентомологи — учасники Великої Вітчизняної війни // Український ентомологічний журнал, 2015, № 1-2, с. 3-12