Відкрити головне меню

Лівобере́жний райо́н (до 2016 року — Орджонікідзевський) — район на сході Маріуполя, на лівобережжі Кальміусу.

Лівобережний район
Основні дані
Країна: Україна Україна
Місто: Маріуполь
Код КОАТУУ: 1412336900
Утворений: 1939
Населення: 122175 (1 січня 2011)
Площа: 35.568 км²
Густота населення: 3434.9 осіб/км²
Географічні координати: 47°06′23″ пн. ш. 37°39′07″ сх. д. / 47.10659000002777219° пн. ш. 37.652210000027771741° сх. д. / 47.10659000002777219; 37.652210000027771741Координати: 47°06′23″ пн. ш. 37°39′07″ сх. д. / 47.10659000002777219° пн. ш. 37.652210000027771741° сх. д. / 47.10659000002777219; 37.652210000027771741
Мапа району
Районна влада
Адреса адміністрації: 87500, Донецька область, Маріуполь, просп. Перемоги, 16, 22-21-89
Веб-сторінка: Сторінка на сайті Маріупольської міськради
Голова районної ради: Степанов Володимир Володимирович
Мапа

CMNS: Livoberezhny Raion на Вікісховищі

Відокремлений від решти Маріуполя промисловою зоною комбінатів «Азовсталь» та «Маркохім». Великий спальний район «Східний». Харчові підприємства, промисловість будівельних матеріалів. Район — один із найчистіших у Маріуполі.

Зміст

Історичні поселенняРедагувати

  • Успенівка
  • Найдьонівка
  • Калинівка
  • селище Троїцький
  • Бузинівка — поселення знищили, позак за часів СРСР її земельну ділянку відвели під забудову завода Азовсталь [1].
  • Ляпіно (Маріуполь) — історичне поселення та острів на східному узбережжі міста Маріуполь. Починалось як німецька колонія у Приазов'ї ще наприкінці 19 століття[2]. Німецькі поселенці давно асимілізувались з українцями та росіянами. Головним було вирощуваня сільськогосподарських рослин та овочівництво.

У поселенні вибудували кузню, ферми, насадили сади та виноградники. Острів Ляпіно — єдиний острів в цьому районі. Колись на острові жили прихильники радіо, що спромоглися створити радіомарафон «Острова України» [3]. Неподалік розташовані штучні затоки — місцева назва Бакаї. Вони виникли на місцях значного видобутку дрібного піску, котрий пішов як будівельний матеріал при спорудженні заводу Азовсталь[4].

Тривалий час поселення та хутори на Лівому березі формально належали Донському війську. Численні переділи земель закінчилися за часів УРСР у 1920 році. Землі відійшли до міста Маріуполь, де і розпочалось будівництво індустріального заводу згідно урядового рішення 1930 року[5]. 7 листопада 1930 року заклали фундамент доменної пічи №1 на заводі «Азовсталь» [6].

Поряд із заводом розпочалось будівництво першого радянського поселення, котре так і називали Азовсталь. Поселення розпочиналось із самозахоплення земель і виникали землянки без будь якого благоустрою. Разом з виникненням самозахоплених земельних ділянок Аджахи на правому березі Кальміуса в Маріуполі виникли перші трущобні райони.

НаселенняРедагувати

За даними перепису 2001 року населення району становило 127146 осіб, із них 14,08 % зазначили рідною мову українську, 85,46 % — російську, 0,12 % — циганську, 0,08 % — грецьку, 0,06 % — білоруську, 0,05 % — вірменську, 0,02 % — молдовську та болгарську, а також єврейську, польську, німецьку, гагаузьку, румунську та словацьку мови[7].

Головні вулиці районуРедагувати

Паркові зони в районіРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати