Відкрити головне меню

З життєписуРедагувати

Народився у родині заможних козаків, освіта середня. Одружений.

До 1911 р. працював учителем народних шкіл Миргородського повіту. У 1901 р. став дияконом та регентом церкви у с. Мальці Миргородського повіту.

У 1911 р. закінчив Полтавську духовну семінарію та був висвячений на священика. Служив у с. Сакунова Слобода Роменського повіту, з 1915 р. — у с. Хитці Гадяцького повіту.

У 1917 р. став правити церковну службу українською мовою. Обирався головою хітцівської «Просвіти», заступником голови повітової ради робітничих, селянських і солдатських депутатів. Обраний членом Центральної Ради від Гадяцького повіту.

Був делегатом Першого Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 14-30 жовтня 1921 р. З 1922 р. — священик у с. Малі Сорочинці, де прослужив близько трьох років та перейшов до слободи Котельви Полтавського округу. З літа 1929 р. — священик Свято-Троїцької церкви у м. Миргороді.

23 жовтня 1929 р. заарештований Лубенським відділом ДПУ УСРР. Обвинувачувався у використанні УАПЦ для ведення боротьби за самостійність України. 15 лютого 1930 р. судовою трійкою при колегії ДПУ УСРР засуджений за ст.ст. 54-2, 54-8, 54-10, 54-11 КК УСРР до 10 років позбавлення волі. Повернувся додому через параліч. Помер близько 1943 р. у Миргороді. Похований на Личанському кладовищі.

20 листопада 1989 р. реабілітований.

ДжерелаРедагувати

  • Мартирологія українських церков. Т. І: Українська Православна Церква: Документи, матеріяли, християнський самвидав України. / Упоряд. Осип Зінкевич, Олександер Воронин, слово митр. Мстислава, передм. Аркадія Жуковського. — Торонто-Балтимор: Смолоскип, 1987. — С. 969.
  • Бухарєва І. В., Даниленко В. М., Окіпнюк В. М., Преловська І. М. Репресовані діячі Української Автокефальної Православної Церкви (1921–1939): біографічний довідник. — К.: Смолоскип, 2011. — С. 67-68.
  • Газета Гадячского земства. — 1917. — № 59.