Лянцкоронська вежа (Кам'янець-Подільська фортеця)

Вежа Кам'янець-Подільської фортеці

Лянцкоро́нська ве́жа (інша назва — вежа Креслава) — фортечна вежа № 2 Старого замку міста Кам'янець-Подільський. Пам'ятка — приклад веж, які поєднували фланкувальні і надбрамні функції.

Лянцкоронська вежа

Вежа Лянцкоронська 20190807.jpg


48°40′24″ пн. ш. 26°33′47″ сх. д. / 48.67354166669477422° пн. ш. 26.56323611113877803° сх. д. / 48.67354166669477422; 26.56323611113877803Координати: 48°40′24″ пн. ш. 26°33′47″ сх. д. / 48.67354166669477422° пн. ш. 26.56323611113877803° сх. д. / 48.67354166669477422; 26.56323611113877803
Тип вежа і пам'ятка
Країна

 Україна

Розташування Кам'янець-Подільський
Архітектор Йов Претвич
Висота 15 м
Засновано 1395
Ідентифікатори і посилання
Лянцкоронська вежа (Кам'янець-Подільська фортеця). Карта розташування: Україна
Лянцкоронська вежа (Кам'янець-Подільська фортеця)
Лянцкоронська вежа (Кам'янець-Подільська фортеця) (Україна)

НазваРедагувати

Вежа отримала назву в пам'ять про кам'янецького старосту Станіслава Лянцкоронського, який, імовірно, фінансував будівельні роботи.[1]

Згадка в історичних джерелахРедагувати

В описі «Інвентар і люстрація староств Кам'янецького та Летичівського» за 1613 рік вежа згадується як Дитинцева:

«Вежа Креслава, єпископа Владиславського, їм же заснована. На фундаменті нижня в'язниця для злочинців, на 12 ліктів у скелі – отвір, через яке їх випускають. На цьому ж ярусі рівно із землею відкрита в'язниця, в якій двері дубові міцно ланцюгами скуті, над ними – ґрати».[2]

ІсторіяРедагувати

 
Лянцкоронська вежа (друга зліва), фото 1875
 
Хід з Лянцкоронської вежі

1394 року Кам'янцем заволодів Владислав Ягелло. Король одразу наказав завести до укріплення гармати і порох.

1395 року Ягелло віддав Західне Поділля із Кам'янцем за особливі заслуги краківському воєводі Спитку з Мельштина «у вічне і безповоротне володіння». Магнат розпочав будівництво Лянцкоронської вежі разом із трьома іншими потужними вежами: Ковпаком, Ружанкою і Тенчинською. Після загибелі Спитка у битві з татарами на річці Ворскла у 1399 році фортифікацію Кам'янця завершив король Владислав Ягелло.[1]

У третій чверті XV століття розпочато укріплення замку.

1544 році під керівництвом військового інженера й архітектора Йова Претфеса (Претвича) виконані ремонтні і будівельні роботи в інтер'єрі.

Під час штурму замка 1672 року верхня частина парапету з бійницями була зруйнована.

У 1790-1791 роках під керівництвом польського архітектора Станіслава Завадського було засипано колишню середньовічну дорогу, що проходила під північним муром замку, та проїзд у Лянцкоронській вежі, який перетворився на її нижній підвальний ярус.[1][3]

ОписРедагувати

 
Сучасна ілюмінація

Спочатку Лянцкоронська вежа була надбрамною вежею. У підвалах на протилежних стінах можна побачити високі арки стрілчастого абрису.[1]

Імовірно, вежа служила помешканням коменданта. Її третій ярус якої був пристосований під житло, про що свідчать збережені камін, туалет, велике вікно з пізньоготичним різьбленим обрамленням (вірогідно вмуроване на місці машикуля над брамою). Вежа сполучалася зі згаданим в описі 1544 року «будинком старости», прибудованим з боку замкового двору до північного оборонного муру. Власне, це був будинок коменданта, від якого зберігся підвал. Водночас, Комендантською вежею назвали сусідню вежу-бартизан.[4]

Розташована посередині північно-східних оборонних мур Старого замку. Виступає на три чверті за її підлогову сторону.

Висота вежі з боку головного двору замку становить 14 м, з північного двору — 15 м. Її діаметр — 8,8 м, товщина кам'яних стін становить 2 — 2,2 м. Перший ярус вежі перекритий коробовим склепінням; два верхніх перекриті по балках. Над четвертим ярусом — конічна кам'яна баня. На рівні четвертого ярусу проходить внутрішньостінний хід, що зв'язує вежу із сусідніми оборонними мурами. Бійниці мають ключоподібну форму. Віконний отвір на східному фасаді другого ярусу з білокамінною лиштвою пізньоготиного характеру. Під ним вставлена плита з геральдичним знаком «Корабом», родовим гербом архієпископа Яна Ласького, який виділив кошти на реконструкцію твердині.[3]

Відноситься до так званого краківського типу: як і Тенчинська та Ружанка має кам'яний ковпак.[4]

Реставраційні роботиРедагувати

У 1946-1952 роках провели консерваційні роботи фортеці. У 1960-х роках під керівництвом архітектора-реставратора Євгенії Пламеницької проводились планомірні архітектурно-археологічні дослідження укріплень Старого замку. Державний науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури та містобудування опрацював Генеральну програму консерваційно-реставраційних робіт по Старому замку та архітектурну концепцію реставрації, розроблену Є. Пламеницькою. У 1960-1980-х роках здійснили консервацію та реставрацію значної частини замкових укріплень, зокрема і Денної вежі.[4]

Нові масштабні реставраційні роботи провели згідно з «Перспективною програмою консерваційних і реставраційних робіт по комплексу Старого і Нового замків» 1999 року, автором якої була дочка Євгенії Пламеницької Ольга Пламеницька.[4]

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати