Відкрити головне меню

Люценко Юхим Петрович
Народився 12 жовтня 1776(1776-10-12)
Іванівка, Чернігівський район, Україна
Помер 26 грудня 1854(1854-12-26) (78 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання Смоленське православне кладовище
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність поет, перекладач, агроном, письменник
Alma mater Імператорський Московський університет[d]
Мова творів (рос. дореф.)
Жанр поезія і Науково-популярне видання
Діти Люценко Олександр Юхимович[1]
Нагороди
Орден Святої Анни 4 ступеня

Юхи́м Петро́вич Люце́нко (рос. Люценко Ефим Петрович, нар.12 жовтня 1776, Янівка, Чернігівський повіт, Чернігівська губернія — пом.28 грудня 1854, Санкт-Петербург) — український агроном, письменник, перекладач, статський радник.

ЖиттєписРедагувати

РодинаРедагувати

Народився 12 жовтня 1776 року в сім'ї янівского православного священика.

ОсвітаРедагувати

1791 року закінчив Чернігівську духовну семінарію.

1793 року закінчив Кадетський корпус у Шклові.

1799 року закінчив Імператорський Московський університет з отриманням звання дійсного студента.

Не зважив на поради університетського керівництва залишитися, щоб займатися літературою, та вступив 27 квітня 1799 року до Практичної школи землеробства поблизу Царського села, де в числі 7 студентів, замовлених Найвищим указом, навчався за державний рахунок.

Службова діяльністьРедагувати

31 липня 1800 року отримує чин колезький реєстратор.

12 липня 1801 року призначений наставником курсу хліборобства.

27 жовтня 1803 року переведений у департамент земель та нерухомого майна, які належали царській сім'ї.

1 лютого 1806 року переведений у господарський підрозділ медико-філантропічного комітету заступником постійного (головного) секретаря із збереженням належності до департаменту земель та нерухомого майна, які належали царській сім'ї.

З 16 липня 1808 року у чині титулярний радник завідувач першого столу в другому підрозділі департаменту земель та нерухомого майна, які належали царській сім'ї[2][3][4].

20 січня 1809 року звільнений медико-філантропічного комітету із залишенням у департаменті земель та нерухомого майна, які належали царській сім'ї

8 серпня 1811 року переведений у Імператорський царськосільський ліцей першим секретарем господарського правління, ймовірно, за рекомендацією тестя директора ліцею Василя Федоровича Малиновського — протоієрея Андрія Панасовича Самбірського, який був першим керівником Практичної школи землеробства[5][6].

28 жовтня 1811 року отримує чин колезький асесор.

20 серпня 1813 року переведений завідувачем столу в загальній канцелярії військового міністра[7].

Одночасно 1814 року стає членом комітету та хранителем бібліотеки і архіву Імператорського вільного економічного товариства[8].

8 січня 1816 року у чині 7 класу переведений комісіонером до провіантського штату і 1816 року стає членом Санкт-Петербурзького Провіантського Депо.

Займає посаду вченого секретаря у інженерному підрозділі Військового вченого комітету при Головному штабі у 18201824 роках у чині надвірний радник[9][10][11][12], у 18241829 роках у чині чиновника 6 класу[13][14][15][16][17], у 18301831 роках у чині чиновника 5 класу[18].

Літературна діяльністьРедагувати

Починає із співробітництва у 1792 році з журналами «Дело от безделья», «Прохладные часы», 1799 року — у першій частині «Ипокрены», 1805 року — у «Журнале для пользы и удовольствия», де розмістив велику кількість віршованих та прозових п'єс як власних, так і перекладних з давніх та нових мов.

Переклав трагедію Шиллера «Марія Стюарт», вистави якої пройшли 1810 року в обох театрах Санкт-Петербурга.

Один з фундаторів Санкт-Петербурзького вільного товариства любителів російської літератури[19][20][21][22][23].

Друковані видання:

  • «Похищение Прозерпины наизнанку», у 3-х піснях. М., 1794. 2-е видання СПб.,1805.(рос. дореф.)
  • «Ода на прибытие государя императора Павла Петровича в Москву для всерадостного коронования», М., 1797.(рос. дореф.)
  • «Наука любить», М. 1798. Переклад з фр.(рос. дореф.)
  • «Благодарность его превосходительству, д. с. с. и кавалеру, медицины доктору Самойловичу в городе Николаеве», 1804.(рос. дореф.)
  • Фіндлетер «Собрание кратких экономических сочинений, основанных на опытах и практике славнейших английских фермеров», у 2-х част., Переклад з фр. 1806.(рос. дореф.)
  • «Европейскій Музей», періодичне видання, 1809.(рос. дореф.)
  • «Жизнь Екатерины I», СПб, 1809.(рос. дореф.)
  • «Полная новейшая французская грамматика», СПб., 1811.(рос. дореф.)
  • Франсуа Гільйом Дукре-Думініль «Яшенька и Жоржетта, или Приключение двух младенцев, обитавших на горе». Переклад з фр.(рос. дореф.)
  • «Царь Иван Васильевич Грозный на звериной охоте», 1816.
  • «Чеслав», 1818.(рос. дореф.)
  • Іоан Масон «О познании самого себя», 1819. Переклад з нім.(рос. дореф.)
  • Франсуа Фенелон «Странствование Телемака», 1822. Переклад з фр.(рос. дореф.)
  • Джон Мілтон «Потерянный рай», СПб., 1824. Переклад з англ.(рос. дореф.)
  • Крістоф Мартін Віланд «Вастола, или Желания. Повесть в стихах, соч. Виланда. В 3-х ч. Изд. А. Пушкиным». 1835. Переклад з нім. від 1807 р.(рос. дореф.)
  • «Путешествие в Азиатскую Грецию», у 2-х част., М. Переклад з фр.(рос. дореф.)
  • Фрідріх Август Людвіг фон Бургсдорф «Руководство к надежному воспитанию и насаждению иностранных и домашних дерев, которые в Германии, равномерно в средней и южной части России на свободе произрастать могут», у 2-х част., СПб., 1801—1803. Переклад з нім.(рос. дореф.)
  • «11-я песнь Энеиды на изнанку», СПб.(рос. дореф.)

Не видані рукописи:

  • «Сельская экономия для дам», ч. I, з кресленням.(рос. дореф.)
  • «Избранные места и краткие поэмы из лучших древних и новых иностранных писателей, стихами».(рос. дореф.)
  • Овідій «Виховання» у 4-х піснях. З IX част. Героїд. Переклад видання Дората з фр.(рос. дореф.)
  • Систематическая выписка из 24-х частей Трудов С.-Петербургского Имп. Вольного Экономического общества".(рос. дореф.)

НагородиРедагувати

Останні роки життяРедагувати

1843 року у чині статський радник пішов у відставку.

1844 року внесений у дворянську родовідну книгу[25]

Помер 28 грудня 1854 року. Похований на Смоленському кладовищі.


Сім'яРедагувати

Дружина ?.

Син Данило (нар. ? — пом. ?) — титулярний радник, український педагог.

Син Олександр (нар.1807 — пом.9 лютого 1884) — дійсний статський радник, український археолог, музеєзнавець.

Донька ? (нар. 1808 — пом.1891)[26], у заміжжі за Микитою Петровичем Неїловим[27].

Син Федір — колезький радник, у 1864 році — старший контролер-ревізор департаменту Державного казначейства.

Син Юхим (нар. 1810 — пом.1891)[26] — надвірний радник, у 1857 році — старший завідувач підрозділу департаменту Державного казначейства, український археолог і поет.

ЗазначенняРедагувати

  1. Люценко, Александр Ефимович // Русский биографический словарь / под ред. Н. Д. Чечулин, М. Г. КурдюмовСанкт-Петербург: 1914. — Т. 10. — С. 821–822.
  2. Адрес-календарь г.1809 ч.1 С. 60(рос. дореф.)
  3. Адрес-календарь г.1810 ч.1 С. 64(рос. дореф.)
  4. Адрес-календарь г.1811 ч.1 С. 76(рос. дореф.)
  5. Адрес-календарь г.1812 ч.1 С. 450(рос. дореф.)
  6. Адрес-календарь г.1813 ч.1 С. 483(рос. дореф.)
  7. Адрес-календарь г.1815 ч.1 С. 224(рос. дореф.)
  8. Адрес-календарь г.1815 ч.1 С. 733(рос. дореф.)
  9. Адрес-календарь г.1821 ч.1 С. 126(рос. дореф.)
  10. Адрес-календарь г.1822 ч.1 С. 99(рос. дореф.)
  11. Адрес-календарь г.1823 ч.1 С. 106(рос. дореф.)
  12. Адрес-календарь г.1824 ч.1 С. 109(рос. дореф.)
  13. Адрес-календарь г.1825 ч.1 С. 111(рос. дореф.)
  14. Адрес-календарь г.1826 ч.1 С. 115(рос. дореф.)
  15. Адрес-календарь г.1827 ч.1 С. 130(рос. дореф.)
  16. Адрес-календарь г.1828 ч.1 С. 138(рос. дореф.)
  17. Адрес-календарь г.1829 ч.1 С. 147(рос. дореф.)
  18. Адрес-календарь г.1831 ч.1 С. 116(рос. дореф.)
  19. Адрес-календарь г.1821 ч.1 С. 708(рос. дореф.)
  20. Адрес-календарь г.1822 ч.1 С. 560(рос. дореф.)
  21. Адрес-календарь г.1823 ч.1 С. 586(рос. дореф.)
  22. Адрес-календарь г.1824 ч.1 С. 589(рос. дореф.)
  23. Адрес-календарь г.1825 ч.1 С. 607(рос. дореф.)
  24. Список кавалерам российских имп. и царских орденов... за 1849 год. — СПб : тип. К. Вингебера, 1850. — Т. 3. — С. 830.(рос. дореф.)
  25. ЦГИА. Фонд 536. Опись 6 О внесении в дворянскую родословную книгу. 1791—1918. Спр. 1263(рос.)
  26. а б Боровкова В. Н. Коллекционеры и торговцы керченскими древностями. — Керч : ТзОВ «Керченська міська типографія», 1999. — С. 41. — (Древности Керчи) — 1000 прим.(рос.)
  27. N-Неелова//GENI(рос.)

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Затворницкій Н.М. Столетие Военного Министерства 1802-1902. — СПб : Типография поставщиков Его Императорского Величества товарищества М.О.Вольф, 1909. — С. 64-65.
  • Матеріали російської Вікітеки(рос.)
  • Кобеко Д. Ф. Императорский Царскосельский лицей. Наставники и питомцы. 1811–1843. — Directmedia, 2013. — С. 35-36,265. — ISBN 5995000373, 9785995000372.
  • Люценко Ефим (fb2)//coollib