Відкрити головне меню
Див. також: Люстрація
Країни, де проводилась або проводиться люстрація влади.

Люстрація в Україні — це встановлена Законом України «Про очищення влади» або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі, крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування строком до 10 років.

Історична довідкаРедагувати

 
Плакат «Чудовий засіб оновлення влади — люстрація»

Україна як молода демократія порівняно нещодавно здобула незалежність, звільнившись від пут тоталітарного минулого Радянського Союзу, що було оформлено 24 серпня 1991 року Верховною Радою України Актом проголошення незалежності України, схваленого Українським народом згідно із результатами всеукраїнської референдуму.

Хоча Україна проголосила себе демократичною державою, увійшовши до складу Ради Європи в 1995 році, її досягнення у сфері прав людини, демократії та верховенства права і досі викликають багато питань. Протягом 90-х і 2000-их років Україна була під владою колишньої комуністичної еліти, яка зосередила в своїх руках економічну і політичну владу.

У 2004 році на президентських виборах, що пізніше було названо «помаранчева революція» - відбувся масштабний громадянський протест проти фальсифікації підсумків виборів. Протягом наступних п'яти років певні елементи демократії процвітали: свобода слова, свобода вираження думок і права на мирні зібрання. Тим не менш, корупція, олігархія і проблеми з незаконної приватизації державного майна так і не були вирішені.

Згодом політичний курс глави держави та уряду протягом періоду з 2010 року по 2014 рік продемонстрував нехтування цінностями демократичної держави, оскільки він не втілював формування апарату державних органів та органів місцевого самоврядування із числа політично незалежних чиновників і посадових осіб. Державний апарат складався з осіб, лояльних до пануючого політичного режиму, які фактично розглядали власність Українського народу як джерело особистого збагачення, а власні посади як доступ до цих благ.

На тлі критичного поглиблення політичного тиску та корупційних складових державне управління та урядова політика призвели до відмови від курсу європейської інтеграції України, а в результаті – це вилилося у масові протести взимку 2013 – 2014 років.

Кульмінацією став вияв невиправданої жорстокості та насильства з боку державних інституцій до населення, що спричинило найтрагічніші події в історії України - десятки смертей та каліцтв її громадян. Держава, як інституція, переслала бути гарантом захисту прав та свобод людини і стала джерелом небезпеки для власного народу, що фактично призвело до межі втрати державності.

Демократія є спроможною лише у разі можливості її ефективного захисту. Держава має беззаперечне право на санацію, зокрема, очищення, коли державні органи в повній мірі не відновили своїх функцій.

Так, знаковим для України стало прийняття Парламентом 16 вересня 2014 року Закону України «Про очищення влади». Це було б неможливим без прагнення громадськості до суспільно-політичних змін в державі, оскільки процес очищення влади був і залишається основною вимогою громадянського суспільства.

Департамент з питань люстраціїРедагувати

В 2014 році в структурі апарату Міністерства юстиції України було створено Департамент з питань люстрації як самостійний структурний підрозділ, для реалізації положень Закону України «Про очищення влади».

З 2014 по 2016 роки очолювала Департамент Тетяна Козаченко.

З 2017 рік – Анастасія Задорожна.

Основними функціями Департаменту є:

1.    Сприяння здійсненню процесу очищення влади та відновлення довіри до державних органів та органів місцевого самоврядування.

2.    Забезпечення здійснення заходів щодо співпраці Міністерства з державними органами, Громадською радою з питань люстрації при Міністерстві, громадськістю та іншими інститутами громадського суспільства з питань очищення влади (люстрації).

3.    Забезпечення формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».

Офіційний сайт Департаменту з питань люстрації

Нормативне регулюванняРедагувати

- Закон «Про очищення влади»

- Постанова Кабінету Міністрів України  від 16 жовтня 2014 року№ 563 «Деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади»

- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 1025-р Про затвердження плану проведення перевірок відповідно до Закону України «Про очищення влади»

- Наказ Міністерства юстиції України 16 жовтня 2014 року № 1704/5 Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади»

- Наказ Міністерства фінансів України від 03 листопада 2014 року № 1100 «Про затвердження Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п’ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», та форми висновку про результати такої перевірки»

Види люстаційних заборон та коло осіб, на яких поширюється люстраціяРедагувати

Статтею 2 Закону України «Про очищення влади» встановлено, що заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі щодо осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1 – 10 частини першої цієї статті.

Закон України «Про очищення влади» передбачає 2 види заборон:

· заборона обіймання посади протягом 10 років, яка передбачена частиною 3 статті 1 Закону за критеріями, визначеними частинами 1, 2, 4 та 8 статті 3 Закону.

·  заборона обіймання посади протягом 5 років, яка передбачена частиною 4 статті 1 Закону за критеріями, визначеними частинами 3, 5 – 7 статті 3 Закону, з дня набрання чинності відповідним рішенням суду.

Заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються на підставі визначених статтею 3 Закону критеріїв здійснення очищення влади (люстрації), за умови відповідності яким до особи застосовуються такі заборони.

Заборона обіймання посади протягом 10 років, передбачена частиною 3 статті 1 ЗаконуРедагувати

а) за критеріями, визначеними частиною 1, пунктами 1-8 частини 2 статті 3 Закону (по посадах)

Рівень посад, які підпадають під критерії, визначені Законом України «Про очищення влади»:

У період з 25.02.2010 по 22.02.2014

( не менше року на визначених посадах)

У період з 21.11.2013 по 22.02.2014

(не були звільнені в цей період за власним бажанням)

Президент України, Адміністрація Президента України
Президент України
Глава Адміністрації Президента України,

перший заступник,

заступник

Глава Адміністрації Президента України,

перший заступник,

заступник

Кабінет Міністрів України (крім Міністерства внутрішніх справ, Міністерства доходів і зборів України)
Прем'єр-міністр України Прем'єр-міністр України
Перший віце-прем'єр-міністр України Перший віце-прем'єр-міністр  України
Віце-прем'єр-міністр України Віце-прем'єр-міністр України
Міністр,

перший заступник

Міністр,

перший заступник,

заступники

Керівник Секретаріату КМУ,

перший заступник,

заступники

Керівник Секретаріату КМУ,

перший заступник,

заступники

Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики,

перший заступник, заступники (за наявності)

Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики,

перший заступник, заступники (за наявності)

Органи прокуратури України
Генеральний прокурор України

перший заступник,

заступники

Генеральний прокурор України

перший заступник,

заступники

Керівники та заступники самостійного структурного підрозділу центрального апарату Керівники та заступники самостійного структурного підрозділу центрального апарату
Керівники та заступники територіального органу прокуратури України в

-         АР Крим,

-         областях,

-         місті Києві,

місті Севастополі

Керівники та заступники територіального органу прокуратури України в

-         АР Крим,

-         областях,

-         місті Києві,

-         місті Севастополі,

районах у місті Києві.

Центральні органи виконавчої влади в сфері податкової та/або митної політики, податкова міліція
ДМС, ДПА, ДПС (2010-2013рр.),

Міністерство доходів і зборів (2013-2014рр.)

ДМС, ДПА, ДПС (2010-2013рр.),

Міністерство доходів і зборів (2013-2014рр.)

Керівник (Голова, Міністр) Керівник (Голова, Міністр)
Перший заступник, заступники Перший заступник, заступники
Керівники та заступники самостійних структурних підрозділів центрального апарату Керівники та заступники самостійних структурних підрозділів центрального апарату
Керівники та заступники територіальних органів Керівники та заступники територіальних органів
Керівники та заступники територіальних органів управлінь податкової міліції Керівники та заступники територіальних органів управлінь податкової міліції
Міністерство внутрішніх справ України
Міністр,

перший заступник,

заступник

Міністр,

перший заступник,

заступник

Керівники та заступники самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Керівники та заступники самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату)
Керівники та заступники територіального (регіонального) органу відомств

-         АР Крим,

-         областях,

-         місті Києві,

місті Севастополі

Керівники та заступники територіального (регіонального) органу відомств

-         АР Крим,

-         областях,

-         місті Києві,

-         місті Севастополі,

районах у місті Києві

Служба безпеки України
Голова СБУ,

перший заступник,

заступник

Голова СБУ,

перший заступник,

заступник

Керівники та заступники самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Керівники та заступники самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату)
Керівники та заступники територіального (регіонального) органу відомств

-         АР Крим,

-         областях,

-         місті Києві,

місті Севастополі

Керівники та заступники територіального (регіонального) органу відомств

-         АР Крим,

-         областях,

-         місті Києві,

-         місті Севастополі

районах у місті Києві (закон визначає рівень посад за наявності)

Керівник ЦОВВ,

перший заступник

Керівник ЦОВВ,

перший заступник,

заступник

Національний банк України
Голова Національного банку України,

перший заступник

Голова Національного банку України,

перший заступник, заступник

Національні комісії, що здійснюють відповідно державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв’язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг
Голова (керівник національної комісії) Голова (керівник національної комісії)
Члени Члени
Державне управління справами (ДУС)

Рада національної безпеки і оборони України (РНБО)

Управління державної охорони України (УДО)

Секретар РНБО,

перший заступник,

заступник

Секретар РНБО,

перший заступник,

заступник

Керівник ДУС,

перший заступник,

заступник

Керівник ДУС,

перший заступник,

заступник

Начальник УДО,

перший заступник,

заступник

Керівник УДО,

перший заступник,

заступник

Місцеві державі адміністрації
Голова,

перший заступник,

заступник

державної адміністрації в

-         області;

-         місті Києві,

-         місті Севастополі

Голова,

перший заступник,

заступник

державної адміністрації в

-         області;

-         місті Києві,

-         місті Севастополі

Голова районної державної адміністрації Голова районної державної адміністрації
Голова районної в місті Києві державної адміністрації Голова районної в місті Києві державної адміністрації
Збройні Сили України
Начальник Генерального штабу – Головнокомандувач,

перший заступник

Начальник Генерального штабу – Головнокомандувач,

перший заступник,

заступник

Командувач Сухопутних військ, перший заступник Командувач Сухопутних військ, перший заступник,

заступник

Командувач Повітряних Сил,

перший заступник

Командувач Повітряних Сил,

перший заступник,

заступник

Командувач Військово-Морських Сил,

перший заступник

Командувач Військово-Морських Сил,

перший заступник,

заступник

Служба зовнішньої розвідки України
Голова відомства,

перший заступник,

заступник

Голова відомства,

перший заступник,

заступник

Керівник та заступник самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Керівник та заступник самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату)
Державні підприємства
Керівник державного підприємства, що належить до сфери управління суб'єкта надання адміністративних послуг, яке відповідно до законодавства вчиняє дії, необхідні для надання адміністративних послуг.
ВККС, ВРЮ, ДСА
член Вищої ради юстиції (крім Голови Верховного Суду України) його першого заступника, заступника член Вищої ради юстиції (крім Голови Верховного Суду України) його першого заступника, заступника
член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України його першого заступника, заступника член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України його першого заступника, заступника
Голова Державної судової адміністрації України його першого заступника, заступника Голова Державної судової адміністрації України його першого заступника, заступника

б) за критеріями, визначеними пунктами 9-13 частини 2 статті 3 Закону (по посадах)

Зазначений критерій застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням та які здійснювали дії щодо осіб звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII.

Зокрема,

  • працівника правоохоронного органу, який брав участь у затриманні осіб, звільнених відповідно до Законів № 737-VII, № 743-VII;
  • працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених відповідно до Законів № 737-VII, № 743-VII;
  • слідчого органу досудового розслідування, дізнавача, оперативного працівника, інспектора, який проводив слідчі та оперативні дії стосовно осіб, звільнених відповідно до Законів № 737-VII, № 743-VII;
  • працівника органу прокуратури, який здійснював процесуальне керівництво, вносив подання, погодження, підтримував клопотання про застосування запобіжних заходів, підтримував державне обвинувачення у суді стосовно осіб, звільнених відповідно до Законів № 737-VII, № 743-VII;
  • судді, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалив рішення про притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності осіб, звільнених відповідно до Законів № 737-VII, № 743-VII.

в) за критерієм, визначеним частиною 4 статті 3 Закону (КДБ/Компартія)

Заборона обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування протягом 10 років застосовується до осіб, які:

- були обрані і працювали на керівних посадах Комуністичної партії Радянського Союзу, Комуністичної партії України, Комуністичної партії іншої союзної республіки колишнього СРСР починаючи з посади секретаря районного комітету і вище;

- були обрані і працювали на керівних посадах починаючи з посади секретаря ЦК ЛКСМУ і вище;

- були штатними працівниками чи негласними агентами в КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР, Головному розвідувальному управлінні Міністерства оборони СРСР, закінчили вищі навчальні заклади КДБ СРСР (крім технічних спеціальностей).

Роз'яснення поняття штатних працівників міститься на сайті Мін’юсту за посиланням

г) за критерієм, визначеним частиною 8 статті 3 Закону (майнова люстрація)

Відповідно до частини восьмої статті 3 Закону України «Про очищення влади» заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 – 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Під час проведення перевірки на відповідність вищезазначеному критерію виникало багато питань. Зокрема, хоч і був розроблений порядок перевірки, однак не було єдності у його застосуванні територіальними органами ДФС. У зв’язку з цим значна кількість судових справ пов'язана саме з проведенням майнової перевірки. На сайті Мін’юсту знаходиться роз'яснення з цього приводу.

Узагальнення судової практики ВАСУ знаходиться на сайті ВАСУ за посиланням.

Заборона обіймання посади протягом 5 років, яка передбачена частиною 4 статті 1 Закону за критеріями, визначеними частинами 3, 5 – 7 статті 3 ЗаконуРедагувати

Відповідно до частини 4 статті 1 Закону особи, зазначені у частинах 3, 5-7 статті 3 цього Закону, не можуть обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), протягом п’яти років з дня набрання чинності відповідним рішенням суду.

Частиною 9 статті 3 Закону встановлено, що суди загальної юрисдикції при прийнятті рішень у справах та щодо осіб, передбачених частинами 5-7 цієї статті, застосовують положення цього Закону та встановлюють заборону, передбачену частиною 4 статті 1 цього Закону, а також подають відповідне рішення Державній судовій адміністрації України для його надсилання до Міністерства юстиції України та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».

Реалізація цієї постанови корелюється із внесенням змін до Кримінального кодексу України, а саме – позбавлення права обіймати певні посади, як додаткове покарання у справах, передбачених Законом України «Про очищення влади», і є правовим наслідком набрання чинності відповідного рішення (вироку) суду загальної юрисдикції щодо таких осіб, до яких застосовується заборона (5 років), і за своєю природою є правом доступу до державної служби, не є відповідальністю, і не пов’язується з подальшим відбуванням покарання.

Враховуючи аналіз частини 3, 5-7 та суб’єктний склад мова йде про рішення суду щодо таких осіб:

- суддів, які постановили ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, ухвалювали обвинувальні вироки, залишали їх без змін щодо осіб, до яких застосовано повну індивідуальну амністію Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-VII;

- співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури та інших правоохоронних органів, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на кримінальне переслідування та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, до яких застосовано повну індивідуальну амністію Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-VII;

- посадових та службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування (крім осіб, зазначених у частинах першій - четвертій цієї статті), які, обіймаючи відповідну посаду у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, своїм рішенням, дією чи бездіяльністю, що встановлено рішенням суду щодо них, яке набрало законної сили, здійснювали заходи, спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України, що спричинило порушення прав і свобод людини;

- посадових та службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі суддів, співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури України та інших правоохоронних органів, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю, що встановлено рішенням суду щодо них, яке набрало законної сили, здійснювали заходи, спрямовані на перешкоджання реалізації конституційного права громадян України збиратися мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації або спрямовані на завдання шкоди життю, здоров’ю, майну фізичних осіб у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року;

- посадових та службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі суддів, співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури та інших правоохоронних органів, стосовно яких встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, що вони:

1) співпрацювали із спецслужбами інших держав як таємні інформатори в оперативному отриманні інформації;

2) своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України;

3) закликали публічно до порушення територіальної цілісності та суверенітету України;

4) розпалювали міжнаціональну ворожнечу;

5) своїми протиправними рішеннями, дією чи бездіяльністю призвели до порушення прав людини та основоположних свобод, визнаних рішенням Європейського суду з прав людини.

Заборона обіймання посади щодо суддівРедагувати

Заборона обіймання посади протягом 10 років, передбачена частиною 3 статті 1 Закону застосовується до таких осіб:

У період з 25.02.2010 по 22.02.2014

(не менше року на визначених посадах)

У період з 21.11.2013 по 22.02.2014

(не були звільнені в цей період за власним бажанням)

член Вищої ради юстиції (крім Голови Верховного Суду України) його першого заступника, заступника член Вищої ради юстиції (крім Голови Верховного Суду України) його першого заступника, заступника
член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України його першого заступника, заступника член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України його першого заступника, заступника
Голова Державної судової адміністрації України його першого заступника, заступника Голова Державної судової адміністрації України його першого заступника, заступника
суддя, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалив рішення про притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII (пункт 13 частина 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади»).

Заборона обіймання посади протягом 5 років, передбачена частиною 4 статті 1 Закону застосовується до:

-  суддів, які постановили ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, ухвалювали обвинувальні вироки, залишали їх без змін щодо осіб, до яких застосовано повну індивідуальну амністію Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-VII, співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури та інших правоохоронних органів, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на кримінальне переслідування та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, до яких застосовано повну індивідуальну амністію Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-VII;

-  суддів, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю, що встановлено рішенням суду щодо них, яке набрало законної сили, здійснювали заходи, спрямовані на перешкоджання реалізації конституційного права громадян України збиратися мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації або спрямовані на завдання шкоди життю, здоров’ю, майну фізичних осіб у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року;

-  суддів стосовно яких встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, що вони:

1) співпрацювали із спецслужбами інших держав як таємні інформатори в оперативному отриманні інформації;

2) своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України;

3) закликали публічно до порушення територіальної цілісності та суверенітету України;

4) розпалювали міжнаціональну ворожнечу;

5) своїми протиправними рішеннями, дією чи бездіяльністю призвели до порушення прав людини та основоположних свобод, визнаних рішенням Європейського суду з прав людини.

Міністерство юстиції України для цілей Закону України «Про очищення влади» є суб’єктом звернення щодо подання про звільнення суддів.

Так, Мін’юст звернувся до Вищої ради юстиції щодо порушення вимог щодо несумісності стосовно 70 суддів в тому числі на підставі членства в люстраційний період у ВРЮ, ВККС України.

Інформація щодо зазначених подань міститься в Звіті про результати збору та узагальнення інформації щодо реалізації Закону України «Про очищення влади» протягом двох років.

Також Мін’юст звернувся до Вищої ради юстиції/Вищої ради правосуддя щодо порушення вимог щодо несумісності стосовно 40 суддів, на підставі відповідності критерію, передбаченого пунктом 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади», а саме судді, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалив рішення про притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Законів № 737-VII, № 743-VII.

Розгляд Закону України «Про очищення влади» Венеційською комісієюРедагувати

Європейська комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія) (далі – Комісія, Венеційська комісія, ВК) є незалежним консультативним органом, який співпрацює з державами-членами Ради Європи. Комісія спеціалізується в сфері правових гарантій забезпечення демократії, зокрема, здійснює експертну оцінку щодо відповідності норм законодавчого акту європейським стандартам та цінностям. Висновки Венеційської комісії мають виключно рекомендаційний характер для держави.

Ініціатором-заявником розгляду Закону України «Про очищення влади» (або як його було названо «Люстраційний закон» при розгляді ВК), що був прийнятий парламентом України 16 вересня 2014 року та вступив в дію 16 жовтня 2014 року, стала член ПАРЄ Юлія Льовочкіна, як це дозволяє частина 2 статті 3 Статуту Венеційської комісії «в рамках своїх повноважень Комісія може давати свої висновки по запитах Комітету Міністрів, Парламентської Асамблеї, Конгресу місцевих і регіональних влад Європи, Генерального Секретаря, а також на прохання держав, міжнародних організацій або структур, що беруть участь в роботі Комісії».

Закон України «Про очищення влади» отримав два висновки ВК: проміжний та остаточний.

Венеційська комісія прийняла рішення про прийняття Проміжного висновку щодо Закону України «Про очищення влади» опираючись на те, що:

а) не мала змоги заслухати доводи український експертів щодо мети та цілей проведення люстраційних процедур в Україні;

б) працювала з неофіційним перекладом тексту Закону.

Міністерство юстиції України, як орган уповноважений на забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», звернулось до Венеційської комісії для спільної роботи щодо Закону.

Відбулися ряд зустрічей у Києві та Страсбурзі експертів ВК із залученням представників Міністерства юстиції України, Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції при Вищій раді юстиції, а також представників громадських інститутів, що дозволило ВК більш предметно та глибоко дослідити підстави прийняття Закону, процедуру проходження перевірки та тимчасовий характер заборон.

Основні тези Висновку Венеційської комісії щодо Закону України «Про очищення влади» за результатами 103 Пленарного засідання (19-20 червня 2015 року):

1.  Венеційська комісія визнала право України на люстрацію:

Венеційська комісія наголошує, що відповідно до концепції «демократії, здатної захистити себе», держава має право відстороняти від доступу до зайняття державних посад тих осіб, які можуть становити загрозу демократичній системі та/або показали себе негідними служінню суспільству».

Венеційська комісія прямо вказує, що Україна має право застосовувати критерії Закону, які вимагають звільнення посадовців часів Януковича, а також визначає виправданим визначення часових проміжків (25 лютого 2010 року – 22 лютий 2014 року – «люстраційний період»), за аналогією з комуністичним тоталітарним режимом (відповідно до історичних практик пострадянських країн):

«[…] усунення певних осіб на основі того, що вони займали посади під час президентства Віктора Януковича у 2010-2014 роках […] апріорі не суперечить міжнародним стандартам, за умови, що мова йде про посади в установах, відповідальних за серйозні порушення прав людини і винні у серйозних випадках халатності».

Водночас Венеційська комісія наголошує, що перевірка широкого кола осіб може бути значним бюрократичним навантаженням, однак залишає за українською владою право вирішувати, які посади відіграли значну роль у зловживанні владою за режиму В. Януковича у 2010-2014 роках чи під час подій на Майдані у кінці 2013-на початку 2014 року.

2. Люстрація не є порушенням прав людини:

«[…] люстрація не становить порушення прав людини як така, тому що «демократична держава вправі вимагати від держслужбовців бути лояльними до конституційних принципів, на яких вона заснована. Така демократія має бути здатною вжити заходів з упередження поверненню тоталітарного режиму».

3. Закон «Про очищення влади» має два завдання: захист від еліт попереднього недемократичного режиму та боротьба проти корупції:

«Закон «Про очищення влади» відрізняється від люстраційних законів, прийнятих в інших країнах Центральної та Східної Європи, ширшою сферою застосування. Він переслідує дві різні цілі. Перша – захист суспільства від осіб, які через їх минулу поведінку можуть завдати шкоди молодій демократії. Друга – очистити державні органи від осіб, які були задіяні у широкомасштабній корупції.

Хоча люстрація, з одного боку, та антикорупційні заходи з іншого, є правомірними, вони не є ідентичними за природою.

Термін «люстрація» в її традиційному розумінні охоплює тільки перший процес.

Водночас Венеційська комісія наголошує, що впоратись з цими двома викликами для молодої української демократії на практиці є складним завданням, тому пропонує українській владі розглянути перенесення антикорупційної складової до іншої частини законодавства (Закон «Про засади запобігання корупції»).

4. Україна має право вимагати від кандидатів на виборні посади інформувати виборців, чи підпадають вони під критерії очищення влади:

Щодо виборчих посад, у Висновку зауважено, що люстрація (заборона) не повинна поширюватись на виборні посади. Закон не забороняє таким особам обиратися, а вводить зобов'язання інформувати виборців, чи підпадають вони під критерії очищення влади. Схожа практика була застосована у Польщі. Венеційська комісія зазначає, що такий порядок не буде суперечити міжнародним стандартам (п. 40,41 Висновку). 

5. Про суддів Конституційного Суду України:

Експерти ВК підтверджують, що судді Конституційного суду теж мають перевірятися на відповідність люстраційним критеріям: «Судді Конституційного суду на цей час включені в частину четверту статті 2. Таке включення не суперечить діючим міжнародним стандартам».

Законопроект 2695Редагувати

За результатами спільної роботи та врахуванням рекомендацій експертів ВК був розроблений проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань очищення влади, який був зареєстрований парламентом за № 2695.

Проектом Закону вноситься низка змін до Закону України «Про очищення влади», Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про відновлення довіри до судової влади», «Про запобігання корупції», «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори Президента України».

Запропоновані зміни стосуються сфери застосування Закону, посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади, критеріїв очищення влади, механізму проведення перевірок, створення незалежного державного органу в сфері очищення влади.

Проектом Закону з метою усунення різного тлумачення державними органами норм Закону стосовно посад, щодо яких застосовуються заходи з очищення влади деталізується сфера застосування, а саме – його положення застосовуються до посадових, службових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування, в тому числі посадових осіб в їх апаратах та секретаріатах, крім того, норми Закону не застосовуються до осіб, народжених після 1 січня 1996 року, тобто осіб, вік яких в рік прийняття Закону не перевищував 18 років (повноліття).

Проектом Закону пропонується вдосконалити механізм проведення перевірок, що дозволить зменшити навантаження на державні органи, зокрема щодо завершеності у часі перевірки декларацій, яка буде здійснювати до січня 2017 року. Також, проектом Закону пропонується узгодити положення Законів України «Про очищення влади» та «Про протидію корупції» (на даний час втратив чинність) в частині проведення відповідних перевірок.

Крім того, враховуючи практику європейських держав щодо люстрації виборних посад, Законом пропонується додати положення, які зобов’язують кандидатів у народні депутати та на посаду Президента України, заявити про застосування до них заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади» з метою інформування виборців.

Розгляд Закону України «Про очищення влади» Конституційним Судом УкраїниРедагувати

До Конституційного Суду України звернулись з трьома конституційними поданнями щодо визнання окремих положень Закону такими, що не відповідають Конституції України:

•  20 листопада 2014 року Верховний суд України (пункт 6 частини 1, пункти 2, 13 частини 2, частини 3 статті 3 Закону);

•  20 січня 2015 року 47 народних депутатів (частина 3, 6 статті 1; частина 1, 2, 3, 4, 8 статті 3; пункт 2 частини 5 статті 5; пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону);

•  23 березня 2015 року Верховний суд України (частина 3 статті 1; пункти 7, 8, 9 частини 1, пункт 4 частини 2 статті 3; пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Ухвалою від 1 квітня 2015 року Конституційний Суд України об’єднав провадження за трьома конституційними поданнями в одне провадження. Перше засідання, на якому розглядалося зазначене питання, відбулося 16 квітня 2015 року.

31 січня 2018 року відбулося чергове засідання КСУ, на якому у закритій частині пленарного засідання суд продовжив розгляд справи за конституційними поданнями Верховного Суду України та 47 народних депутатів України.

КСУ в черговий раз переніс розгляд справи, зазначивши, що продовжить її розгляд на одному з наступних пленарних засідань.

Звіт за 2 роки роботиРедагувати

Звіт про результати збору та узагальнення інформації про реалізацію Закону України «Про очищення влади» впродовж 2 років, тобто з 2014 по 2016 роки, підготовлений Департаментом з питань люстрації, дає відповідь на запитання, яким чином виконувався Закон, які досягнення та порушення мали місце.

Звіт знаходиться за посиланням.

Результати впровадження очищення влади (статистика)Редагувати

Відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену Законом України «Про очищення влади», вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».

Відповідно до законодавства доступ до відомостей в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», є відкритий, безоплатний та цілодобовий, який здійснюється через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України шляхом пошуку та перегляду інформації про осіб, щодо яких застосовано положення Закону.

КритикаРедагувати

ПосиланняРедагувати