Відкрити головне меню
Див. також: Люстрація
Країни, де проводилась або проводиться люстрація влади.

Люстрація в Україні — це встановлена Законом України «Про очищення влади» або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі, крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування строком до 10 років.

Зміст

Історична довідкаРедагувати

ІніціативиРедагувати

 
Плакат «Чудовий засіб оновлення влади — люстрація»

Україна як молода демократія порівняно нещодавно здобула незалежність, звільнившись від пут тоталітарного минулого Радянського Союзу, що було оформлено 24 серпня 1991 року Верховною Радою України Актом проголошення незалежності України, схваленого Українським народом згідно із результатами всеукраїнської референдуму.

Хоча Україна проголосила себе демократичною державою, увійшовши до складу Ради Європи в 1995 році, її досягнення у сфері прав людини, демократії та верховенства права і досі викликають багато питань. Протягом 90-х і 2000-их років Україна була під владою колишньої комуністичної еліти, яка зосередила в своїх руках економічну і політичну владу.

У 2004 році на президентських виборах, що пізніше було названо «помаранчева революція» - відбувся масштабний громадянський протест проти фальсифікації підсумків виборів. Протягом наступних п'яти років певні елементи демократії процвітали: свобода слова, свобода вираження думок і права на мирні зібрання. Тим не менш, корупція, олігархія і проблеми з незаконної приватизації державного майна так і не були вирішені.

Згодом політичний курс глави держави та уряду протягом періоду з 2010 року по 2014 рік продемонстрував нехтування цінностями демократичної держави, оскільки він не втілював формування апарату державних органів та органів місцевого самоврядування із числа політично незалежних чиновників і посадових осіб. Державний апарат складався з осіб, лояльних до пануючого політичного режиму, які фактично розглядали власність Українського народу як джерело особистого збагачення, а власні посади як доступ до цих благ.

На тлі критичного поглиблення політичного тиску та корупційних складових державне управління та урядова політика призвели до відмови від курсу європейської інтеграції України, а в результаті – це вилилося у масові протести взимку 2013 – 2014 років.

Кульмінацією став вияв невиправданої жорстокості та насильства з боку державних інституцій до населення, що спричинило найтрагічніші події в історії України - десятки смертей та каліцтв її громадян. Держава, як інституція, переслала бути гарантом захисту прав та свобод людини і стала джерелом небезпеки для власного народу, що фактично призвело до межі втрати державності.

Демократія є спроможною лише у разі можливості її ефективного захисту. Держава має беззаперечне право на санацію, зокрема, очищення, коли державні органи в повній мірі не відновили своїх функцій.

Так, знаковим для України стало прийняття Парламентом 16 вересня 2014 року Закону України «Про очищення влади». Це було б неможливим без прагнення громадськості до суспільно-політичних змін в державі, оскільки процес очищення влади був і залишається основною вимогою громадянського суспільства.

Департамент з питань люстраціїРедагувати

В 2014 році в структурі апарату Міністерства юстиції України було створено Департамент з питань люстрації як самостійний структурний підрозділ, для реалізації положень Закону України «Про очищення влади».

З 2014 по 2016 роки очолювала Департамент Тетяна Козаченко.

З 2017 рік – Анастасія Задорожна.

Основними функціями Департаменту є:

1.    Сприяння здійсненню процесу очищення влади та відновлення довіри до державних органів та органів місцевого самоврядування.

2.    Забезпечення здійснення заходів щодо співпраці Міністерства з державними органами, Громадською радою з питань люстрації при Міністерстві, громадськістю та іншими інститутами громадського суспільства з питань очищення влади (люстрації).

3.    Забезпечення формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».

Офіційний сайт Департаменту з питань люстрації

Нормативне регулюванняРедагувати

- Закон «Про очищення влади»

- Постанова Кабінету Міністрів України  від 16 жовтня 2014 року№ 563 «Деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади»

- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 1025-р Про затвердження плану проведення перевірок відповідно до Закону України «Про очищення влади»

- Наказ Міністерства юстиції України 16 жовтня 2014 року № 1704/5 Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади»

- Наказ Міністерства фінансів України від 03 листопада 2014 року № 1100 «Про затвердження Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п’ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», та форми висновку про результати такої перевірки»

Види люстаційних заборон та коло осіб, на яких поширюється люстраціяРедагувати

Статтею 2 Закону України «Про очищення влади» встановлено, що заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі щодо осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1 – 10 частини першої цієї статті.

Закон України «Про очищення влади» передбачає 2 види заборон:

· заборона обіймання посади протягом 10 років, яка передбачена частиною 3 статті 1 Закону за критеріями, визначеними частинами 1, 2, 4 та 8 статті 3 Закону.

·  заборона обіймання посади протягом 5 років, яка передбачена частиною 4 статті 1 Закону за критеріями, визначеними частинами 3, 5 – 7 статті 3 Закону, з дня набрання чинності відповідним рішенням суду.

Заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються на підставі визначених статтею 3 Закону критеріїв здійснення очищення влади (люстрації), за умови відповідності яким до особи застосовуються такі заборони.

Заборона обіймання посади протягом 10 років, передбачена частиною 3 статті 1 Закону:Редагувати

а) за критеріями, визначеними частиною 1, пунктами 1-8 частини 2 статті 3 Закону (по посадах)

Рівень посад, які підпадають під критерії, визначені Законом України «Про очищення влади»:

У період з 25.02.2010 по 22.02.2014

( не менше року на визначених посадах)

У період з 21.11.2013 по 22.02.2014

(не були звільнені в цей період за власним бажанням)

Президент України, Адміністрація Президента України
Президент України
Глава Адміністрації Президента України,

перший заступник,

заступник

Глава Адміністрації Президента України,

перший заступник,

заступник

Кабінет Міністрів України (крім Міністерства внутрішніх справ, Міністерства доходів і зборів України)
Прем'єр-міністр України Прем'єр-міністр України
Перший віце-прем'єр-міністр України Перший віце-прем'єр-міністр  України
Віце-прем'єр-міністр України Віце-прем'єр-міністр України
Міністр,

перший заступник

Міністр,

перший заступник,

заступники

Керівник Секретаріату КМУ,

перший заступник,

заступники

Керівник Секретаріату КМУ,

перший заступник,

заступники

Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики,

перший заступник, заступники (за наявності)

Урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики,

перший заступник, заступники (за наявності)

Органи прокуратури України
Генеральний прокурор України

перший заступник,

заступники

Генеральний прокурор України

перший заступник,

заступники

Керівники та заступники самостійного структурного підрозділу центрального апарату Керівники та заступники самостійного структурного підрозділу центрального апарату
Керівники та заступники територіального органу прокуратури України в

-         АР Крим,

-         областях,

-         місті Києві,

місті Севастополі

Керівники та заступники територіального органу прокуратури України в

-         АР Крим,

-         областях,

-         місті Києві,

-         місті Севастополі,

районах у місті Києві.

Центральні органи виконавчої влади в сфері податкової та/або митної політики, податкова міліція
ДМС, ДПА, ДПС (2010-2013рр.),

Міністерство доходів і зборів (2013-2014рр.)

ДМС, ДПА, ДПС (2010-2013рр.),

Міністерство доходів і зборів (2013-2014рр.)

Керівник (Голова, Міністр) Керівник (Голова, Міністр)
Перший заступник, заступники Перший заступник, заступники
Керівники та заступники самостійних структурних підрозділів центрального апарату Керівники та заступники самостійних структурних підрозділів центрального апарату
Керівники та заступники територіальних органів Керівники та заступники територіальних органів
Керівники та заступники територіальних органів управлінь податкової міліції Керівники та заступники територіальних органів управлінь податкової міліції
Міністерство внутрішніх справ України
Міністр,

перший заступник,

заступник

Міністр,

перший заступник,

заступник

Керівники та заступники самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Керівники та заступники самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату)
Керівники та заступники територіального (регіонального) органу відомств

-         АР Крим,

-         областях,

-         місті Києві,

місті Севастополі

Керівники та заступники територіального (регіонального) органу відомств

-         АР Крим,

-         областях,

-         місті Києві,

-         місті Севастополі,

районах у місті Києві

Служба безпеки України
Голова СБУ,

перший заступник,

заступник

Голова СБУ,

перший заступник,

заступник

Керівники та заступники самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Керівники та заступники самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату)
Керівники та заступники територіального (регіонального) органу відомств

-         АР Крим,

-         областях,

-         місті Києві,

місті Севастополі

Керівники та заступники територіального (регіонального) органу відомств

-         АР Крим,

-         областях,

-         місті Києві,

-         місті Севастополі

районах у місті Києві (закон визначає рівень посад за наявності)

Керівник ЦОВВ,

перший заступник

Керівник ЦОВВ,

перший заступник,

заступник

Національний банк України
Голова Національного банку України,

перший заступник

Голова Національного банку України,

перший заступник, заступник

Національні комісії, що здійснюють відповідно державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв’язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг
Голова (керівник національної комісії) Голова (керівник національної комісії)
Члени Члени
Державне управління справами (ДУС)

Рада національної безпеки і оборони України (РНБО)

Управління державної охорони України (УДО)

Секретар РНБО,

перший заступник,

заступник

Секретар РНБО,

перший заступник,

заступник

Керівник ДУС,

перший заступник,

заступник

Керівник ДУС,

перший заступник,

заступник

Начальник УДО,

перший заступник,

заступник

Керівник УДО,

перший заступник,

заступник

Місцеві державі адміністрації
Голова,

перший заступник,

заступник

державної адміністрації в

-         області;

-         місті Києві,

-         місті Севастополі

Голова,

перший заступник,

заступник

державної адміністрації в

-         області;

-         місті Києві,

-         місті Севастополі

Голова районної державної адміністрації Голова районної державної адміністрації
Голова районної в місті Києві державної адміністрації Голова районної в місті Києві державної адміністрації
Збройні Сили України
Начальник Генерального штабу – Головнокомандувач,

перший заступник

Начальник Генерального штабу – Головнокомандувач,

перший заступник,

заступник

Командувач Сухопутних військ, перший заступник Командувач Сухопутних військ, перший заступник,

заступник

Командувач Повітряних Сил,

перший заступник

Командувач Повітряних Сил,

перший заступник,

заступник

Командувач Військово-Морських Сил,

перший заступник

Командувач Військово-Морських Сил,

перший заступник,

заступник

Служба зовнішньої розвідки України
Голова відомства,

перший заступник,

заступник

Голова відомства,

перший заступник,

заступник

Керівник та заступник самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Керівник та заступник самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату)
Державні підприємства
Керівник державного підприємства, що належить до сфери управління суб'єкта надання адміністративних послуг, яке відповідно до законодавства вчиняє дії, необхідні для надання адміністративних послуг.
ВККС, ВРЮ, ДСА
член Вищої ради юстиції (крім Голови Верховного Суду України) його першого заступника, заступника член Вищої ради юстиції (крім Голови Верховного Суду України) його першого заступника, заступника
член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України його першого заступника, заступника член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України його першого заступника, заступника
Голова Державної судової адміністрації України його першого заступника, заступника Голова Державної судової адміністрації України його першого заступника, заступника

б) за критеріями, визначеними пунктами 9-13 частини 2 статті 3 Закону (по посадах)

Зазначений критерій застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням та які здійснювали дії щодо осіб звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII.

Зокрема,

  • працівника правоохоронного органу, який брав участь у затриманні осіб, звільнених відповідно до Законів № 737-VII, № 743-VII;
  • працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених відповідно до Законів № 737-VII, № 743-VII;
  • слідчого органу досудового розслідування, дізнавача, оперативного працівника, інспектора, який проводив слідчі та оперативні дії стосовно осіб, звільнених відповідно до Законів № 737-VII, № 743-VII;
  • працівника органу прокуратури, який здійснював процесуальне керівництво, вносив подання, погодження, підтримував клопотання про застосування запобіжних заходів, підтримував державне обвинувачення у суді стосовно осіб, звільнених відповідно до Законів № 737-VII, № 743-VII;
  • судді, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалив рішення про притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності осіб, звільнених відповідно до Законів № 737-VII, № 743-VII.

в) за критерієм, визначеним частиною 4 статті 3 Закону (КДБ/Компартія)

Заборона обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування протягом 10 років застосовується до осіб, які:

- були обрані і працювали на керівних посадах Комуністичної партії Радянського Союзу, Комуністичної партії України, Комуністичної партії іншої союзної республіки колишнього СРСР починаючи з посади секретаря районного комітету і вище;

- були обрані і працювали на керівних посадах починаючи з посади секретаря ЦК ЛКСМУ і вище;

- були штатними працівниками чи негласними агентами в КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР, Головному розвідувальному управлінні Міністерства оборони СРСР, закінчили вищі навчальні заклади КДБ СРСР (крім технічних спеціальностей).

Роз'яснення поняття штатних працівників міститься на сайті Мін’юсту за посиланням

г) за критерієм, визначеним частиною 8 статті 3 Закону (майнова люстрація)

Відповідно до частини восьмої статті 3 Закону України «Про очищення влади» заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 – 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Під час проведення перевірки на відповідність вищезазначеному критерію виникало багато питань. Зокрема, хоч і був розроблений порядок перевірки, однак не було єдності у його застосуванні територіальними органами ДФС. У зв’язку з цим значна кількість судових справ пов'язана саме з проведенням майнової перевірки. На сайті Мін’юсту знаходиться роз'яснення з цього приводу.

Узагальнення судової практики ВАСУ знаходиться на сайті ВАСУ за посиланням.

Заборона обіймання посади протягом 5 років, яка передбачена частиною 4 статті 1 Закону за критеріями, визначеними частинами 3, 5 – 7 статті 3 ЗаконуРедагувати

Відповідно до частини 4 статті 1 Закону особи, зазначені у частинах 3, 5-7 статті 3 цього Закону, не можуть обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), протягом п’яти років з дня набрання чинності відповідним рішенням суду.

Частиною 9 статті 3 Закону встановлено, що суди загальної юрисдикції при прийнятті рішень у справах та щодо осіб, передбачених частинами 5-7 цієї статті, застосовують положення цього Закону та встановлюють заборону, передбачену частиною 4 статті 1 цього Закону, а також подають відповідне рішення Державній судовій адміністрації України для його надсилання до Міністерства юстиції України та внесення відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».

Реалізація цієї постанови корелюється із внесенням змін до Кримінального кодексу України, а саме – позбавлення права обіймати певні посади, як додаткове покарання у справах, передбачених Законом України «Про очищення влади», і є правовим наслідком набрання чинності відповідного рішення (вироку) суду загальної юрисдикції щодо таких осіб, до яких застосовується заборона (5 років), і за своєю природою є правом доступу до державної служби, не є відповідальністю, і не пов’язується з подальшим відбуванням покарання.

Враховуючи аналіз частини 3, 5-7 та суб’єктний склад мова йде про рішення суду щодо таких осіб:

- суддів, які постановили ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, ухвалювали обвинувальні вироки, залишали їх без змін щодо осіб, до яких застосовано повну індивідуальну амністію Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-VII;

- співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури та інших правоохоронних органів, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на кримінальне переслідування та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, до яких застосовано повну індивідуальну амністію Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-VII;

- посадових та службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування (крім осіб, зазначених у частинах першій - четвертій цієї статті), які, обіймаючи відповідну посаду у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, своїм рішенням, дією чи бездіяльністю, що встановлено рішенням суду щодо них, яке набрало законної сили, здійснювали заходи, спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України, що спричинило порушення прав і свобод людини;

- посадових та службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі суддів, співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури України та інших правоохоронних органів, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю, що встановлено рішенням суду щодо них, яке набрало законної сили, здійснювали заходи, спрямовані на перешкоджання реалізації конституційного права громадян України збиратися мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації або спрямовані на завдання шкоди життю, здоров’ю, майну фізичних осіб у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року;

- посадових та службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, в тому числі суддів, співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури та інших правоохоронних органів, стосовно яких встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, що вони:

1) співпрацювали із спецслужбами інших держав як таємні інформатори в оперативному отриманні інформації;

2) своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України;

3) закликали публічно до порушення територіальної цілісності та суверенітету України;

4) розпалювали міжнаціональну ворожнечу;

5) своїми протиправними рішеннями, дією чи бездіяльністю призвели до порушення прав людини та основоположних свобод, визнаних рішенням Європейського суду з прав людини.

Заборона обіймання посади щодо суддівРедагувати

Заборона обіймання посади протягом 10 років, передбачена частиною 3 статті 1 Закону застосовується до таких осіб:

У період з 25.02.2010 по 22.02.2014

(не менше року на визначених посадах)

У період з 21.11.2013 по 22.02.2014

(не були звільнені в цей період за власним бажанням)

член Вищої ради юстиції (крім Голови Верховного Суду України) його першого заступника, заступника член Вищої ради юстиції (крім Голови Верховного Суду України) його першого заступника, заступника
член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України його першого заступника, заступника член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України його першого заступника, заступника
Голова Державної судової адміністрації України його першого заступника, заступника Голова Державної судової адміністрації України його першого заступника, заступника
суддя, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалив рішення про притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII (пункт 13 частина 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади»).

Заборона обіймання посади протягом 5 років, передбачена частиною 4 статті 1 Закону застосовується до:

-  суддів, які постановили ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, ухвалювали обвинувальні вироки, залишали їх без змін щодо осіб, до яких застосовано повну індивідуальну амністію Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-VII, співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури та інших правоохоронних органів, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на кримінальне переслідування та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, до яких застосовано повну індивідуальну амністію Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-VII;

-  суддів, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю, що встановлено рішенням суду щодо них, яке набрало законної сили, здійснювали заходи, спрямовані на перешкоджання реалізації конституційного права громадян України збиратися мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації або спрямовані на завдання шкоди життю, здоров’ю, майну фізичних осіб у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року;

-  суддів стосовно яких встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, що вони:

1) співпрацювали із спецслужбами інших держав як таємні інформатори в оперативному отриманні інформації;

2) своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України;

3) закликали публічно до порушення територіальної цілісності та суверенітету України;

4) розпалювали міжнаціональну ворожнечу;

5) своїми протиправними рішеннями, дією чи бездіяльністю призвели до порушення прав людини та основоположних свобод, визнаних рішенням Європейського суду з прав людини.

Міністерство юстиції України для цілей Закону України «Про очищення влади» є суб’єктом звернення щодо подання про звільнення суддів.

Так, Мін’юст звернувся до Вищої ради юстиції щодо порушення вимог щодо несумісності стосовно 70 суддів в тому числі на підставі членства в люстраційний період у ВРЮ, ВККС України.

Інформація щодо зазначених подань міститься в Звіті про результати збору та узагальнення інформації щодо реалізації Закону України «Про очищення влади» протягом двох років.

Також Мін’юст звернувся до Вищої ради юстиції/Вищої ради правосуддя щодо порушення вимог щодо несумісності стосовно 40 суддів, на підставі відповідності критерію, передбаченого пунктом 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади», а саме судді, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалив рішення про притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Законів № 737-VII, № 743-VII.

Розгляд Закону України «Про очищення влади» Венеційською комісієюРедагувати

Венеціанська комі́сія — дорадчий орган Ради Європи з питань конституційного права, котрий надає висновки про відповідність проектів законодавчих актів європейським стандартам та цінностям.

У листі від 3 жовтня 2014 року Голова Моніторингового комітету Парламентської асамблеї звернувся до Венеціанської комісії з проханням надати Висновок щодо Закону «Про очищення влади».

Було створено робочу групу у складі п. Вероніки Бількової, п. Хуберта Ханеля, п. Енн Пітерс, п. Георгія Папуашвілі, п. Ганни Сухоцької, п. Бена Вермеулена, а також п. Герхарда Райснера, експерта Директорату з прав людини Генерального директорату з прав людини і верховенства права (DGI).

Венеціанська комісія нагадує, що люстрація не є порушенням прав людини як таких, а демократична держава вправі вимагати від державних службовців бути вірними тим конституційним принципам, на яких вона заснована. Тим не менш, для того, щоб поважати права людини, принцип верховенства права та демократії, люстрація повинна встановити справедливий баланс між захистом демократичного суспільства, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Люстраційні процедури, незважаючи на їхній політичний характер, повинні бути розроблені та проведені тільки юридичними засобами відповідно до Конституції та з урахуванням європейських стандартів, що стосуються верховенства права і поваги до прав людини. Якщо це буде зроблено, то процедури люстрації можуть бути сумісними з демократичною державою, що керується верховенством права.

Венеціанська комісія оцінювала Закон про люстрацію у світлі чотирьох основних принципів, що випливають з відповідних міжнародних стандартів, а саме:

- вина повинна бути доведена в кожному окремому випадку;

- право на захист, презумпція невинуватості та право на оскарження в суді мають бути гарантовані;

- дотримання розмежування люстрації, функції та цілі якої, переважним чином, спрямовані на захист щойно відновленої демократії, та кримінального провадження, покликаного карати винних осіб;

- люстрація повинна мати чіткі часові рамки як щодо періоду її проведення, так і щодо періоду, на який вона поширюється.

Комісія дійшла таких головних висновків:

a) Застосування люстраційних заходів до періоду правління радянської Комуністичної партії через багато років після падіння цього режиму та вступу в силу демократичної Конституції в Україні вимагатимуть переконливих причин, які виправдали б існування реальної загрози демократії, яку колишні комуністи становлять сьогодні; Комісія вважає, що важко виправдати таку запізню люстрацію.

b) Застосування люстраційних заходів щодо недавнього періоду, протягом якого президентом був пан Янукович, по суті, є тотожнім тому, щоб поставити під сумнів функціонування нинішньої конституційно-правової системи України як демократичної держави, де панує верховенство права.

c) Закон “Про очищення влади” містить кілька серйозних недоліків і вимагає перегляду, принаймні, такого:

- люстрація повинна застосовуватися тільки до тих посад, які дійсно можуть становити значну загрозу для прав людини та демократії; перелік посад, який підлягає люстрації, повинен бути переглянутий;

- вина повинна бути доведена в кожному окремому випадку, і не може презумуватися лише на підставі приналежності до категорії державних посад; критерії люстрації повинні бути переглянуті;

- повноваження щодо проведення люстрації необхідно забрати в Міністерства юстиції та передати їх спеціально створеній незалежній комісії, з активним залученням громадянського суспільства;

- процедура люстрації повинна проходити з дотриманням гарантій справедливого судового розгляду (право на адвоката, рівність сторін, право бути заслуханим); адміністративне рішення щодо люстрації повинно бути призупинено на час оскарження в суді й до остаточного рішення суду. Закон “Про очищення влади” повинен конкретно передбачати ці гарантії;

- люстрація суддів повинна здійснюватися тільки з дотриманням конституційних положень, що гарантують їх незалежність; і тільки Вища рада юстиції має нести відповідальність за будь-яке звільнення судді. Венеціанська комісія не бачить жодних підстав для розповсюдження Закону “Про очищення влади” на суддів, враховуючи, що вони стали об’єктом іншого спеціального закону про люстрацію, прийнятого лише кілька місяців тому;

- оприлюднення інформації про осіб, до яких застосовуються люстраційні заходи, має відбуватися тільки після винесення судом остаточного рішення.

Українська влада погодилася, що Закон “Про очищення влади” вимагає вдосконалення з метою приведення його у відповідність до міжнародних стандартів, а тому звернулася за допомогою до Венеціанської комісії. Комісія вітає прихильність української влади й готова надати свою підтримку в підготовці змін до Закону “Про очищення влади”.

КритикаРедагувати

Закон про люстрацію в Україні викликав шквал критики з боку Венеційської комісії, оскільки документ не відповідає європейським нормам[1].

Основні зауваження європейських експертів, що працювали над рапортом «Підведення підсумків щодо розробки закону про люстрацію 4359а „Про очищення влади“», стосуються колективного характеру відповідальності у процесі люстрації, що суперечить вказівкам Резолюції 1096, а також децентралізованого характеру самої процедури, що ускладнює належний контроль над нею[2].

Люстрація не є рівною для всіх: Президенту України надали право в ручному режимі скасовувати люстрацію вищих військових і силовиків[3].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати