Журавський Віталій Станіславович

Український політик

Жура́вський Віта́лій Станісла́вович (нар. 8 травня 1955(19550508), м. Хорошів, Житомирська область, УРСР) — український політик, доктор політичних та юридичних наук [1], професор, академік Національної академії правових наук України, академік Української академії політичних наук, член Спілки юристів України, член Національної спілки журналістів України, заслужений діяч науки і техніки України, народний депутат України III, VI та VII скликань, автор понад 300 статей, монографій, навчальних посібників, підручників. Колишній член Партії регіонів, згодом безпартійний.

Журавський Віталій Станіславович
Віталій Журавський.jpg
Віталій Журавський
Особові дані
Ім'я Журавський Віталій Станіславович
Народився 8 травня 1955(1955-05-08)
Місце народження Хорошів
Партійність безпартійний
Діти син Леонід
Вища освіта Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
3-го скликання
ХДПУ 12 травня 1998 14 травня 2002
Україна Народний депутат України
6-го скликання
Партія Регіонів 24 квітня 2012 12 грудня 2012
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія Регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014

Життєпис

Народився 8 травня 1955 року у Володарськ-Волинському (нині Хорошів) Житомирської області. 1972 року закінчив місцеву СШ № 1.

1972—1975 — музичний керівник місцевого дитсадка № 1; робітник геофізичної партії рудника «Волинський»; робітник у ремонтно-будівельному управлінні.

1975—1986 — студент факультету журналістики, аспірант філософського факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

У 2000 році закінчив Київський міжнародний університет, спеціальність — правознавство[2][3].

Політика

  • 1998—2002 — народний депутат України III скликання. Першим заступник Голови Комітету ВРУ з питань культури і духовності.
  • 2004 — перший заступник Міністра освіти і науки України.
  • 2006 — заступник голови КМДА.
  • 2010 — радник Президента України Януковича.
  • 2012 — народний депутат VI скликання;
  • 2014 — народний депутат VII скликання, секретар Комітету ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
  • 2014 року вийшов з Партії регіонів, з того часу безпартійний.

Власним коштом забезпечував військових шоломами та бронежилетами[4], надавав фінансову допомогу родинам полеглих бійців і пораненим в АТО.[5]

З листопада 2014 року — головний науковий співробітник Інституту законодавства ВРУ. Засновник і голова громадської організації «Дістало!».

Дисертації

  1. Кандидатська дисертація з філософських наук «Естетичний аналіз методу художньої критики». Спеціальність 09.00.04 — естетика. Київ, КНУ ім. Т. Шевченка, 1987.
  2. Кандидатська дисертація з юридичних наук «Політична система України: проблеми становлення і розвитку (правовий аспект)». Спеціальність 12.00.01 — теорія та історія держави та права; історія політичних та правових вчень. Університет внутрішніх справ, 2000.
  3. Докторська дисертація з політичних наук «Політичний процес в сучасній Україні: політологічний аспект». Спеціальність 23.00.02 — політичні інститути і процеси. 1996.
  4. Докторська дисертація з юридичних наук «Теоретичні та організаційно-правові проблеми становлення і розвитку українського парламентаризму» Спеціальності: 12.00.01 — теорія держави і права, історія політичних і правових вчень; 12.00.02 — конституційне право України. [6]

Нагороди

  • Грамота ВРУ «За заслуги перед українським народом».
  • 2002 — пам'ятна медаль ВРУ «Десять років незалежності України»;
  • 2003 — орденом «За заслуги» III ступеня;
  • премія ім. Ярослава Мудрого «За підготовку і видання підручників для студентів юридичних спеціальностей у вищих навчальних закладах освіти»;

Критика

 
Акція протесту проти Журавського

Весною 2008 року Журавського звинуватили у тому, що його племінниця Ірина перемогла на конкурсі «Міс Україна» завдяки впливовому дядькові. Політик заперечив свою причетність до цього.[8]

Внесення Журавським до ВРУ проекту закону про наклеп та прийняття його 18 вересня 2012 року викликало у суспільстві обурення. Журналісти організували численні акції протесту. Журавський відкликав законопроект.[9] Рішення Журавського відмовитися від своєї пропозиції схвалив генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд.[10]

Восени 2012 року на виборах до ВРУ, активісти кампанії «Помста за розкол країни» проводили численні пікети та акції протесту проти Журавського як кандидата.[11][12][13]

На виборах до ВРУ 2019 року активісти «Відсічі» поширювали листівки проти Віталія Журавського в межах кампанії «Червоні лінії»[14][15], активісти «С14» закликали не голосувати за колишніх регіоналів, зокрема Журавського[16].

«Ворог преси»

За результатами щорічного дослідження Інституту масової інформації та Незалежної медіа-профспілки потрапив до десятки найбільших ворогів української преси у 2012—2013 роках.[17][18]

2018 року став на захист проросійських телеканалів «NewsOne» та «112 Україна», коли ті опинилися на межі закриття.[19]

Контейнер для сміття

16 вересня 2014 року мітингарі під Верховною Радою України викинули Журавського у сміттєвий контейнер.[20] Коментуючи це, він заявив, що це провокація його конкурента по округу.[21]

27 вересня стало відомо, що під час передвиборчої агітації в Володарськ-Волинському районі Журавський пройшов народну люстрацію — його закидали курячими яйцями та облили водою[22].

Посилання

Примітки

  1. Журавський Віталій Станіславович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 2021-05-29. 
  2. Виталий Журавский: досье, обещания, рейтинг » Слово и Дело. Слово и Дело (ru). Процитовано 2020-08-23. 
  3. Журавский Виталий Станиславович. kiev.vgorode.ua (ru). Процитовано 2020-08-23. 
  4. Віталій Журавський спільно із колегами по парламенту забезпечили бронежилетами один із підрозділів ВДВ — учасників АТО | Теми. www.1.zt.ua. Процитовано 2019-07-09. 
  5. Віталій Журавський допоміг військовослужбовцям, пораненим в ході АТО. www.zhitomir.info (uk). Процитовано 2019-07-09. 
  6. Журавський, Віталій Станіславович; Журавский, Виталий Станиславович; Zhuravskiy, Vitaliy S. (2001). Теоретичні та організаційно-правові проблеми становлення і розвитку українського парламентаризму (other). Процитовано 2021-05-25. 
  7. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 448/2013 Архівовано 28 серпень 2013 у Wayback Machine.. Президент України. 24.08.2013
  8. Журавский Виталий Станиславович — ЛІГА. Досье (рос.)
  9. Виталий Журавский принял решение отозвать свой законопроект о клевете. Інтер-Факс (російською). 25-09-2012. 
  10. Рада Європи привітала скасування законопроекту про наклеп. DT.ua. Процитовано 2019-07-09. 
  11. Листівки проти Журавського: криміналу нема, а у чому тоді проблема? — Сайт «Майдан»
  12. Журавський мститься активістам «Відсічі» (Відео) — 5 канал
  13. Продовжується кримінальне і адміністративне переслідування активістів «Відсічі» за вибори — Сайт «Майдан»
  14. [1] (стрім). Відсіч. 18.07.2019
  15. [2]. Відсіч. 19.07.2019
  16. У Малині С14 закликають не голосувати за «колишніх» регіоналів. Малин Інформ. 18.07.2019
  17. Дослідження: Азаров, Янукович і Захарченко — найбільші вороги преси
  18. «Вороги преси» за версією НМПУ та ІМІ — Азаров, Янукович, Захарченко, Княжицький та інші. Архів оригіналу за 2013-08-09. Процитовано 2013-08-06. 
  19. Для відстоювання своїх законних інтересів у "112 Україна" і NewsOne є всі підстави звернутися до Верховного Суду. І там вони можуть виграти справу. gordonua.com. Процитовано 2019-07-09. 
  20. Під Радою нардепа Журавського активісти викинули у смітник. ТСН. 1+1. 16.09.2014
  21. Журавський заявив, що опинився в сміттєвому баку з-за конкурента по округу. DT.ua. Процитовано 2019-07-09. 
  22. На Житомирщині екс-регіонала Журавського закидали яйцями