Лю́гер (англ. lugger) — тип дво-, іноді трищоглового вітрильного судна. Назва lugger походить від lugsail (один з типів вітрила); припускається також запозичення від нід. logger, утвореного loggen («ловити бреднем»)[1]. Використовуваний на люгерах тип косого вітрила отримав назву люгерного.

Схема двощоглового люгера

Опис конструкціїРедагувати

Відмітною якістю люгерів була швидкохідність. У зв'язку з цим вони часто використовувалися для перевезення контрабандних вантажів через Ла-Манш[2] .

Батьківщиною люгерів вважають Бретань. У XVIII столітті двощоглові люгери назвалися «шасс-маре́» (фр. chasse-marée — «мисливці за припливами») та використовувались переважно французькими моряками. Ці судна мали круглу корму, не мали палуби і їх довжина не перевершувала 15 метрів. На обох щоглах «шасс-маре» було лише по одному люгерному вітрилу (різновиду рейкового). На місті з'єднання кіля з форштевнем знаходилась фок-щогла, а грот-щогла, розташована посередині корпусу судна, була сильно нахилена назад. «Шасс-маре» не мали бушприта[3].

Трищоглові люгери мали дещо іншу конструкцію. Третя щогла ставилася на кормі, за яку видавався гік. Бушприт був розташований майже горизонтально. Трищогловий люгер мав палубу, транцеву корму і ніс кілька вітрил. У вітрильному оснащенні військових люгерів поряд з люгерними вітрилами і марселями були також брамселі, які ставили на «летюче» подовження стовпового топа щогли, а також 1-3 стакселі.

Використання суднаРедагувати

 
Трищогловий люгер «Corentin» з відкидним бушпритом і гіком

У французькому військовому флоті люгери були запроваджені 1760 році.

У складі Російського імператорського флоту судна даного типу  знаходились у першій половині XIX століття і використовувалися здебільшого для посильної служби. Велика частина люгерів, що входили до складу флоту, були або перебудовані, або переобладнані з інших типів суден в Росії, а один з люгерів придбаний в Англії[4][5][6] .

ПриміткиРедагувати

  1. lugger. www.etymonline.com. Online etymological dictionary. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 25 квітня 2020.  (англ.)
  2. Марквардт К. Х. Рангоут, такелаж и паруса судов XVIII века. — Ленинград: Судостроение, 1991. — С. 112. — ISBN 5-7355-0131-3.
  3. Марквардт К. Х. Рангоут, такелаж и паруса судов XVIII века. — Ленинград: Судостроение, 1991. — С. 111.
  4. Чернышёв, 2002, с. 123.
  5. А. Б. Широкорад, 2007, с. 271.
  6. Люгеры. «Военная Россия». Архів оригіналу за 2 березня 2010. Процитовано 19 березня 2015. 

ЛітератураРедагувати

  • Люгер, парусное судно // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  • Марквардт К. Х. Рангоут, такелаж и паруса судов XVIII века. — Ленинград: Судостроение, 1991. — 288 с. — 81 000 экз. — ISBN 5-7355-0131-3.
  • Морской Энциклопедический Словарь. — Л.: Судостроение, 1991. — 288 с. — ISBN 5-7355-0280-8.
  • Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 2002. — Т. 2. — 480 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 5000 экз. — ISBN 5-203-01789-1.
  • Широкорад А. Б. 200 лет парусного флота России / Под ред. А. Б. Васильева. — 2-е изд. — М.: «Вече», 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3.