Марка Любека

(Перенаправлено з Любекська марка)
Марка Любека

Lübische Mark, Lübeck Mark (нім.)

Державна марка Ганзейських Вільних міст Любека, Гамбурга, Вісмара та Люнебурга, 1549 року
Державна марка Ганзейських Вільних міст Любека, Гамбурга, Вісмара та Люнебурга, 1549 року
Територія обігу
Емітент Wappen Lübeck.png Вільне Ганзейське місто Любек
Історія
Дата 1502

Марка Любека (нім. Lübsche Марк, Lübeck Mark, лат. Marca Lubicensis) — з 1359 року грошово-вагова, а з 1502 року грошова одиниця Ганзейського міста Любека. Останні марки Любека карбувалися у 1914 році.

Зміст

ІсторіяРедагувати

 
Одна з перших обігових марок Любека та Гамбурга
 
Золотий гульден, 1341 рік.

У документах 1255 року в монетарній угоді згадуються міста Любек і Гамбург. В угоді говориться, що надається дозвіл на спільне карбування монет з 34 футів на марку срібла[1]. Гамбург, Любек, Вісмар і Люнебург дотримуються угоди. Ганзейське місто Росток, Штральзунд, Грайфсвальд, князівста Померанія та Мекленбург, Шлезвіг-Гольштейн частково дотримуються угоди. Любек набуває повне право на карбування монет у 1226 році, Штаде у 1272, Люнебург в 1293, Кіль в 1318, Гановер у 1322, Штеттин у 1345, Вісмар у 1359. У 1293 році у Гамбурзі використовували позичений монетний штемпель. Але у 1325 році граф Гольштейн продав Гамбургу штемпель. У 1325 Південні міста Грайфсвальд, Анклам, Штральзунд і Росток набувають права карбування монет. У 13041305 роках за тим самим стандартом карбування з'явився оновлений контракт. У 1329 році було викарбувано з марки щирого срібла монети на суму 3 любекської марки 2 шилінги 8 пфенігів, але вже в 1346 році до 3 любеських марок, 9 шилінгів та 8 пфенігів. У 1372 до 4 любекських марок 2 шилінги та 4 пфеніги. І в 1375 до 4 марок 3 шилінги, при цьому зазначається, що срібло грошових знаків Любека було тільки 14¼ лотів, в той час, коли марка вартувала 7 квентінів, і ця марка називалась еталонною. У 1356 році курфюрсти ті що мали в запасах золоті зливки отримали право на карбування золотих монет. Як для Любека, так і для інших держав, товарообмін базувався за системою срібла. Але у Любеку карбували золоті гульдени ще з 1340 року. В цьому ж році курфюрст Людвіг IV Баварський надав Любеку золотой монетний устав. У 1358 році Ганзейська унія створила свій адміністративний центр в Любеку — Королівство Ганзи. У 1373 та у 1379 роках Гамбург, Вісмар і Любек припинили діяти за монетною системою Людвіга IV Баварського. З 1379 року любекська марка стала провідною грошово-ваговою одиницею в торгівлі з регіонами Балтійського моря. У Любеку до 16-лотного срібла cтали додавати 3 лоти міді. Тож 3 марки та 2 шилінги cтали дорівнювати 608 пфенігів, або 152 віттенам (білі пфеннінги (нім. Witten). Ці 152 віттени з 12-лотовою срібною маркою відповідали 4 маркам любекським 3 шилінгам та 7 пфенігам і дорівнювали 810⅔ пфенігам, або 202⅔ віттенам з еталонних марок. Так у 1384 та 1387 роках з чистої марки виробили 180 віттенів, що склало 45 частин марки. З цією підміною не співпадають результати досліджень, згідно яких у ХІХ столітті було доведене існування відповідних монет. В іншій частині Нижньої Німеччини, де діяла валюта Любека, карбувалися здебільшого пфеннінги та шилінги, а також віттени, плапери та гроши[2]. Згідно цих досліджень не зовсім зрозуміло, чи були ті всі монети повновартісними. Марки, шилінги та віттени мали бути обіговими монетами, але при цьому дозволялися в обігу і пфеніги, плаферти та решта розмінних монет. Карбувався шилінг Любека з 1432 та марка з 1502 років, лише відтоді вони стали повноцінними обіговими монетами.

 
1 гульден (2 любекські марки), 1528 року
 
Золотий гульден (2 марки), XVI ст.


Монетарна політика Любека та ГамбургаРедагувати

 
Порівняльна таблиця вагової марки до еталонної. 1403—1855 років

Монетна система Любека Венденського карбування (Приблизно 1379-1569 роки), яка базувалася на основі срібної грошової одиниці з розподілом: 1 марка Любека = 16 шилінгам = 192 пфенігам Любека; 1 шилінг = 12 пфенігам; 1 віттен = 4 пфеннігам. З 1410 року) та 1 блаферт = 2 пфенігам.

У 1502 були викарбувані перші марки Любека номіналами в 23 марки (14,4 гр. срібла) та 13 марки (7,15 гр. срібла (6,7 гр. щирого срібла). У 1506 році Гамбург дає дозвіл на карбування нових віттенів, плаффертів та пфенігів. 208 віттенів у співвідношенні до марки в 5-лотах срібла та 1 грен 628 пфенігів 3 віттени дорівнювали 1 еталонній марці. 1 еталонна срібна марка рівнялася 13-м базовим маркам або 2633⅕ пфенігам, або 11 шилінгам. Того ж року, всі морські міста вирішують замінити 3 різні марки на талер, як більш конкурентну срібну грошову одиницю. Було запропоновано за законом Грешема ввести у обіг третій погіршений варіант 1515 року (1 еталонна срібна марка = 212 шилінгів. (13¼ вагових марок). У 1519 Гамбург викарбував перший монетний гульден з 8 талерів з 15-лотових марок. 8 талерів 8 марок любекських та 6 410 пфенігів дорівнювали 1 еталонній марці.

Хронологія подальшого розвитку монетних системРедагувати

 
Вітенн 1379—1381 років
 
Шилінг, 1433 року
 
Брьомзталер, 1537 року
  • 1524: Перше імператорське (есслігнер (нім. Esslinger)) монетарне упорядковування Карлом V, яким визначали вагу за кельнською ваговою маркою — 233,856 гр. на 1 еталонну марку. Ця вага зберігалась до 1857 року, решта правил карбування залишаються незмінними.
  • 1533: 1 йохімсталер = 2 любекським маркам та 13 пфеннігам = 45 шилінгам
  • 1537: За саксонським зразком, за дорученням бургомістра Ніколауса Брьомзе, Любек дозволив карбувати брьомзталер іншим державам.
  • 1546: Разом з об'єднаним талером вперше почали карбувалися чужі срібні монети.
  • 1551: Друге монетарне упорядкування: 1 гульден = 1 гульденгрошу = 1½ любекській марці = 24 шилінгам (1 шилінг — 0,93гр. щирого срібла). Вартість 1 гроша 3 пфеннінгів відповідало 20 базовим гульденам.
  • 1554: Третє Державне монетарне упорядкування: 1 рейнський гульден = 2 любекським маркам = 32 шилінгам;
  • 1559: 1 шилінг = 19,6 асам (0,94 гр. щирого срібла).
  • 1564: 258 талера Любека 2 шилінги = 500 любекським маркам, або 1 талер = 31 шилінгам.
  • 1567: Відокремлення Нижньої Саксонії від держав монетарної політики, позбавило любекський шилінг можливості існувати, через те, що він більше не відповідав державному монетарному упорядкуванню. Проте Любек та Гамбург укріпили шилінг.
  • 1571: 1 любекська марка = ½ талерам, або 1 талер = 32 шилінгам
  • 1583: 1 рейнський гульден = 1 любекській марці 4 шилінгам = 20 шилінгам.
  • 1620: монетарна домовленість між Любеком, Мекленбургом, Гамбургом та Бременом. Згідно з угодою марка Любека отримала свій символ:


Золоті монети:

1 розеннобель = 11 любекським маркам 8 шилінгам; 1 енгелот = 2 золотим гульденам = 7 любекським маркам 4 шилінгам; 1 дукат, або угорський гульден = 4 маркам 12 шилінгам.

Срібні монети:

1 есллігнталер = 3 любекським маркам = 24 подвійним шиллінгам = 48 шилінгам; 1 хрестовий талер, або «товстий» талер (нім. Dicker Taler) = 3 любекським маркам 3 шилінгам; 1 есслігнгульден = 2 любекським маркам 10 шилінгам;

  • 1667: Гамбург додає до срібла, як основу — олово.
  • 1670: Щоб розпочати карбувати 1- та 2-марочні монети, міста Любек та Гамбург покращили датські 2-, 4-марочні монети та срібні гульдени. Було викарбовано більше ніж 1660 схожих монет у Oльденбурзі та Бремені. Пізніше ці монети стали подібними до монет Данії та Шлезвіга-Гольштейна. При розгляді вагових зразків з оловом розглянулося наступне порівняння: 1 базовий талер = 76 есллігнталера = 3½ любекській марці = 56 шилінгам; 1 особливий талер = 9 фусталерам, любекський талер з додатком олова 10½ фусталерів, тобто 31½ базової марки.
  • 1669: карбування 4-шилінгових монет з 34 фусмарок
  • 1673-1678: 2-шилінгові монети з 32 фусмарок
  • 1675: 1-, 2- маркові монети з 30 фусмарок
  • 1687: 2 шиллінгові монети з 34½ фусмарок
  • 1694: 31½ вагова марка з неякісного металу, також 1- та 2-марочні монети, з олов'яної основи дорівнювали 35 ваговим маркам у монетах на 2 шиллінги.
  • 1693: Любекська марка стає основною грошовою одиницею Данії і ділиться на 11⅓ основних талерів.
  • 1723: Викарбована монета номіналом в 2 марки. На сьогодні одна з найрідкісніших і найдорожчих монет Любека.
  • 1726: 1 особливий талер = 1⅓ есслігнталер = 2 місцевим гульденам = 4 любекським маркам = 64 шилінгам (2-марочні монети й далі називаються гульдени). Особливий талер в 9 фусталерах (державний талер почав карбуватися з 1566/1571 років), державний талер в лейпцигських 12 основних талерах або 36 основних марок).
  • 1726-1848: На зміну основній марці приходить валютна марка Любека: 34 валютні марки = 1 кельнській марці зі щирого срібла = 42 датським маркам; 1 валютна марка (6,878 гр) = ⅓ валютному талеру (11 базових талерів); 17 валютних марок = 7 пруським талерам; 68 валютних марок = 49 гульденів (24½ південнонімецьких базових гульдена); 17 малютних марки = 10 гульденів (20 австрійських базових гульденів); 100 банківських марок = 122,523 валютних марки = 40,841 валютних талерів. Проте, монетна система 1726 року полягала у встановленні стабільного курсу: 100 банківських марок на 116 валютних марок, за яким значно було переоцінено валютну марку. Це привело в першу чергу до того, що після обігу срібних грошей на їхні замінники, що рівноцінні датським грошовим одиницям, була розв'язана торгівельна війна. Гамбург видав цілу низку рівноцінних обмінних акцій. Очікуваний результат (так як і прогнозувалось раніше по закону Грешема) — переоцінені валютні грошові одиниці були лише для зайвого оподаткування міст. Валютний талер = 3 марки, 2 марки (гульдени) та марки карбувалися на основі 34 базових марок; Шилінгові монети на 36 базових марках стають як і зекслінги та драйлінги по 38 базових марок; 1 валютна марка = 16 шилінгам, 1 валютний талер = 48 шилінгам. Валютне переоцінення продовжується до 1726 у Лауенбурзі, та до 1763 у Мекленбурзі-Шверіні.
  • 1769: Базовий розподіл курсу Гармурга: 27 58 в рівноцінності до 16 шилінгів = 9 524 імператорським талерам 48 шилінгам = 13 1316 гульденам = 1 еталонній кельнській марці.
  • 1777: Альтонський основний курс: 27¾ основних марок = 9¼ еслігталерам = 13 78 гульденів = 1 еталонній кельнській марці.
  • 1821 Пруська грошова реформа: 5 валютних марок = 80 шилінгам = 1 подвійному талеру (пізніше подвійний талер замінився у Гамбурзі на 5 марок)
  • 1834 набуває чинності митне об'єднання.
  • 1848: 35 валютних марок = 1 кельнській марці щирого срібла = 42 датським маркам; 1 валютна марка (6,682 гр.) = 1⅕ датській марці; 100 банківських марок = 126,126 валютним маркам = 42,042 валютному талеру.

Монетні реформи 1871 та 1873 роківРедагувати

 
Аверс 2-х марок зразка 1901 року
 
Аверс 3-х марок, 1908—1914

Згідно Монетної реформи у 1871 року обігові срібні монети земель обмінюватися за курсом на нові марки Німецької імперії. 1 датська марка (0,358 гр. щирого золота) була відповідною до 1 нової валютної марки (0,430 гр. щирого золота). У фактичному обігу срібла (6,682гр. щирого срібла в марці) обмінні процеси орієнтувались на еквівалентність золота до срібла 1:15,5. Це відношення стосувалося старих грошових одиниць. Для нових золотих монет срібні монети стали розмінними монетами. Так старий валютний талер Любека в 48 шилінгів став розмінною монетою для 3 валютних марок. Як новий валютний талер не довгий час був північнонімецький талер до 2½ валютних талера, або 40 шилінгів (Пізніше по вазі він дорівнював 2 маркам і перебував у обігу до 1907 року включно.). 1 старий талер = 1 валютному талеру Гамбурга, чи Любека = 3 валютним маркам = 58 державним банківським талерам = ⅘ особливим талерам = 1⅕ пруському талеру = 3⅗ державній марці. З 1871 року Любекська марка дорівнювала 100 пфенігам.

ЛітератураРедагувати

  • Jesse, W., Der Wendische Münzverein, Lübeck: Hansischer Geschichtsverein, 1928.
  • Masch, G.M.C., Der Münzfund von Rüst und die Wittenpfennige des 14. Jahrhunderts, in: Jahrbücher des Vereins für Mecklenburgische Geschichte und Altertumskunde, Bd. 15, 1850, S. 335—353.
  • North, M., Von Akte bis Zoll, Ein Historisches Lexikon des Geldes, München, 1995.
  • Rittmann, H., Deutsche Geldgeschichte 1484—1914, München 1975
  • Dieter Dummler: Die Münzsammlung der Reichs- und Hansestadt Lübeck. (= Handel, Geld und Politik. Heft 12). Lübeck 2012, ISBN 978-3-7950-4511-1.
  • Dieter Dummler: Siebenhundert Jahre Geldwesen in Lübeck. Hrsg. vom Archiv der Hansestadt Lübeck, Heft 24, Lübeck: Schmidt-Römhild 2015 ISBN 978-3-7950-3123-7.
  • Heinrich Behrens: Die Münzen und Medaillen der Stadt und des Bisthums Lübeck. Lübeck 1905.
  • Wilhelm Jesse: Der Wendische Münzverein. Neudruck mit Nachträgen und Verbesserungen, Braunschweig 1967, DNB 457098694.
  • Herbert Rittmann: Über die historische Entwicklung der Stadt Lübeck und ihre geldgeschichtliche Bedeutung. In: Geldgeschichtliche Nachrichten. November 1971, S. 358—360.
  • Gerhard Schön: Deutscher Münzkatalog 18. Jahrhundert. 3. Auflage. Battenberg Verlag, München 2002, ISBN 3-89441-525-8, S. 519—522.
  • Wolfgang Trapp: Kleines Handbuch der Münzkunde und des Geldwesens in Deutschland. Reclam Verlag, Stuttgart 1999, ISBN 3-15-018026-0.

ВікіпосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати