Лушники (Шосткинський район)

Лу́шникисело в Україні, у Шосткинському районі Сумської області. Населення становить 380 осіб, 282 домогосподарства. Орган місцевого самоврядування — Чапліївська сільська рада.

село Лушники
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Шосткинський район
Рада Чапліївська сільська рада
Код КОАТУУ 5925387307
Основні дані
Населення 380
Поштовий індекс 41146
Телефонний код +380 5449
Географічні дані
Географічні координати 51°41′55″ пн. ш. 33°11′48″ сх. д. / 51.69861° пн. ш. 33.19667° сх. д. / 51.69861; 33.19667Координати: 51°41′55″ пн. ш. 33°11′48″ сх. д. / 51.69861° пн. ш. 33.19667° сх. д. / 51.69861; 33.19667
Місцева влада
Адреса ради 41143, Сумська обл., Шосткинський р-н, с. Чапліївка, вул. Садова, 1
Карта
Лушники. Карта розташування: Україна
Лушники
Лушники
Лушники. Карта розташування: Сумська область
Лушники
Лушники
Мапа

ГеографіяРедагувати

Село Лушники знаходиться на лівому березі річки Осота, яка через 3 км впадає в річку Десна, вище за течією і на протилежному березі примикає село Чапліївка. Місцевість навколо села доволі зволожена та заболочена.

ІсторіяРедагувати

Згідно історичних відомостей, село Лушники було засноване в 1552 році, спочатку як хутір (починок) Лучнев, у якому проживало декілька сімей. Із роками починок розростався і на початку XVIII ст. перетворився на село, яке спочатку називали Лучниками, а пізніше назва змінилася на Лушники. Офіційно стали селом у 1710 році.

У середині ХVІ століття в Лушниках діяла церква Різдва Христового, якій московський цар надав у власність лушниківські озера. Нове життя привнесли сюди поляки (1618-1648), зокрема новгород-сіверський хорунжий С.Вишля заселив не тільки Лушники, а й нові села Клишки на Осоті та Погорілівку, Обтове, Реутинці на Реті. Безпосередньо осадженням згаданих вище сіл займався борзненський підстароста Петро Михайлович Забіла (1580-1689). Він і став новим українським власником цього краю після козацької революції та наданням йому, вже як борзнянському сотнику, в 1656 році московським царем сіл Лушників, Клишок на Осоті та Реутинців на Реті. Забіла доклав чимало зусиль для розвитку краю, тим більше коли став займати другу по значимості в козацькій державі посаду генерального обозного (генерала артилерії), а в 1672 році він ледве не був обраний на посаду гетьмана. Петро Забіла передав у спадок середньому сину Степану село Лушники, а старшому Тарасу дістався тільки млин на Есмані, «де була рудня».

У 1958 р. за рішенням Ради Міністрів УРСР Лушники були включені до складу села Чапліївка.

У 1880 році у Лушниках була відкрита школа.

У 2006 році у відреставрованій будівлі колишнього сільпо відкрили церкву Різдва Святої Богородиці. У лісі за Лушниками, у мальовничому місці на березі Десни є місце, яке в народі називають "Микілка". За народним переказом, на початку XVIII ст. у лісі на дубі проявився образ Святого Миколая, звідки й з'явилась назва місця. Зараз тут встановлений дубовий хрест із іконою Святого. Біля "Микілки" щороку 22 травня, на Весняного Миколи, настоятелі місцевих церков проводять богослужіння. Поклонитися "Микілці" приїжджають також віруючі із різних регіонів України.

НаселенняРедагувати

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 527 осіб.[1]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[2]

Мова Відсоток
українська 99,05 %
російська 0,95 %

СьогоденняРедагувати

У селі працюють бібліотека, сільський клуб, аптека, недавно був відремонтований та оновлений фельдшерсько-акушерський пункт. Ще до 2010 року у селі працювала школа, але у зв'язку із скороченням кількості учнів її діяльність була призупинена. Зараз школярів возять шкільним автобусом на навчання у с. Чапліївку.

Відомі людиРедагувати

Журавель Михайло Петровив (14. 10. 1948р) - вчений у галузі біології розмноження тварин, викладач вищої школи

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати