Відкрити головне меню

Лучано да Лаурана (італ. Luciano Laurana 1420, Врана біля Задара, володіння Венеції — 1479, Пезаро, Італія) — італійський архітектор середини 15 століття, слов'янин з Далмації за походженням (тоді володіння Венеції).

Лучано да Лаурана
Urbino 01 018.JPG
Внутрішній двір палацу в Урбіно
Народження 1420[1]Далмація, Хорватія
Смерть 1479[2][3][…]Пезаро, Duchy of Urbinod, Італійське королівство
Громадянство
(підданство)
Flag of the Kingdom of Dalmatia.svg Далмація
Діяльність архітектор, інженер
Праця в містах Мантуя, Урбіно, Пезаро,
Архітектурний стиль Відродження
Найважливіші споруди палац в Урбно, палац Префеттіциє в Пезаро, Італія
Лучано да Лаурана у Вікісховищі?

Слов'янські митці в ІталіїРедагувати

Італія століттями була країною — «донором», що підживлювала культуру сусідніх народів власними військовими інженерами, архітекторами, фортифікаторами, художниками. Але мав місце і зворотний процес, і в Італію прибували здібні молодики, аби здобути освіту і розкрити значний творчий чи науковий потенціал, який не могли розкрити на батьківщині. Серед вихідців зі слов'янських земель, що навчались чи працювали в Італії — науковець Юрій Дрогобич, архітектор Джорджо да Сабеніко, художник Андреа Мелдолла. До когорти вихідців зі слов'янських земель належить і архітектор Лучано да Лаурана, котрого дослідники ставлять за обдарованістю поряд з відомими італійськими митцями — Брунеллескі та Альберті Леон-Баттістою.

Життєпис. Ранні рокиРедагувати

Лука народився в містечку Врана неподалік міста Задар. В ті часи землі були в складі Венеціанської республіки. Мав відношення до будівництва і його батько Мартин. Логічно, що перші будівничі навички він отримав, працюючи разом з батьком. За припущеннями, Лучано — родич скульптора Франческо Лаурана.

В ІталіїРедагувати

 
Мантуя, площа Сорделло.

Особливе місце в історії італійської архітектури раннього Відродження посіли міста на північно-східній частині Аппенін — Анкона, Ріміні, Урбіно. Вони були тісно пов'язані торговельними і культурними зв'язками як з самою Венецією, так і з містами-портами на Адріатиці. Так, архітектор собору в місті Шибеник — Юрій Далматинець — перебрався в Анкону, де навіть отримав місцеве ім'я Джорджо да Сабеніко. Перебрався в Італію і Лучано. Відомо, що в 1465 році він працював архітектором-практиком разом з Альберті в місті Мантуя. Альберті зазвичай розробляв проект майбутньої споруди, її теоретичне обґрунтування, а потім передовіряв втілення архітекторам — практикам. Праця поряд з таким видатним теоретиком архітектури як Альберті, справила значне враження на уяву Лучано, що не соромився вдосконалювати власну майстерність. Самоосвіта дозволить слов'янину стати в рівень з найкращими архітекторами доби раннього Відродження.

Праця в УрбіноРедагувати

 
Князівська резиденція в Урбіно. Вигляд з міста.
 
Фортечні вежі і лоджиї.

1466 року від першого герцога Федеріго да Монтефельтро він отримав запрошення працювати в невеликому місті Урбіно . Володар волав перебудувати старовинний замок так, щоб той не втрачав оборонних функцій і мав низку комфортних приміщень, гідних бути палацом. Перебудовою старого замку і включенням його фортифікаційних споруд в новий ансамбль і займався архітектор. Лучано да Лауана вже був знайомим з типом флорентійського палацу, що втрачав суворий фортечний вигляд, особливо у внутрішньому дворі з привітними аркадами і житловими приміщеннями другого і третього поверхів.

Лаурана зберіг і міський собор, і дві фортечні вежі замка, між якими створив палацовий корпус з відкритими лоджіями в бік міста. Вони виглядали особливо привабливо поряд з фортечного характеру архітектурою, головні об'єми якої розташовані на урвищі над містом. Новітнім був і великий внутрішній двір герцогського палацу з відкритими аркадами. Старе ядро замку було доповнене також садом і південними корпусами палацу.

Характерні риси архітектури Відродження найпомітніші в побудові внутрішнього двора та в спокійних, привітних інтер'єрах палацу. Виготовлені з білого каменю колони, капітелі поєднані з жовтуватою цеглою мурів. Декоративних деталей небагато, і вони не суперечать спокійному, врівноваженому характеру архітектури. Декор інтер'єрів доповнювали картини, створені П'єро делла Франческа і самим Лаурана, а також спеціально виготовленими меблями.

Фінансові справи Федеріго да Монтефельтро були непогані. Він був головнокомандувачем вояків папи римського, тому платню отримував регулярно. Ці гроші і дозволили розпочати перебудову старого замка на резиденцію нового типу.

Значення нових палацових корпусів і їх інтер'єрів, створених Лучано да Лаурана в Урбіно, збільшувалось через вплив на уяву і смаки молодого Донато Браманте, що теж мешкав в місті і починав власну кар'єру як художник. Вони обидва покинуть Урбіно заради праці на вельможну родину Сфорца: Браманте працюватиме в Мілані, а Лучано да Лаурана переїде до Пезаро, колишньої резиденції Сфорца.

У ПезароРедагувати

Пезаро — портове місто на східному узбережжі Адріатичного моря. Лучано да Лаурана працював над побудовою одного крила палацу Префеттічио (назва від слова prefect — міський голова). Над приземкуватою галереєю першого поверху вибудований високий фасад палацової споруди з багато декорованими вікнами. Поверхи створені в різні часи і повної симетрії в споруді крила нема. Архітектор був обмежений наявністю вже існуючої споруди і обмежився лише добудовами.

Помер у Пезаро.

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • «Всеобщая история искусств», Т 3, "Искусство", 1962
  • «Всеобщая история архитектуры», Т 3, М, 1963
  • «Искусство Италии 13-15 веков», М., «Искусство», 1988
  • La Nuova Enciclopedia dell'Arte, Garzanti, Milano 1986.

ПосиланняРедагувати

  1. а б SNAC — 2010.
  2. RKDartists
  3. Swartz A. Open Library — 2007.