Відкрити головне меню

Іва́н Іва́нович Луцке́вич (біл. Іван Луцкевіч також Ян Герман Луцкевіч, нар. 28 травня (9 червня) 1881, Шяуляй — пом. 20 серпня 1919, Закопане) — білоруський політичний діяч, археолог, етнограф, публіцист, ідеолог білоруського національного руху ХХ століття.

Луцькевич Іван Іванович
біл. Іван Іванавіч Луцкевіч
Ivan Lutskevich.jpg
Народився 9 червня 1881(1881-06-09)
Шяуляй, Ковенська губернія, Російська імперія
Помер 20 серпня 1919(1919-08-20) (38 років)
Закопане, Малопольське воєводство
·туберкульоз
Поховання цвинтар Расу
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність білорус
Діяльність публіцист, політик
Галузь археологія
Alma mater Петербурзький університет
Володіє мовами білоруська
Членство Q13028698?
Партія Білоруська соціалістична громада
Конфесія католицтво
Батько Jan Bolesław Łuckiewicz[d]
Брати, сестри  • Луцкевич Антон Іванович

ЖиттєписРедагувати

Народився 28 травня (9 червня) 1881 р. в родині повстанця 1863 р., котрий боровся за Річ Посполиту Обох Народів. Навчався у Лібавскій і Мінській гімназіях, Московському археологічному інституті, Петербурзькому університеті.

Іван Луцкевич став прихильником незалежної Білорусі. Він один із перших, котрий зрозумів потребу незалежності Білорусі і разом із своїм братом Антоном став ініціатором проголошення Білоруської Народної Республіки (БНР). Важко хворів на сухоти (туберкульоз). Приятелі в 1919 році завезли його до галицького курорту Закопане.

Іван Луцкевич помер 20 серпня 1919 р. у Закопаному (Польща). Був похований 23 серпня того ж року на т.зв. Новому Цвинтарі по вул. Новотарзькій. Його могилу викреслили з цвинтарного реєстру біля 1963 р. (на щастя залишилися відповідні записи в архіві місцевої римсько-католицькій парафії св. Родини).

У 1991 р. останки Івана Луцкевича перевезли до Литви й поховали на вільнюськім цвинтарі Росса.

ДжерелаРедагувати

  • Уладзімір Арлоў, Генадзь Сагановіч. Дзесяць вякоў беларускай гісторыі. — Мінск, 1997.
  • Сакрат Яновіч, Вітальд Ёсіп Кавалёў. Наша пошта // «Ніва» (Беласток). — № 5 (1655). — 31 студзеня 1988. — С. 7.

ПосиланняРедагувати