Лофіцьке
Лофіцьке (рос. Лофицкое) — село у Росії, Богучарському районі Воронізької області. Входить до складу Поповського сільського поселення.
| село Лофіцьке | |
|---|---|
| рос. Лофицкое | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Воронезька область |
| Муніципальний район | Богучарський |
| Поселення | Поповське сільське поселення |
| Код ЗКАТУ: | 20205836004 |
| Код ЗКТМО: | 20605436111 |
| Основні дані | |
| Населення | 748 (2010) |
| Поштові індекси | 396779 |
| Телефонний код | +7 47366 |
| Географічні координати: | 49°54′02″ пн. ш. 40°26′55″ сх. д. / 49.90074722224977677° пн. ш. 40.44871111113877760° сх. д.Координати: 49°54′02″ пн. ш. 40°26′55″ сх. д. / 49.90074722224977677° пн. ш. 40.44871111113877760° сх. д. |
| Часовий пояс | UTC+4 |
| Водойма | р. Богучарка |
| Мапа | |
  Лофіцьке | |
|
| |
Населення становить 748 осіб (343 чоловічої статі й 405 — жіночої) за переписом 2010 року.
Історія
ред.За даними 1859 року у казенній слободі Лофіцька Богучарського повіту Воронізької губернії мешкало 1515 осіб (750 чоловічої статі та 775 — жіночої), налічувалось 208 дворових господарств, існувала православна церква[1].
Станом на 1880 рік у колишній державній слободі Лохвіцька Залиманської волості мешкало 1772 особи, налічувалось 263 дворових господарства, існували православна церква, школа, 19 вітряних млинів[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1774 осіб (878 чоловічої статі та 896 — жіночої), з яких всі — православної віри[3].
За даними 1900 року у слободі мешкало 1172 особи (582 чоловічої статі та 590 — жіночої) переважно українського населення, налічувалось 209 дворових господарств, існували 2 православні церкви, церковно-парафіяльна школа й школа грамоти, молочна й винна лавки, 2 ярмарки на рік[4].
Населення
ред.| 2000[5] | 2005[5] | 2010[6] |
|---|---|---|
| 734 | ↗753 | ↘748 |
Відомі особистості
ред.В поселенні народився:
- Асланова Марія Іларіонівна (1920—2014) — радянська працівниця сільського господарства, Герой Соціалістичної Праці.
Джерела
ред.- (рос.) Лофіцьке
Примітки
ред.- ↑ рос. дореф. Воронежская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ IX. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1865 — IV + 157 с., (код 811)
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.— С. 199.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-33. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Воронежской губерніи. Справочная книга. Изданіе Воронежскаго губернскаго земства. Воронеж: Типо-Литографія В. И. Исаева, Большая Дворянская ул., д. д-ра Столлѣ. 1900. — VI + 482 с., (код 5261)
- ↑ а б Список сельских населённых пунктов и численности населения по данным статистического учёта Богучарского муниципального района. msu.vrnoblduma.ru. Архів оригіналу за 17 травня 2013.
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских и сельских населённых пунктов Воронежской области. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 29 січня 2014. (рос.)
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |