Богучарський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця в складі Воронезького намісництво й Воронезької губернії, що існувала у 17791928 роках. Повітове місто — Богучар.

Богучарський повіт
Coat of Arms of Boguchar (Voronezh oblast).png
Герб повітового центру
Voronezhskaya gubernia Bogucharsky uezd.png
Губернія Воронезька губернія
Центр Богучар
Створений 1779
Скасований 1928
Площа 8498,5 (1897)
Населення 309 965 осіб (1897)
Густота 36.5 осіб / верст²
Наступники Богучарський район

Географічне положенняРедагувати

Повіт розташовувався в історичній області Слобідська Україна, у південній частині Воронезької губернії, межував на заході з Харківської губернією, на півдні — Областю Війська Донського.

Площа повіту в 1897 році становила 8 498,5[1] верст² (9 671 км²), 1926 року — 8 685[2] км². За площею був найбільшим повітом губернії.

НаселенняРедагувати

За даними перепису 1897 року в повіті мешкало 309 965 осіб (154 613 чоловіків та 155 352 — жінки)[1]. За національним складом: українці — 81,8%, росіяни — 17,8%. У повітовому місті Богучар мешкало 6636 осіб.

За підсумками всесоюзного перепису населення 1926 року населення повіту склало 328 498 осіб[2], з них міське — 7958 осіб.

ІсторіяРедагувати

Повіт утворено 1779 року у складі Воронезького намісництва. 1796 року намісництво перетворено на Воронезьку губернію.

За Законом «Про адміністративно-територіальний поділ України», що був ухвалений Українською Центральною Радою 6 березня 1918 року[3] повіт мав увійти до землі Подоння.

Закон скасовано 29 квітня 1918 року гетьманом України Павлом Скоропадським, що повернув старий губернський поділ часів Російської імперії.

1928 губернія остаточно скасована, територія повіту увійшла переважно до складу Богучарського району Розсошанського округу Центрально-Чорноземної області.

Адміністративний поділРедагувати

На 1913 рік повіт поділявся на 32 волості[4]:

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б (рос.) Демоскоп Weekly — Додаток. Довідник статистичних показників
  2. а б Всесоюзний перепис населення 1926 р. Архів оригіналу за 2012-03-02. Процитовано 2014-04-23. 
  3. Шабельников В. І. Реформування адміністративно-територіального устрою України в 1917–1940. — Донецьк: Вид-во Донецького національного ун-ту, 2006. — с. 22.
  4. (рос. дореф.) Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. — Кіевъ : Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913.