Кость Лоський псевдо Кость Вишевич (чеськ. Kost Losky; 28 січня 1874, Санкт-Петербург — 14 жовтня 1933, Прага) — український громадський і політичний діяч, історик права, дипломат і публіцист. Професор (1921). Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1928). Батько Лоського Ігоря Костянтиновича.

Кость Лоський
Kost Losky
Кость Лоський.jpg
Ім'я при народженні Лоський Костянтин Володимирович
Народився 28 січня 1874(1874-01-28)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 14 жовтня 1933(1933-10-14) (59 років)
Прага, Чехословацька республіка
Громадянство Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперіяFlag of the Ukranian State.svg УНР
Національність українець
Діяльність Дипломат
Галузь юриспруденція і право
Alma mater Варшавський університет
Посада Посол УНР

БіографіяРедагувати

Народився Костянтин Лоський в місті Санкт-Петербург. Історію вивчав у Варшавському, а право — у Петербурзькому університетах. Від 1896 — у редакції журналу «Історичний вісник». Переїхав на Холмщину, працював там у губернських установах, був одним з лідерів українського громадсько-культурного життя в краї. У 1905 році заснував «Просвіту» в Грубешові та видавництво українських популярних книжок. Редагував 1906—1907 газету «Буг».

Навесні 1917 перебував у Києві, брав участь в організації та роботі Української Центральної Ради. 23 (10) травня 1917 призначений комісаром Тимчасового уряду в Бучацькому повіті, а від 6 червня (24 травня) був товаришем (заст.) губернського комісара Тернопільської губернії. Згодом виконував обов'язки губернського комісара Тернопільської губернії; на цій посаді перебував до 3 жовтня (20 вересня) 1917.

Повернувшись у Київ, очолював департамент у генеральному секретарстві внутрішніх справ Генерального секретаріату Української Центральної Ради, працював у міністерстві зовнішніх справ Української Народної Республіки. Навесні 1918 призначений послом УНР у Фінляндії, Швеції та Норвегії з місцем перебування в м. Стокгольм, залишався на цій посаді в період Української Держави гетьмана та Директорії УНР. Наприкінці 1920 поселився в Празі (Чехословацька республіка). Працював від наступного року в Українському вільному університеті: професор римського права, декан правничого факультету (1927–1928), проректор (1929–1930).

Костянтин Лоський помер 14 жовтня 1933 року в місті Прага.

Наукові праціРедагувати

  • «Нарис римської історії», (Гельсінгфорс, 1919),
  • «Короткий нарис грецької історії» (1921),
  • «Історія джерел римського права» (1921),
  • «Історія і система римського приватного права» (т. 1—3, 1922—24),

Інші публіцистичні статті і нариси. Перекладав українською твори Дж.-Н. Байрона, Генріха Гейне, Антона Чехова й інших зарубіжних літераторів. Видав збірки поезій Тараса Шевченка французькою мовою у власному перекладі.

БрошуриРедагувати

  • Kostjantyn Losky. «Ukrainan kysymys: Venäjä ja entente» (Гельсінгфорс, 1918; під псевдо K. Vyševitš),
    • Кость Лоський. (російськомовний автопереклад автора) «Украинский вопрос: Россия и Антанта» (Гельсінгфорс, 1918; під псевдо К. Вишевич),
  • Constantin Losky. La sou­veraineté ukrainienne dans son passé, son présent et son avenir. (Stockholm-Kyiw: Tryckt Hos P. Palmquists Aktiebolag, 1919)

Художній спадокРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати