Лопінник Руський
Лопінник Руський[2][3][4] (також Лопінник[5], Лопенник-Дольний, пол. Łopiennik Dolny) — село в Польщі, у гміні Лопенник-Гурний Красноставського повіту Люблінського воєводства. Населення — 285 осіб (2011[1]).
Село
_%C5%81opiennik_Dolny_6.JPG) Координати 51°03′ пн. ш. 23°06′ сх. д. / 51.050° пн. ш. 23.100° сх. д.Координати: 51°03′ пн. ш. 23°06′ сх. д. / 51.050° пн. ш. 23.100° сх. д.
|
Історія ред.
Поблизу Лопінника Руського та сусіднього села Кривого неодноразово знаходили могили воїнів, які, як вважалося, були похованнями загиблих під час битви 1282 року польського князя Лешка Чорного проти ятвягів[4].
1501 року вперше згадується православна церква в селі[2]. 1526 року зведено нову церкву[4]. За люстрацією 1564—1565 років більшість населення села становили українці[3]. За люстрацією 1570 року належав до Красноставського староства Холмської землі[6].
На Варшавському сеймі 1659 року Лопінник Руський був наданий у вічне володіння підкоморію київському та українському магнатові Юрію Немиричу[4]. Втім вже через 8 років родина Немирича передала село разом з іншими володіннями під заставу[4]. Згідно з постановою сейму 1667 року, воно спочатку опинилося у власності родини Пражмовських, а пізніше перейшло до державного володіння[4]. 1710 року в селі збудовано нову дерев'яну церкву[4].
Станом на 1827 рік було власницьким селом, налічувало 97 домів і 585 мешканців[4]. У часи входження до Російської імперії належало до гміни гміні Лопінник Красноставського повіту Люблінської губернії[4]. За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі Лопінник Руський здебільшого проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою[7]. 1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 532 вірянина[5]. Станом на 1884 рік у селі діяли парафіяльна православна церква, початкова школа, волосне управління та водяний млин[4].
Місцева українська церква знесена польською владою найімовірніше у 1938 році в рамках великої акції руйнування українських храмів на Холмщині і Підляшші[5][2]. У 1943 році в селі проживало 738 українців[5].
У 1975—1998 роках село належало до Холмського воєводства.
Населення ред.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 145 | 27 | 94 | 24 |
| Жінки | 140 | 26 | 61 | 53 |
| Разом | 285 | 53 | 155 | 77 |
Див. також ред.
- Лопенник-Гурний (Лопінник Лядський)
- Лопенник-Наджечний
- Лопенник-Подлесьний
Примітки ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лопінник Руський
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б в Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 143.
- ↑ а б Макарчук С. А. Етнічна історія України. — К. : Знання, 2008. — С. 200. — ISBN 978-966-346-409-1.
- ↑ а б в г д е ж и к л Łopiennik (2) Ruski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 723. (пол.)
- ↑ а б в г Saładiak A. Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce. — Warszawa, 1993. — С. 353. (пол.)
- ↑ Грушевський М. Capitaneatus Crasnostaviensis // Жерела до історії України-Руси. Том 07. Описи королівщин в землях руських XVI віку. Том 4. Люстрація 1570 р. — Львів : Друкарня Наукового Товариства імени Шевченка, 1903. — С. 4, 358.
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 370. (рос. дореф.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Література ред.
- Łopiennik (2) Ruski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 723. (пол.)