Відкрити головне меню
Лопух малий
Arctium minus corimbo.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Angiospermae)
Евдикоти (Eudicots)
Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Carduoideae
Триба: Cardueae
Рід: Лопух (Arctium)
Вид: Лопух малий
Біноміальна назва
Arctium minus
(Hill) Bernh., 1800
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Arctium minus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Arctium minus
EOL logo.svg EOL: 468153
IPNI: 178406-1
ITIS logo.svg ITIS: 36546
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 143172

Лопух малий[1][2] (Arctium minus) — вид рослин з родини айстрових (Asteraceae), поширений на Мадейрі, у Європі, на заході Азії.

Зміст

ОписРедагувати

Дворічна рослина 50–125 см заввишки. Корені сильні. Стебло гіллясте, груба, з короткими волосками. Листки чергуються, черешкові. Листові пластини від широколанцетних до яйцюватих, основа серцеподібна, часто великозубчасті, низ біло-зеленувато-пухнастий. Кошики в китицеподібних скупченнях. Кошики дрібні, 1.5–2.5 см в діаметрі; верхні — часто поодинокі в пазухах верхніх листків. Листочки обгортки більш-менш павутинисті; внутрішні — лінійні, на кінці пофарбовані в пурпуровий колір, коротші від квіток. Віночки пурпурні. Сім'янки коричневі, чорноплямі, 4–5 мм довжиною, ребристі, з обох кінців поперечно-зморшкуваті; чубчик 1.5–2 мм довжиною[2][3].

ПоширенняРедагувати

Поширений на Мадейрі, у Європі, на заході Азії — Афганістан, Кіпр, Іран (пн.-зх.), Ірак, Ліван, Сирія (зх.), Туреччина, Грузія, зх. Сибір; натуралізований на Азорських островах, в Австралії, Канаді, США, Норвегії[4][5][6].

В Україні вид зростає на всій території (в Криму — ПБК, рідко); вітамінна, харчова, медоносна рослина, бур'ян[2].

ГалереяРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Arctium minus // Ю. Кобів. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 347. (рос.)(укр.)
  3. NatureGate. Процитовано 14.05.2019.  (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 14.05.2019.  (англ.)
  5. Euro+Med Plantbase. Процитовано 14.05.2019.  (англ.)
  6. Germplasm Resources Information Network. Процитовано 14.05.2019.  (англ.)