Відкрити головне меню

Ломов (Оппоков) Георгій Іполитович (5 лютого 1888(18880205), місто Саратов, тепер Російська Федерація — розстріляний 30 грудня 1938) — партійний і радянський діяч, голова правління тресту «Донвугілля». Член ЦК КП(б)У в листопаді 1927 — червні 1930 р. Член Політбюро ЦК КП(б)У в листопаді 1927 — 1929 р. Член ЦК РКП(б) в серпні 1917 — лютому 1918 р., березні 1918 — березні 1919 р., грудні 1927 — січні 1934 р. Кандидат в члени ЦК РКП(б) в грудні 1925 — грудні 1927 р.

Ломов (Оппоков) Георгій Іполитович
Georgy Lomov-Oppokov.jpg
 
Партія: КПРС
Освіта: Санкт-Петербурзький державний університет
Народження: 24 січня (5 лютого) 1888
Саратов, Російська імперія
Смерть: 30 грудня 1938(1938-12-30) (50 років)
Москва, СРСР
Громадянство: Російська імперія і СРСР

Медіафайли у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Народився в місті Саратов у родині керуючого Саратовського відділення державного банку.

Член РСДРП з 1903 року. Від 1905 (і до 1907) — член Саратовського комітету РСДРП. Від 1906 (і до 1910) навчався на юридичному факультеті Петербурзького університету. 1907—1909 — працівник Іваново-Вознесенського, Московського, Петербурзького комітетів РСДРП.

У 1910—1913 роках перебував на засланні в Архангельській губернії, брав участь у наукових експедиціях по Північному Льодовитому океану. 1913 екстерном здав екзамени на державно-економічному відділенні юридичного факультету Петербурзького університету. 1914—1915 — на засланні в Саратові, 1916 — лютий 1917 — у Східному Сибіру.

Після Лютневої революції 1917 повернувся в Москву. Від березня 1917 — член Московського обласного бюро РСДРП(б), заступник голови Московської ради робітничих депутатів, один з керівників військово-революційного комітету Москви.

  • 1917 — нарком юстиції РСФРР.
  • 1918 виступив проти Брестської угоди з Німеччиною, вважався «лівим комуністом».
  • 1918—1921 — комісар народного господарства Московської обласної ради народних комісарів, заступник голови Вищої ради народного господарства (ВРНГ) РСФРР.
  • 1921—1923 — голова Сибірського обласного бюро ВРНГ РСФРР, голова Уральської економічної ради.
  • 1923—1926 — голова Нафтового синдикату, член президії ВРНГ СРСР.
  • листопад 1926 — листопад 1928 — голова правління тресту «Донвугілля» в УСРР. Домагався збільшення інвестицій у вугільну промисловість Донбасу, вів дискусії з Ф. Дзержинським з цього приводу.
  • 1927–1929 — член Політбюро ЦК КП(б)У
  • 1929—1931 — голова «Союзнафти», член Президії ВРНГ СРСР.
  • 1931—1934 — заступник голови Держплану СРСР.
  • 1934—1937 — член Бюро Комісії радянського контролю при РНК СРСР.

У різні роки був делегатом VI—ХII, XIV—XVII з'їздів РКП(б)—ВКП(б). Не раз обирався кандидатом у члени ЦК ВКП(б) та членом ЦК ВКП(б).

28 серпня 1937 року заарештований. Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила його до страти. Розстріляний. Похований на Донському кладовищі. Реабілітований 1956 року.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати