Вікіпедія

Ломикін Костянтин Матвійович

Костянтин Матвійович Ломи́кін (19 серпня 1924, Глухів — 9 липня 1993, Одеса) — український живописець; член Одеської організації Спілки художників України з 1953 року та її голова впродовж 1972—1976 років. Чоловік скульпторок Зої Ломикіної і Фелії Фальчук.

Ломикін Костянтин Матвійович
Народження19 серпня 1924(1924-08-19)[1]
Глухів, Новгород-Сіверська округа, Чернігівська губернія, Українська СРР, СРСР
Смерть9 липня 1993(1993-07-09)[1] (68 років)
 Одеса, Україна
ПохованняДругий християнський цвинтар
Країна СРСР
 Україна
Жанрпортрет
НавчанняОдеське художнє училище
Діяльністьхудожник
ВчительМучник Леонід Овсійович, Шелюто Микола Андрійович і Павлюк Микола Артемович
ЧленСпілка радянських художників України
У шлюбі зЛомикіна Зоя Дмитрівна і Фальчук Фелія Яківна
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
орден «Знак Пошани» орден «Знак Пошани»
народний художник УРСР заслужений діяч мистецтв УРСР

Біографія

ред.

Народився 19 серпня 1924 року у місті Глухові (тепер Сумська область, Україна). Впродовж 1946—1951 років навчався в Одеському художньому училищі (викладачі — Леонід Мучник, Микола Шелюто, Микола Павлюк).

Мешкав в Одесі, в будинку на вулиці Чкалова, 1, квартира 13. Помер в Одесі 9 липня 1993 року. Похований в Одесі на Другому християнському цвинтарі (ділянка № 80)[2].

Творчість

ред.

Працював у галузі станкового живопису у жанрі тематичної картини, портрету, пейзажу, натюрморту. Серед робіт:

  • «Діти у весняному парку» (1950);
  • «Юні шефи» (1952);
  • «Останній сніг» (1953, Одеський художній музей);
  • «Клятва Богдана Хмельницького біля тіла вбитого козака» (1954, Сімферопольський художній музей);
  • «Прийшла весна» (1957, Одеський художній музей);
  • «Двір Одеського музею» (1958);
  • «Це не повинно повторитись» (1960, Дніпровський художній музей);
  • «Рідна мати моя» (1962);
  • «В дні окупації» (1964);
  • «Шаланда» (1966);
  • «Живе слово Ілліча» (1967, Одеський художній музей);
  • «Родина», «Східці епох» (1968);
  • «У президії», «Зимові присмерки» (1969);
  • «Розминка», «Після вистави» (1972);
  • «Батько» (1975);
  • «Доручення особливої важливості» (1977);
  • «Балерини у блакитному», «Букет жовтих троянд» (1978);
  • «Узимку. Снігурі», «Репетиція» (1979);
  • «Балерина у жовтому», «Білі піво­нії» (1980);
  • «Фіолетові квіти» (1981);
  • «Перед виступом», «Балерини», «Піво­нії», «Бузок» (1982);
  • «Ветерани ідуть» (1985);
  • серія «Жіночі портрети» (1980–1990-ті).

Брав участь у всеукраїнських, всесоюзних мистецьких виставках з 1951 року. Персональні виставки відбулися в Одесі у 1953, 1974, 1985 роках, Харкові у 1954 році, Києві у 1956–1957 роках, Токіо у 1981 році, Амстердамі у 2001 році.

Твори художника знаходяться в художніх музеях України (Одеський художній музей, Музей сучасного образотворчого мистецтва України, Національний художній музей України та інших), в Третьяковській галереї, а також у приватних колекціях в Росії, Японії, Франції, Греції, Німеччини, Італії, Португалії.

Відзнаки

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б RKDartists
  2. ↑ Художественный некрополь Одессы. Участок № 80 Второго Христианского кладбища. nekropol.ofam.od.ua (рос.). Одесский художественный музей. Архів оригіналу за 30 травня 2022. Процитовано 8 квітня 2023.

Література

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ломикін_Костянтин_Матвійович&oldid=39183629