Відкрити головне меню

Лишнівка

село в Маневицькому районі Волинської області України

Лишні́вкасело в Україні, в Маневицькому районі Волинської області. Населення становить 541 осіб.

село Лишнівка
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Маневицький
Рада/громада Лишнівська сільська рада
Код КОАТУУ 0723684501
Основні дані
Засноване 1629
Населення 541
Площа 2,45 км²
Густота населення 231,43 осіб/км²
Поштовий індекс 44610
Телефонний код +380 3376
Географічні дані
Географічні координати 51°28′23″ пн. ш. 25°24′19″ сх. д. / 51.47306° пн. ш. 25.40528° сх. д. / 51.47306; 25.40528Координати: 51°28′23″ пн. ш. 25°24′19″ сх. д. / 51.47306° пн. ш. 25.40528° сх. д. / 51.47306; 25.40528
Середня висота
над рівнем моря
156 м
Водойми Веприк
Місцева влада
Адреса ради 44610, Волинська обл., Маневицький р-н, с.Лишнівка, вул.Бринського,53 , тел. 9-57-13
Карта
Лишнівка. Карта розташування: Україна
Лишнівка
Лишнівка
Лишнівка. Карта розташування: Волинська область
Лишнівка
Лишнівка
Мапа

Зміст

ІсторіяРедагувати

У письмових джерелах Лишнівка як містечко згадується 1629 року, коли у Речі Посполитій складався подимний реєстр всіх податкоплатників держави, своєрідний перепис населення. Власниками містечка виступали володимирський староста Габріель Стемповський та шляхтич Ян Непокойчиський. Населення нараховувалося 450 чоловік.

Але на території Лишнівки знайдено матеріали від поселень і раніших часів, зокрема, епохи бронзи (ІІІ-ІІ тисячоліття до н.е.), досліджені Григорієм Охріменко. Знайдені тут матеріали войовничих племен культури кулястих амфор, зброя яких виготовлена з кременю, що походить з басейну Вісли. На території села також виявлено уламки пізньотрипільського неорнаментованого посуду сірого кольору.

Проте найбільше привертає увагу науковців знахідка глиняної таблички у Лишнівці, в якій одні дослідники здатні вбачати свідчення наявності писемності у представників трипільської цивілізації, а інші – писемні пам’ятки Шумеру IV-го – початку ІІІ-го тисячоліть до н.е. Юрій Шилов пропонує прочитання текстів, як “надіслати (на допомогу)…5 запряжок волів з ралами (дата)”. Хоча, в дійсності, знаки на табличці нагадують первісні клинописні символи у Шумері IV тисячоліття до н.е. Де і коли була виготовлена табличка, і як вона потрапила у Лишнівку – залишається поки що відкритим питанням. Можна лише припустити, що на протязі тисячоліть вона відігравала роль священної реліквії, яка передавалася із покоління в покоління.

З ХVII до 1840 року Лишнівка згадується у джерелах як містечко, що входило до складу Луцького повіту, і називалося Лишня. До 1810 р. містечко належало волинським магнатам Радзивіллам. Під час французько-російського протистояння початку ХІХ ст. останній представник цієї відомої родини, князь Радзивілл, перейшов на бік Наполеона І, за що був позбавлений Олександром І права на свої володіння у Російській імперії.

Частину маєтків Д.Радзівілла з резиденцією у Олиці отримав Антонін Радзивілл – побічний родич опального князя, придворний музикант Пруського двору. Але Лишнівка була продана князем Домініком ще раніше, у 1810 році, польським шляхтичам Закашевським. Останні намагалися перевести міщан на права звичайних селян.

ГеографіяРедагувати

Лишнівка розташована за 25 км від районного центру і залізничної станції Маневичі.

Поблизу села зростають великі ліси. На західній око­лиці – озеро Вепрак, на північній – озеро Гри­винське, на південно-східній – озеро Біле. На Півдні Лишнівки бере початок притока Стоходу – річка Гривка. Навколо Лишнівки знаходиться низка об’єктів природно-заповідного фонду, зокрема Черемський природний заповідник, зоологічний за­казник Карасинський і ботанічний заказник Карасинський ялинний, заказник Вовча Будка, заказник Городоцький, заказник Градиський. За переписом населення 2001, проживали 567 осіб; станом на 2016 – 541 особа, переважно українці. За 3 км від села – автошлях ЛуцькДольськ, який сполучений з білоруською автотрасою. Раніше тут проходив тракт від Рівного до Пінська (Білорусь).

Відділок радгоспу має 1285 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 216 га орної землі. Вирощуються зернові й технічні культури. Розвинуте тваринництво.

Історичні та архітектурні пам'яткиРедагувати

Церква Успіння Пресвятої БогородиціРедагувати

Збережену дерев'яну церкву в Лишнівці датують розмито - XVII - XVIII ст. Можна припустити, що дерев'яні церкви в Лишнівці і недалекому Карасині будували приблизно в один і той же час. Відомо, що на початку XVIII ст. це село, як і сусідній Карасин спалили шведи. Не вдалося знайти інформації чи була тоді знищена лишнівська церква. Тепер вона пам'ятка архітектури місцевого значення. Сьогодні в користуванні громади УПЦ МП.

Церкву можна побачити на просторій ділянці в західній частині села, при дорозі. Видовжена в плані тризрубна святиня з дещо непропорційним завершенням над навою (подібно як в карасинській церкві). Бабинець суттєво розбудований уздовж осі церкви, до нього з заходу прилягає невеликий присінок. До вівтаря з півночі, ймовірно, прибудована ризниця.

Завершення церкви колись мало б виглядати по іншому. Таке враження, що величезну маківку з ліхтарем, які опираються на наметовий верх невеликого восьмерика, збудували десь в ХХ ст. Вікна тепер пластикові. Також видно, що горизонтальне шалювання стін не доходить до самого низу, а підвалини прикриває вузький дашок. Дзвіниця окремо стояча з XVIII ст. збереглася з півдня від церкви.

Вітряний млинРедагувати

Доволі цікавим є дерев’яний вітряк у самому селі. Механізм з жорнами повністю збережений. Вітряк був побудований відразу ж по закінченню Другої світової війни. Дуб, що використали для будівництва, був завезений з Ковеля і в діаметрі становив близько одного метра. Очолювали будівельні роботи Матвійчук Бенедикт та Сахнік Петро — в майбутньому працівники млина. Вітряк простої конструкції.

 
Вітряний млин у Лишнівці

У 2005 році, за ініціативи місцевого голови, вітряк перенесений з північно-західної частини в центр села і частково відреставрований. Можливо, він знову буде діяти.

 
Церква Успіння Пресвятої Богородиці

ЛітератураРедагувати


ПосиланняРедагувати