Лео Свемп
Лео Симанович Свемп (латис. Leo Svemps; нар. 19 липня 1897, Барану — пом. 7 березня 1975, Рига) — латвійський радянський живописець і педагог, професор з 1947 року. Член Спілки художників Латвійської РСР.
| Лео Свемп | ||||
|---|---|---|---|---|
| латис. Leo Svemps | ||||
 | ||||
| Народження |
7 (19) липня 1897 Ліфляндська губернія, Російська імперія | |||
| Смерть | 7 березня 1975[1][2] (77 років) | |||
| Рига, Латвійська РСР, СРСР | ||||
| Поховання | Кладовище Райнісаd | |||
| Країна |
 Російська імперія Латвія СРСР | |||
| Жанр | пейзаж і натюрморт | |||
| Навчання | Латвійський університет | |||
| Діяльність | художник, політик, правник, унаочнювач | |||
| Вчитель | Машков Ілля Іванович | |||
| Відомі учні | Бурячок Микола Іванович, Філіппов Зиновій Іванович і Яковенко Петро Максимович | |||
| Працівник | Латвійська академія мистецтв | |||
| Член | СХ СРСР | |||
| Роботи в колекції | Королівські музеї витончених мистецтв[3] і Галерея мистецтв Вокера | |||
| Нагороди |
    | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився 7 [19] липня 1897 року на хуторі Барану/Вецбарани (нині Гулбенський край, Латвія) в селянській сім'ї. У 1909—1917 роках навчався у Ризькій духовній семінарії, після чого виїхав до Москви, де у 1917 році почав навчатися живопису у приватній студії А. П. Большакова. У 1918 році поступив до Вищих художньо-технічних майстерень, де його вчителем став живописець Іван Машков. Проте невдовзі повернувся до Латвії. З 1920 по 1924 рік навчався на юридичному факультеті Латвійського університету в Ризі[4].
Протягом 1928—1938 років входив до «Групи ризьких художників». Відвідав Німеччину, Францію, Бельгію та Італію, де вивчав спадщину старих майстрів, знайомився із творами сучасного мистецтва. У 1940—1941, 1944—1952 і з 1954 року викладав у Латвійській академії мистецтв; з 1961 року її ректор. У 1965—1968 роках був головою правління Спілки художників Латвійської РСР. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 7-го скликання (1966—1970). Помер у Ризі 7 березня 1975 року. Похований у Ризі на кладовищі Райніса.
Творчість ред.
Працював у галузі станковного живопису, в основному писав пейзажі і натюрморти. Серед робіт:
- «Вулиця, освічена сонцем» (1922);
- «Пейзаж Латвії» (1925);
- «Стара Рига» (1927);
- «Натюрморт» (1927);
- «Фрукти» (1928);
- «Дичина» (1938);
- «Троянди» (1954);
- «Курець» (1956);
- «Натюрморт. Квіти» (1955);
- «Вестієна» (1956);
- «Пейзаж з Сігулдським мостом» (1958);
- «Натюрморт з квітами і фруктами» (1960);
- «Натюрморт з грушами і квітами» (1966);
- «Натюрморт з газетою» (1967).
Роботи зберігаються в Латвійському національному художньому музеї в Ризі.
Відзнаки ред.
- Державна премія Латвійської РСР за 1957 рік[4];
- Народний художник СРСР з 1963 року;
- Орден Леніна.
Примітки ред.
- ↑ Delarge J. Le Delarge — Paris: Gründ, Jean-Pierre Delarge, 2001. — ISBN 978-2-7000-3055-6
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/svemps-leo-1
- ↑ а б Свемп Лео Симанович / Трамвай искусств.(рос.)
Література ред.
- Свемп, Лео Симанович // Краткая художественная энциклопедия: Искусство стран и народов мира. Том 2 (Замбия—Мозамбик). Государственное научное издательство «Советская энциклопедия». Москва. 1965, сторінка 533 (рос.);
- Свемп Лео Симанович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — С. 224.;
- Свемп Лео // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- Свемп Лео Симанович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Свемп Лео Симанович // Популярная художественная энциклопедия. Книга ІІ. «Советская энциклопедия». Моска. 1986, сторінка 219 (рос.).