Відкрити головне меню

Годовський, Леопольд (18701938) — польсько-американський піаніст і композитор. Автор транскрипцій етюдів Шопена, п'єс французьких клавесиністів.

Леопольд Годовський
LeopoldGodowsky55.jpg
Народився 13 лютого 1870(1870-02-13)[1][2][…]
Žasliai[d], Троцький повіт (Віленська губернія), Віленська губернія, Російська імперія
Помер 21 листопада 1938(1938-11-21)[4][1][…] (68 років)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[4]
·злоякісна пухлина
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність піаніст, композитор, музичний педагог
Alma mater Hochschule für Bildende Künste[d] (1884)
Вчителі Ernst Rudorff[d]
Відомі учні Фенні Чарльз Діллон і Klára Chitz[d]
Заклад Нью-Йоркський університет
Жанр класична музика
Magnum opus Studies on Chopin's Études[d]
Діти Leopold Godowsky, Jr.[d]
IMDb nm3445801

Біографія і творчістьРедагувати

Леопольд Годовський народився в єврейській родині в містечку Жослі[be] Віленській губернії (нині  Литва) — в 7 кілометрах від Кошедару. Він був єдиною дитиною в сім'ї Анни та Матвія (Мацея) Годовських. Після смерті під час епідемії холери батька-лікаря, через півтора року після народження сина, мати перебралася у Вільно, оселившись у друзів. Голова будинку був керуючим музичного магазину і помітивши музичні здібності хлопчика, почав давати йому уроки гри на скрипці. У віці семи років хлопчиком були створені перші композиції, а в дев'ятирічному віці він вперше постав перед публікою Вільно, а потім здійснив турне по Росії і Німеччини[5].

У 1884 році виїхав до Берліна і поступив у Вищу школу музики, де 3 місяці навчався у Вольдемара Баргиеля і Ернста Рудорфа. Подальшу освіту отримував практично самостійно.

Разом з матір'ю Годовський виїхав у Сполучені Штати, де першим виступом став концерт в Бостоні в 1884 році; потім він давав концерти з Кларою Луїзою Келлог і Еммою Торсби, а потім за Овидом Мюзеном. У 1886 році він був представлений відомому меценату Леону Сейксу (Leon Saxe), власнику сигарних магазинів на Волл-стріт і Бродвею. Той зацікавився грою Годовського і почав його опікати.

У червні 1886 року Годовський разом з Саксом відплив до Європи з метою продовжити заняття у Веймарі у Ференца Ліста. Однак до часу їх прибуття в Європу маестро помер. Тим не менш, в Парижі гра Годовського захопила Каміля Сен-Санса, який навіть мав намір усиновити Леопольда і, як пізніше згадував Годовський, «поставив умову, щоб я носив його ім'я. Але я відмовився, і він був дуже сердитий на мене». До літа 1890 року Годовський жив у Парижі.

Восени 1890 року Годовський повернувся в Нью-Йорк; 24 квітня 1891 року він дав концерт у Карнегі-хол, за два тижні до офіційного відкриття цього згодом прославленого залу. А через декілька днів. 30 квітня 1891 року, він одружився на дочці свого мецената Сейкса — Фріді Сейкс. Незабаром Годовський отримав американське громадянство і разом зі своєю дружиною вирушив у весільну подорож по Європі.

У 1891 році почалася його активна педагогічна діяльність піаніста: спочатку в нью-йоркській Школі музики (1891), потім в консерваторіях Філадельфії (1891—1893) і Чикаго (1893—1900). У цей час з'явилися його перші транскрипції: Рондо (op.16) і Великого блискучого вальсу (op.18) Шопена, і етюду Гензельта (Op.2 № 6).

 
Ф. Я. Ціонглінський.
Портрет Л. Годовського. 1911

У 1900 році Годовський разом з сім'єю Годовський[6] переїхав до до Європи. Незабаром, 6 грудня 1900 року, відбувся його тріумфальний дебют в Бетховенському залі Берліна.

У наступні роки Годовський інтенсивно концертував у країнах Європи, а також Російській імперії. В цей період Годовським була написана «Соната мі мінор» (1911), цикл з 24 п'єс «Walzermasken»; продовжена робота над численними транскрипціями.

У 1909 році Годовський очолив Школу вищої майстерності Імператорської академії музики у Відні, де він залишався до початку Першої світової війни. В цей час у нього займалися Ісай Добровейн, Розіна Левіна і Генріх Нейгауз. З листопада 1912 по квітень 1913 Годовський здійснив турне по Америці, де грав під керівництвом Леопольда Стоковського і зробив свій перший грамзапис на фірмі Columbia.

У роки Першої світової війни повернувся до США. 1914 році він мешкав Нью-Йоркському готелі «Плаза»; в кінці 1916 року переїхав до Лос Анжелес, в 1919 — в Сіетл, а потім знову в Нью-Йорк в готель Ansonia. Він продовжував активно концертувати, залишаючись одним з найбільш високооплачуваних піаністів.

По закінченні війни відновив концертну діяльність в Європі, але в 1930 році припинив всі публічні виступи.

Після смерті старшого сина, а потім і дружини, на тлі  повного провалу в організації «World Synod of Music and Musicians», він практично залишив композиторську діяльність.

ПриміткиРедагувати


  1. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. SNAC — 2010.
  4. а б Годовский Леопольд // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. Годовський, Леопольд // Єврейська енциклопедія Брокгауза і Ефрона. — СПб., 1908—1913.
  6. Крім дружини Фріди з ним приїхали дочки Ванита (нар. 1894), Дагмара (нар. 1898) і син Леопольд (нар. 1900). У 1906 році в Берліні народився його останній син Гутрам, якого на англійський манер будуть називати Гордоном.

ЛітератураРедагувати

  • Rimm R. The composer-pianists: Hamelin and The Eight. — Portland: Amadeus Press, 2002
  • Nicholas J. Godowsky: The Pianists` pianist / Jeremy Nicholas. — Great Britain: APR, 1989. — 345 p.

ПосиланняРедагувати