Леон Людвік Сапега

Леон Людвик Сапега
Леон Людвик Сапега
Leon Ludwik Sapieha
Псевдо	Лев Сапіга
Народився	18 вересня 1803; Варшава
Помер	1 вересня 1878 (74 роки); Красічин
Поховання	Красичинський замок
Громадянство	Австро-Угорщина
Діяльність	економіст, військовослужбовець, адвокат, політик
Знання мов	польська
Членство	Галицьке господарське товариство і Polskie Towarzystwo Tatrzanskied
Титул	князь
Посада	посол до Галицького сейму[d] і член Палати панів Імперської Ради[d]
Рід	Сапіги
Батько	Aleksander Antoni Sapiehad
Мати	Anna Jadwiga Sapieżynad
Брати, сестри	Anna Zofia Sapiehad
У шлюбі з	Ядвіга Сапіга
Діти	Адам Станіслав Сапега, Q123232272?, Q123232273?, Q123232274?, Q123232275?, Q123232276?, Q123232277? і Q123232278?
Нагороди
	Virtuti Militari (Срібний Хрест)
	Герб;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Леон Людвік Сапега (іноді Сапіга^[5], пол. Leon Ludwik Sapieha; 18 вересня 1803(18030918), Варшава — 1 вересня 1878, Красичин) — галицький громадсько-політичний діяч. Один з очільників «Руського Собору». Перший маршалок Галицького сейму.

Життєпис

Молодший син мечника Варшавського князівства, шамбеляна та ад'ютанта Наполеона І князя Александра Антонія Сапеги та його дружини (графині з походження) Анни Ядвіґи із Замойських^[6]. Предки:

Марцін Замойський;
донька Вишневецького Костянтина Анна.

Епітафія Л. Л. Сапеги в Латинському катедральному соборі у Львові

Дитинство з матір'ю та сестрою провів у Парижі. 1835 року купив замок Красицьких, перетворив на родову резиденцію. Отримав: 1836 року на Галицькому становому сеймі — галицький «індиґенат»; потім титул «великого стражника срібла коронного» (нім. Oberstandsilberkämmerer).

1839 року разом з Александером Фредром запропонував спорудити залізницю Бохня — Львів — Бережани^[7].

1848 року був членом польської Центральної національної ради.

1862 року за допомогою глобуса і шнурівки переконував англійських капіталістів, що для них найвигіднішим є будівництво трансконтинентальної залізниці від Англії до Індії через Львів. Влітку 1863 року спільно з англійцями заснував «Англо-австрійський банк». 11 січня 1864 року цісар Франц Йозеф І надав консорціуму Л. Л. Сапеги — Томаса Брессі (англійський інженер; споруджував залізниці по всьому світі — від Канади до Австралії, отримав нагороди в Англії, Італії, Австрії) на будівництво залізниці Львів — Чернівці — Ясси. Був першим президентом «Товариства Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці» (назва — з 15 жовтня 1868 року, до цього, з 1 червня 1864 року — «Товариство Львівсько-Чернівецької залізниці»)^[8].

1869 року Юліан Лаврівський в порозумінні з князем Л. Л. Сапегою (з ним зблизився під час польського повстання 1863 року) та міністром закордонних справ графом Фрідріхом Фердинандом Бейстом (основним інспіратором акції, обраним до Галицького Сейму Торгово-промисловою палатою Бродів) виступив в Сеймі з резонансною промовою про польсько-українську співпрацю на основі католицької духовності.

Лише іноді передавав свої повноваження заступникам: Юліяну Лаврівському, Івану Ступницькому, ніколи — митрополиту Спиридону Литвиновичу^[9]. У спогадах стверджував про сильний (спочатку — тотальний) вплив духовенства на послів-селян^[10]. 23 березня 1875 року був звільнений з посади маршалка Галицького сейму на підставі власної заяви про відставку від 1869 року.

Помер 11 вересня 1878 року в Красичині, був похований у підземеллі замкової каплиці 14 вересня. Поховання було пишним за участі багатьох владців, представників громадськости.

Власність

Володів маєтками в Журавиці (поблизу Перемишля, придбав 1834 року Журавицю Руську і Ляцьку з 3-ма фільварками), Озерянах, Ланівцях, Більчому-Золотому — на Поділлі (придбав на ім'я матері), Красічин — свою основну резиденцію — з п'ятьма фільварками придбав 1835 року. Віном дружини були Старе Село та Запалів з п'ятьма фільварками. Пізніше володів двориком на вул. Широкій (тепер вул. Коперника) у Львові, маєтком у Рава-Руській (1874). 1873 року власність оцінював у 3 млн золотих ринських.

1866 року придбав папірню в Черлянах, яку потім перетворив на Акціонерне товариство, яке за декілька років збанкрутувало; втратив на цьому 300000 золотих ринських. Схожа доля — в рафінерії нафти у Перемишлі, лляної мануфактури в Красічині.

Світлини

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 105. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
d:Track:Q19720386 d:Track:Q122382124
↑ Lundy D. R. The Peerage
d:Track:Q67129259 d:Track:Q21401824
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 107. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
d:Track:Q19720386 d:Track:Q122382124
↑ ^а ^б Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 108. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
d:Track:Q19720386 d:Track:Q122382124
↑ Сапіга Лев // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 452. — ISBN 978-966-00-1290-5.
↑ Sapiehowie (05). mariusz.eu.pn (пол.). Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 9 квітня 2025.
↑ Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці, 2011, с. 52.
↑ Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці, 2011, с. 45.
↑ 199 депутатів Галицького Сейму, 2010, с. 30.
↑ 199 депутатів Галицького Сейму, 2010, с. 86.

Джерела

Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с. — (Львівська сотня) — ISBN 978-966-486-089-2.
Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів : ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. — 496 с. — ISBN 978-617-655-000-6.
Ярема Г. Князь Леон Сапіга не дозволив доньці вийти заміж за бідного. А тепер у замку одружуються наречені // Високий замок. — 2017. — № 6 (5555) (17 січня). — С. 12.
Kieniewicz S. Sapieha Leon h. Lis (1803—1878) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Polska Akademia Nauk, 1994. — T. XXXV/1, zeszyt 144. — S. 76—81. (пол.)

Посилання

Leon ks. Sapieha-Kodeński h. Lis (ID: lu.8306). sejm-wielki.pl (пол.). Stowarzyszenie Potomków Sejmu Wielkiego. Архів оригіналу за 25 січня 2025. Процитовано 9 квітня 2025.

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q7433672"_data-entity-id="Q122382124">[[:d:Q122382124|Гісторыя_Сапегаў_:_жыццяпісы,_маёнткі,_фундацыі]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Мінськ|Мінск]]:_[[:be:Віктар_Уладзіміравіч_Хурсік|Віктар_Хурсік]],_2017._—_С.&nbsp;105._—_586&nbsp;с._—_ISBN_978-985-7025-75-6</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19720386]][[d:Track:Q122382124]]</div>-1] а ^б ^в ^г Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 105. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
d:Track:Q19720386 d:Track:Q122382124

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127_citetype_Q33270056_citetype_Q7094076"_data-entity-id="Q21401824"><i_class="wef_low_priority_links">[[:d:Q67129259|Lundy&nbsp;D.&nbsp;R.]]</i>_The_Peerage<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q67129259]][[d:Track:Q21401824]]</div>-2] Lundy D. R. The Peerage
d:Track:Q67129259 d:Track:Q21401824

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q7433672"_data-entity-id="Q122382124">[[:d:Q122382124|Гісторыя_Сапегаў_:_жыццяпісы,_маёнткі,_фундацыі]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Мінськ|Мінск]]:_[[:be:Віктар_Уладзіміравіч_Хурсік|Віктар_Хурсік]],_2017._—_С.&nbsp;107._—_586&nbsp;с._—_ISBN_978-985-7025-75-6</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19720386]][[d:Track:Q122382124]]</div>-3] а ^б ^в ^г ^д ^е Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 107. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
d:Track:Q19720386 d:Track:Q122382124

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q7433672"_data-entity-id="Q122382124">[[:d:Q122382124|Гісторыя_Сапегаў_:_жыццяпісы,_маёнткі,_фундацыі]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Мінськ|Мінск]]:_[[:be:Віктар_Уладзіміравіч_Хурсік|Віктар_Хурсік]],_2017._—_С.&nbsp;108._—_586&nbsp;с._—_ISBN_978-985-7025-75-6</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19720386]][[d:Track:Q122382124]]</div>-4] а ^б Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 108. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
d:Track:Q19720386 d:Track:Q122382124

[5] Сапіга Лев // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 452. — ISBN 978-966-00-1290-5.

[6] Sapiehowie (05). mariusz.eu.pn (пол.). Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 9 квітня 2025.

[FOOTNOTEПерша_колія:_до_150-річчя_Львівської_залізниці201152-7] Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці, 2011, с. 52.

[FOOTNOTEПерша_колія:_до_150-річчя_Львівської_залізниці201145-8] Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці, 2011, с. 45.

[FOOTNOTE199_депутатів_Галицького_Сейму201030-9] 199 депутатів Галицького Сейму, 2010, с. 30.

[FOOTNOTE199_депутатів_Галицького_Сейму201086-10] 199 депутатів Галицького Сейму, 2010, с. 86.

[5]

[1]

[2]

[3]

[4]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]