Лиман Леонід

(Перенаправлено з Леонід Лиман)

Леоні́д Ли́ман (нар. 13 серпня 1922, Малі Сорочинці — пом. 31 жовтня 2003, Нью-Йорк) — український поет, публіцист, літературний критик. Яскравий представник українського модернізму.

Леонід Лиман
Народився13 серпня 1922(1922-08-13)
Малі Сорочинці
Помер31 жовтня 2003(2003-10-31) (81 рік)
Нью-Йорк
ГромадянствоСША США
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменник
Відомий завдякипоет

Життєпис

ред.

Народився в сім'ї священика у селі Малі Сорочинці на Полтавщині.

Батька розстріляли більшовики, трагічно обірвалося життя й мами. Від голоду й страшного животіння в радянському сиротинці, який мало чим відрізнявся від зони, його врятували чужі люди, перед якими Л. Лиман вважав себе боржником до кінця свого життя.

Віршуванням захопився ще будучи школярем. У 1939—1941 роках студіював в Харківському учительському інституті.

В часі Другої світової війни співпрацює у газеті «Нова Україна» (Харків). Подорожує по Україні. Відвідує окуповані німцями Одесу, Миколаїв, Донецьк (певний час мешкав, імовірно, у Краматорську, про що свідчить його вірш «Краматорськ»), стає свідком розкопок масових захоронень людей знищених радянським тоталітарним режимом у Вінниці (1943).

Оселяється у Львові, друкується у газетах «Львівські вісті», «Краківські вісті (газета)», у часописах Наші дні, Золотий перстень. Заприязнюється з визначними літературними діячами Євгеном Маланюком та Михайлом Орестом. Під кінець війни еміґрує на захід Європи, де перебуває в таборах переміщених осіб. Разом з поетом Леонідом Полтавою, за допомоги Володимира Ярошевича потайки вивозять українські шрифти з колишньої друкарні журналу «Дозвілля» та газети "Земля" з міста Плауена (радянська окупаційна зона) і, таким чином, започатковують український друк спочатку в Реґенсбурзі на Дунаї, а згодом — видавництво "Прометей" в Новому Ульмі[1].

Лиман був мовним редактором в газеті «Українські вісті» (Ной-Ульм), публікувався в «Альманасі МУРу», «Світанні», «Арці». 1949 переїхав до США до Нью-Йорку. Попервах працював натирачем підлоги. У 1960-70-х роках власними силами видавав "Нотатник" — місячник суспільно-політичної проблематики. Публікувався в газетах «Український Прометей», «Українська літературна газета», «Українські вісті», журналі «Сучасність».

Був членом ОУП «Слово».

  ...Дехто з критиків вважає його за одного з двох-трьох найкращих поетів його покоління. І справді, коли порівняти його творчість із поезіями однолітків, вона дивує дозрілістю, великим художнім контролем та холодною проникливістю спостереження...

Це — поезія великої лаконічности і стриманости вислову, мінімальности мистецьких засобів та низької почуттєвої температури. Вона являє собою цікавий і незвичайний процес: коли здебільшого українські поети несвідомо "з'їжджають" у публіцистику, — Лиман починає з публіцистики і надиво часто "виїжджає" на верхи поезії....Поет посередньо вказує на жах чутливої людини перед жорстокою, мертвою добою, що її технологія спрямована на війну, смерть і знищення. Єдина відповідь на нелюдськість доби — горда резигнація та іронія. Тут відчуваємо, хоч дуже далеку, але все таки виразну, співзвучність із еліотівським світом порожнечі і нудьги та з світом Пабльо Неруди, де конкретні, випадкові деталі щоденности передають метафізичні правди людства.[2]

 

З творчого доробку

ред.

Проза

ред.
  • Колгоспники[3] (1956)
  • Повість про Харків[4] (1996)

Поезія

ред.
  • Ти знов живеш у Харкові тепер! (1994)

Статті і публіцистика

ред.
  • Лиман Л. З листа в Европу // Слово. Збірник 3. — Нью-Йорк: ОУП, 1968. — С. 191.
  • Лиман Л. Демографічна політика і демографічна дійсність у Радянському Союзі // Сучасність. — 1976. — Ч. 4 (184). — С. 101—103.
  • Лиман Л. Хто фальсифікатори? // Сучасність. — 1976. — Ч. 3 (183). — С. 55—59.
  • Лиман Л. Ювілеї // Літературно-науковий збірник — 1. — Нью-Йорк: Укр.-американське видавництво, 1952. — С. 3-6.

Вибране

ред.
  • Леонід Лиман. Пам'ять: Поезія і проза, Р. Доценко (упор., ред.), Київ, 2002. ISBN 966-95840-8-6
  • Лиман Л. Вічне // Слово і зброя: Антологія української поезії, присвяченої УПА і революційно-визвольній боротьбі 1942—1967 / Упоряд. Л.Полтава. — Торонто — Онтаріо, 1968. — С. 35.

Вшанування пам'яті

ред.

В Полтаві існує вулиця Леоніда Лимана.

Примітки

ред.
  1. Агеєва, Віра (18 січня 2018). Як американці конфіскували український переклад Орвелла (Укр.) . BBC. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 18 січня 2018.
  2. Богдан Бойчук, Богдан Рубчак, Вступне слово // Координати, б/м, 1969. Т. 2.
  3. Повість опубліковано у збірнику “Української Літературної Газети” за 1956 рік
  4. Вперше повністю опубліковано у журналі Березіль, 1996, №9-10. Аудіокнига 2010-го року начитки доступна за посиланням

Література

ред.

Посилання

ред.