Відкрити головне меню

Карпович Лонгин (чернече ім'я — Леонтій; поч. 1580-х, Пінськ — жовтень 1620, Вільнюс) — ректор Віленської братської школи, єпископ Володимирський і Берестейський, проповідник, письменник, редактор.

Леонтій Карпович
Народився 8 квітня 1580(1580-04-08)
Пінськ, Пінський повіт, Берестейське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Помер 24 вересня 1620(1620-09-24) (40 років)
Вільнюс, Річ Посполита
Громадянство
(підданство)
Alex K Grundwald flags 1410-03.svg Велике князівство Литовське
Діяльність клірик, публіцист, богослов
Конфесія православ'я

БіографіяРедагувати

Народився в сім'ї православного шляхтича, пінського протопопа. Освіту Карпович здобув у Вільно, хоча висловлювалася думка, що навчався в Острозі, зв'язок з яким ніколи не поривав. Ґрунтовна освіта, знання мов, суворий спосіб життя — все це зумовило авторитет Карповича у жителів Вільно.

У січні 1609 обраний послом на Варшавський вальний сейм[1], де виступав проти греко-католицького митрополита Київського і Галицького Іпатія Потія. Повернувшись, працював у братській друкарні над підготовкою до видання «Треносу» М. Смотрицького. Після закриття друкарні й конфіскації «Треносу» два роки пробув у в'язниці.

Після звільнення Карпович прибув до Києва, де прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській лаврі. Вірогідно, був одним з членів гуртка Є. Плетенецького й брав участь у становленні Київської братської школи. У 1615 став першим архімандритом Віленського Святодухівського монастиря, запровадив там «общежительні» правила. Як ректор очолив братську школу. Продовжував брати участь у видавничій справі, зокрема співпрацював з друкарнею у Єв'є (Вевісі). У серпні 1620, під час перебування в Україні Єрусалимського патріарха Теофана, який відновив українсько-білоруську православну ієрархію, Карповича було обрано кандидатом на Володимирське і Берестейське єпископство, але він не встиг хіротонізуватися — слабий здоров'ям, вмер, не доживши сорока років.

Карпович мав вплив на сучасників, зокрема на молодь, не тільки прикладом свого життя, а й блискучими за формою друкованими «казаннями», написаними тогочасною українсько-білоруською книжною мовою. Насичені епітетами, метафорами, порівняннями, риторичними фігурами та цитатами з Біблії, патристики та гімнографії, вони були зразками проповідницького мистецтва, на яких вчилися спудеї Київської братської школи, майбутні казнодії. Ті ж твори, що не потрапили до друку, поширювалися шляхом переписування. Про це свідчить казання під назвою «В неделю пред Рожеством Христовым Наука блаженного пастыря отца Леонтія архімандрита виленского», що знаходиться в київському рукописному збірнику 1-ї пол. XVII ст.

Високо оцінював діяльність Карповича П. Moгила, який пізніше писав про нього у своїх сказаннях.

ПриміткиРедагувати

  1. загальнодержавний

ДжерелаРедагувати

  • Дзюба О. Карпович Логвин // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 127. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  • Маслов С. I. Наука Леонтія Карповича… // ЗУНТ. — кн. 2. — К., 1908.
  • История белорусской дооктябрьской литературы. — Минск, 1977.
  • Сказания Петра Могилы из времен Унии. — Киев. ЕВ, 1861, № 18.
  • Терновский Ф. Киевский митрополит Петр Могила… — КС, 1882, № 4.