Легедзине

село у Тальнівському районі Черкаської області, Україна

Леге́дзине — село в Тальнівському районі Черкаської області (Україна).

село Легедзине
В центрі села
В центрі села
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Звенигородський район
Громада Тальнівська
Код КАТОТТГ UA71020290190067782
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 1126 осіб (2007)
Поштовий індекс 20435
Телефонний код +380 4731
Географічні дані
Географічні координати 48°47′58″ пн. ш. 30°30′54″ сх. д. / 48.79944° пн. ш. 30.51500° сх. д. / 48.79944; 30.51500Координати: 48°47′58″ пн. ш. 30°30′54″ сх. д. / 48.79944° пн. ш. 30.51500° сх. д. / 48.79944; 30.51500
Середня висота
над рівнем моря
201 м
Місцева влада
Карта
Легедзине. Карта розташування: Україна
Легедзине
Легедзине
Легедзине. Карта розташування: Черкаська область
Легедзине
Легедзине
Мапа

CMNS: Легедзине у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Між селами Легедзине та Тальянки існувало велике трипільське поселення загальною площею понад 450 га[1].

31 грудня 1919 року через Легедзине під час Зимового походу проходив Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР[2].

10 листопада 1920 підпільний штаб українських повстанців на чолі з Ф.Крижанівським організував на околиці Легедзиного оборону проти кінних частин Червоної армії, які рухалися з Умані до Звенигородки для боротьби із залишками частин армії УНР, очолюваної генералом Юрієм Тютюнником. До повстанців приєдналися жителі сусідніх сіл. Червоним вдалося зламати опір українців і почати жорстоку розправу. Під час повстання і наступних страт загинуло понад сто селян, 10 легедзинських господарств було спалено як застереження непокірним. На честь загиблих повстанців у селі 2010 року встановили пам'ятник.

 
Пам'ятник загиблим прикордонникам

У 1941 році Окрема Коломийська прикордонна комендатура, відступаючи з боями на схід, на початку серпня під Легедзиним дала бій німецьким дивізіям «Лейбштандарт Адольф Гітлер» та «Мертва голова», знищивши багато солдатів та 17 танків. Але сили виявилися нерівними, закінчилися боєприпаси і тоді прикордонники випустили на ворога 150 службових вівчарок, завдяки чому вони майже на два дні зупинили наступ ворога на цій ділянці фронту. Біля траси Золотоноша-Умань в 2003 році відкрито єдиний в Україні пам'ятник службовим собакам[3]на скіфському кургані.[4]

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, організованого більшовицьким керівництвом СРСР у 1932—1933 та 1946–1947 роках.

Історико-культурний заповідник «Трипільська культура»Редагувати

2002 року Постановою Кабінету Міністрів України було створено історико-культурний заповідник «Трипільська культура». До його складу ввійшло 11 поселень трипільської культури, розташованих на території Уманського, Тальнівського, Звенигородського районів Черкаської області. Зокрема сюди входять такі поселення-гіганти як «Тальянки», «Веселий Кут», «Майданець», «Доброводи». Територія заповідника — 20 кв. км.

Дирекція заповідника розташована в с. Легедзине. Біля неї відтворено трипільське житло в натуральну величину.

Директор заповідника — історик і самодіяльний кінорежисер Владислав Чабанюк.

Після того, як 2008 року уряд припинив фінансувати заповідник, В.Чабанюк почав самотужки шукати способи завершення інтер'єрних робіт у реконструйованих трипільських оселях і порятунку їх від руйнації. Для цього він щоліта організовує т. зв. «трипільські толоки». На його заклик відгукнулися люди з усієї України. Спочатку учасників толоки було кілька десятків людей, але в наступні роки на толоки в Легедзине приїздили сотні. Постійні учасники толоки: казкар Сашко Лірник, кінорежисери Михайло Іллєнко та Наомі Умань[5][6][7][8].

Аматорське кіноРедагувати

В околицях Легедзина Владислав Чабанюк і Сашко Лірник провадили зйомки художнього кінофільму «Чорний козак».

Відомі людиРедагувати

  • Владислав Чабанюк — історик, самодіяльний кінорежисер, директор Історико-культурного заповідника «Трипільська культура»
  • Наомі Умань — режисер артхаусного кіно (США), протягом багатьох років мешкає в Легедзині.

ГалереяРедагувати

Пам'яткиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. На Черкащині розкопали трипільський мегаполіс // ТСН. Архів оригіналу за 13 вересня 2011. Процитовано 22 червня 2011. 
  2. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
  3. Пам'ятник учасникам війни у с. Легедзино // Педагогічне краєзнавство. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 19 травня 2010. 
  4. Археологи поновлять розкопки найбільшого міста трипільців. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022. 
  5. Тетяна Виговська. Історико-культурний заповідник Трипільська культура. Здобутки і поневіряння // reporter.korrespondent.net, 28.07.2011. Архів оригіналу за 19.04.2014. Процитовано 18.04.2014. 
  6. Тетяна Виговська. Трипільські скарби України // Я – Кореспондент, 28.07.2011. Архів оригіналу за 19.04.2014. Процитовано 18.04.2014. 
  7. Костянтин Климчук. В Легедзиному пройшла щорічна Трипільська Толока // Я – Кореспондент, 30.07.2012. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 18 квітня 2014. 
  8. Ігор Гайдаєнко. Закоханий у Легедзине! // Портал «Рідна країна», 25.10.2012. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 18 квітня 2014. 
  9. У черкаському селі встановили монумент повстанцям, які загородили шлях кінноті Котовського. Архів оригіналу за 27 грудня 2010. Процитовано 21 листопада 2010. 
  10. Пам’ятник бійцям Окремої Коломийської прикордонної комендатури та загиблим на війні собакам. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 19 травня 2010. 

ЛітератураРедагувати

  • Л.Панченко. Паланка (історико-краєзнавчий нарис). — Умань. 2003 ISBN 966-7659-30-5
  • Шмаглій М. М., Дудкін В. П. Зіньковський К. В. Про комплексне вивчення трипільських поселень. // Археологія № 10. — Київ, 1973
  • А. І. Кузьмінський, Г. В. Суховершко, В. Я. Чудновський. Наш рідний край. Хрестоматія з історії Черкащини. — Київ. 1993

ПосиланняРедагувати