«Левкас» (рос. «Левкас») — російський військовий корабель, ескадрений міноносець типу «Фідонісі» групи есмінців типу «Новик». З початком революційних подій 1917 року будівництво есмінця призупинено. Добудований і став до ладу радянського Чорноморського флоту в 1925 році. Брав активну участь у Другій світовій війні, бився в акваторії Чорного моря. 3 квітня 1942 року через погану видимість наразився на каміння в районі бухта Рибача — мис Тонкий. Розбитий штормом, що почався на другий день. 3 червня 1942 року корабель після роззброєння був виключений зі складу ВМФ.

«Левкас»
«Левкас»
Есмінець «Шаумян»
Служба
Тип/клас ескадрений міноносець типу «Фідонісі»
Держава прапора СРСР СРСР
Належність  Військово-морський флот СРСР
На честь єдиний корабель флоту на ім'я «Левкас»/«Шаумян»
Корабельня завод «Наваль»/завод імені Андре Марті, Миколаїв
Закладено травень 1916
Спущено на воду 28 жовтня 1917
Введено в експлуатацію 7 листопада 1925
На службі 19251942
Перейменований 5 лютого 1925 року на «Шаумян»
Виведений зі складу флоту 3 червня 1942
Загибель 3 квітня 1942 року сів на мілину неподалік від Геленджика в районі мису Тонкий (бухта Рибача)
Статус розібраний на брухт
Бойовий досвід Друга світова війна
Кампанія на Чорному морі
Оборона Одеси
Оборона Севастополя
Керченсько-Феодосійська десантна операція
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 1326 тонн (стандартна)
1580 тонн (повна)
Довжина 93,26 м
Ширина 9,05 м
Висота 3,2 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парових турбіни Parsons
5 × триколекторних парових котлів Торнікрофта
Гвинти 2
Потужність 29 000 к.с.
Швидкість 36,3 вузлів (67 км/год)
Дальність плавання 2130 миль (3940 км)
Екіпаж 136 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія 4 (4 × 1) × 102-мм гармати Обухівського заводу
Торпедно-мінне озброєння 12 (4 × 3) 457-мм торпедних апарати зразка 1913 року, 60-80 мін
Зенітне озброєння 1 × 76-мм зенітна гармата Лендера
4 × 12,7-мм зенітних кулемети ДШК

Есмінець «Левкас» у травні 1916 року закладений на верфі заводу «Наваль» у Миколаєві. 28 жовтня 1917 року спущений на воду. З 5 лютого 1925 року був перейменований на «Шаумян». 10 грудня 1925 року вступив до строю і цього ж дня увійшов до складу Морських сил Чорного моря.

Бойовий шлях ред.

На початок війни перебував у складі 1-го дивізіону ескадрених міноносців, з базуванням у Севастополі. У липні дислокувався в Одесі. 18 липня разом з легким крейсером «Комінтерн», лідером «Харків» та есмінцем «Бодрий» забезпечував евакуацію радянського десанту з Дунайського плацдарму та прикривав відхід 5 моніторів та 16 бронекатерів Дунайської флотилії до Одеси[1].

Протягом другої половини серпня 1941 року корабель разом з крейсером «Червона Україна», лідером «Ташкент», есмінцями «Беспощадний», «Незаможник», «Смишлений», «Фрунзе», «Бойкий», канонерськими човнами забезпечував артилерійську підтримку військ, що обороняли Одесу.

З початку листопада 1941 року «Шаумян» брав участь в обороні Севастополя. 28-29 грудня 1941 року з легкими крейсерами «Красний Крим», «Красний Кавказ», есмінцями «Незаможник», «Железняков», тральщиком «Кубань» брав участь у висадці десанту в порту Феодосії при проведенні Керченсько-Феодосійської операції.

15-16 січня та 24-25 січня 1942 року забезпечував вогневу підтримку висадки тактичного Судакського десанту; 28-29 лютого — діяв у демонстраційній висадці десанту в Алушті.

3 квітня 1942 року «Шаумян» здійснював перехід із Новоросійська до Поті у складних погодних умовах. Через грубі порушення правил штурманської служби корабель наразився на мілину неподалік Геленджика в районі мису Тонкий (бухта Рибача), пробив днище і ліг на ґрунт. Зняти корабель з каміння не вдалося, згодом корабель був повністю зруйнований штормами та німецькою авіацією. 102-мм гармати були зняті з корабля й використані для забезпечення берегової батареї № 464 (Новоросійська ВМБ). 3 червня 1942 року «Шаумян» виключений зі складу ВМФ СРСР.

Див. також ред.

Примітки ред.

Виноски
Джерела
  1. В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. — ISBN 978-966-397-118-2 (рос.)

Посилання ред.

Література ред.

  • Верстюк А. Н., Гордеев С. Ю. Корабли минных дивизий. От «Новика» до «Гогланда». — М.: Военная книга, 2006. — С. 116. — ISBN 5-902863-10-4.(рос.)
  • Заблоцкий В. П., Левицкий В. А. Эскадренные миноносцы типа «Фидониси» // Морская коллекция: журнал. — М., 2013. — В. 161. — № 3/2013.(рос.)
  • Чернышов А. А. «Новики». Лучшие эсминцы Российского Императорского флота. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2007. — С. 218.(рос.)
  • Hill, Alexander (2018). Soviet Destroyers of World War II. New Vanguard. 256. Oxford, UK: Osprey Publishing. ISBN 978-1-4728-2256-7.
  • Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1.