Відкрити головне меню

Левицький Омелян (31 липня 1875, м. Коломия, Івано-Франківська область — 23 березня 1917, с. Кирлібаба, Румунія) — український політичний і військовий діяч, сотник Гуцульської сотні УСС

Омелян Левицький
Омелян Левицький.jpg
Народження 31 липня 1875(1875-07-31)
м. Коломия, Івано-Франківська область
Смерть 23 березня 1917(1917-03-23) (41 рік)
с. Кирлібаба, Румунія Румунія
Рід військ USS kokarda.svg УСС
Звання OF-1a USR Oberleutnant.svg Поручник (обер-лейтенант)
Командування Гуцульська сотня УСС

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Омелян Левицький ародився 31 липня 1875 у місті Коломиї на Станіславівщині (тепер Івано-Франківська область).

За фахом — юрист. У 1907—1912 працював адвокатом у Турці, згодом — Долині.

Належав до Української Національно-Демократичної Партії, входив до керівного органу організації — Народного Комітету.

В УССРедагувати

З серпня 1914 брав активну участь в організації Легіону Українських Січових Стрільців. У 1914—1915 Омелян Левицький командував четою, а згодом сотнею УСС.

Відзначився в боях над Стрипою і Серетом у вересні 1915.

У грудні 1916 призначений командантом Гуцульської сотні УСС, яка брала участь у боях біля Кирлібаби в Румунії. Мав звання, зокрема, поручника Легіону Українських Січових Стрільців.[1][2]

 
Похорон Омеляна Левицького

ЗагибельРедагувати

Загинув 23 березня 1917 від розриву снаряду із австрійської гармати. Ось як описує цю подію підхорунжий Михайло Горбовий :

Дня 23 березня 1917 р. прибула на позицію нова австрійська батарея, здається 4/ХІІ, і стала встрілюваться на московську позицію. В той час, саме в обідню пору, працював сотник Левицький з одним стрільцем біля викінчення своєї землянки, хованої у скалі, яка мала чудову охорону від ворожих гранатів.

Нараз перед стрілецькою позицією, над яром, тріскають австрійські шрапнелі цілої батареї. Друга сальва тріскає майже над самими стрілецькими становищами. В тій хвилині стрільці дають відповідні знаки ракетами, та це нічого не помагає. За шрапнелями паде сальва гранатів між стрілецькі стоянки, від яких падуть трупом з розчерепленою головою сотник Омелян Левицький і чура-стрілець [Володиславський]. Ще одна сальва шрапнель-ґранатів — і батарія перестає стріляти, начеб лише для цього тут прийшла, щоб сповнити цей злочин. Стрілецтво було страшенно обурене, і небагато бракувало, щоб залишило було окопи і кинулося провчити як слід отих гармашів-вбийників. Лише завдяки старанням старшин удалося вспокоїти розлючене стрілецтво.

На другий день наспіли до сотні заяви співчуття від усіх команд — корпусу, дивізії, бригади, деташми і поодиноких старшин.

А дня 25 березня 1917 року відбувся сумний і прикрий для стрілецтва похорон сотника Омеляна Левицького. Похоронено його на кладбищі в Кирлібабі, біля церкви. Похорон був величавий, начеб Австрійці хотіли своєю чисельною участю затерти перед стрілецтвом вражіиня цієї трагічної смерти їхнього сотника, начеб хотіли змити із себе вину.

Похований на цвинтарі села Кирлібаба.

ПриміткиРедагувати

  1. Лев Шанковський. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 812.
  2. «Бучач і Бучаччина»

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати