Ласків (Грубешівський повіт)
Ласків[2] (пол. Łasków) — село в Польщі, у гміні Мірче Грубешівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 132 особи (2011[1]). Розташоване на Закерзонні (на історичній Холмщині).
Село
 Координати 50°37′ пн. ш. 23°57′ сх. д. / 50.617° пн. ш. 23.950° сх. д.Координати: 50°37′ пн. ш. 23°57′ сх. д. / 50.617° пн. ш. 23.950° сх. д.
|
Історія ред.
зруйнована під час акції Ревіндикації у 1938 р.
В 1827 р. в селі були 34 будинки і 253 мешканці.
У XIX ст. в селі була дерев'яна греко-католицька церква св. Стефана, зведена 1863 року[2], яка належала до парафії в Мірче Холмської єпархії і яку в 1875 р. відібрала російська влада і віддала Російській православній церкві. У 1889 р. українська громада збудувала нову дерев'яну церкву.
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою[3].
У 1905—1908 рр. за указом царя ті греко-католики, які відмовлялися належати до Російської православної церкви, через заборону греко-католицької церкви перейшли до римо-католицької і стали калакутами, у Ласкові їх налічувалось 5 осіб.[4]
У 1915 р. більшість українців були вивезені перед наступом німецьких військ вглиб Російської імперії в околиці Самарканду, звідки повертались уже після закінчення війни. Натомість поляків не вивозили.[5] Поляки після окупації Холмщини в 1919 р. закрили церкву.
У 1921 році село входило до складу гміни Мірче Грубешівського повіту Люблінського воєводства Польської Республіки[6]. За даними перепису населення Польщі 1921 року в селі налічувалося 62 будинки та 339 мешканців, з них[6]:
- 153 чоловіки та 186 жінок;
- 321 православний, 14 римо-католиків, 4 юдеї;
- 324 українці, 11 поляків, 4 євреї.
У сусідній колонії Ласків у 46 будинках проживало 283 мешканці, з яких 55 — православних і 228 — римо-католиків, хоча всіх зарахували до поляків.
Польська влада з метою асиміляції українців у липні-серпні 1938 року зруйнувала православну церкву[2].
У 1943 р. українці Ласкова організували самооборону від польських грабіжників. 10 березня 1944 р. польські шовіністи з Батальйонів хлопських під командуванням майора Станіслава Басая і з 5 батальйону АК під командуванням Стефана Квасьнєвського здійснили напад на село з убивством понад 330 українців, серед замучених був православний священик Лев Коробчук.[7] Вціліла в цій різні Лідія Власюк-Коломієць встановила на православному цвинтарі пам'ятник загиблим.
У серпні 1944 року місцеві мешканці безуспішно зверталися до голови уряду УРСР Микити Хрущова з проханням включити село до складу УРСР, звернення підписало 40 осіб[8].
У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.
Населення ред.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][9]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 69 | 15 | 45 | 9 |
| Жінки | 63 | 10 | 32 | 21 |
| Разом | 132 | 25 | 77 | 30 |
Особистості ред.
Народилися ред.
- Степан Наконечний (1942—2017) — радянський футболіст.
Примітки ред.
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б в Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 143.
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 364-365. (рос. дореф.)
- ↑ Ukaz Tolerancyjny — 1905 r. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 20 лютого 2018.
- ↑ Bieżeństwo — 1915 r. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 20 лютого 2018.
- ↑ а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 33. Архів оригіналу за 27 липня 2020. (пол.)
- ↑ Хоменко М., Новосад-Мельник Н. Села Ласкова Страстна П'ятниця / Кров українська, кров польська, ред. М. Іваник, Торонто–Львів: Вид. "Львівська політехнцка", 2014, - С.104 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 15 березня 2020.
- ↑ Депортації. Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр. рр. Документи, матеріали, спогади. — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 1996. — Т. 1: 1939-1945 рр. — С. 280-281.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Література ред.
- Łasków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 604. (пол.)
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ласків (Грубешівський повіт)
- Kryłów — portal internetowy [Архівовано 13 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- Zburzona w 1938 r. cerkiew w Łaskówie [Архівовано 16 лютого 2018 у Wayback Machine.]