Відкрити головне меню

Ландмілі́ція або ла́нд-мілі́ція (рос. дореф. ландмилиція < нім. Landmilitia — «земельне ополчення») — рід місцевих військ у Російській імперії 18 століття. Напіврегулярне ополчення, що охороняло кордони імперії. Існували Українська, Закамська, Сибірська і Смоленська ландміліції. В Україні членів ландміліції зневажливо називали ланцями[1].

Ландміліція
Рисунки к статье «Ландмилиция». Военная энциклопедия Сытина (Санкт-Петербург, 1911-1915).jpg
Тип військове формування
Країна Flag of Russia.svg Московське царство і Flag of Russia.svg Російська імперія

ОписРедагувати

Українська ландміліціяРедагувати

Озброєння нових ландміліціонерів складалося з палаша або шаблі, 2 пістолетів. Третина особового складу мала карабіни або рушниці, дві третини — піки.[3][4].

  • 1727: полки ландміліції перейменовані за назвами українських міст[3].
  • 1729: ландміліція доведена до 4 регулярних й 6 іррегулярних кінних полків[4].
  • 1731: ландміліція розгорнута в 4 піших (по 1200 вояків) і 16 кінних (по 1000 вояків) регулярних полків[4].
  • 1731: Ландміліція була перейменована на Українську ландміліцію через формування Закамської ландміліції[4].
  • 1736: Українська ландміліція перейменована на Український ландміліційний корпус. Усі 20 полків переформованні на кінні полки. Усім полкам видано прапори й уніформу, але з білого сукна[4].Корпус мав в своєму арсеналі 220 гармат[3].
  • 1762: Український ландміліційний корпус перейменовано на на Український корпус. 20 кінних полків скорочено до 1 кінного і 10 піхотних. Полки перейменовані за назвами російських міст. Особовий склад полків призначений на постійні квартири в українських містах[3][4].
  1. Білевський піхотний полк
  2. Борисоглібський кінний полк
  3. Брянський піхотний полк
  4. Єлецький піхотний полк
  5. Козловський піхотний полк
  6. Курський піхотний полк
  7. Орловський піхотний полк
  8. Ряжський піхотний полк
  9. Сівський піхотний полк
  10. Старооскільський піхотний полк
  11. Тамбовський піхотний полк
  • 1770: розформовано Український корпус. 4 піхотні полки зберегли назви й увійшли до складу російської армії (Єлецький 33-й піхотний полк, Сівський 34-й піхотний полк, Ряжський 70-й піхотний полк, Білевський 71-й піхотний полк). 5 піхотних полків увійшли до складу інших російських полків (Тамбовський увійшов до Юріївського піхотного полку, Старооскільський — до Новоторжського 114-го, Курський — до Ярославського 117-го, Козловський — до Тенгінського 77-го, а Брянський — до Кабарднинського 80-го). Орловський піший полк і Борисоглібській кінний полк були розпущені й втратили спадковість з майбутніми однойменними частинами[4].

Закамська ландміліціяРедагувати

  • 1736: створено Закамську ландміліцію за наказом імператриці Анни. До її складу увійшли 3 кінні полки (Шемшинський, Білярський, Сергіївський) і 1 піший (Олексіївський, згодом — Олексопольский). Головне завдання ландміліції — захист Оренбурзького краю від набігів степових кочівників[4]. Особовий склад війська — однодворці, колишні стрільці, пушкарі та люди колишніх служб, здавна поселених в прикордонних містечках за річкою Камою.
  • 1771: кінні полки перетворені на легкі польові команди[4].
  • 1796: піший полк (Олексопольский) увійшов до складу армії (на початку 20 століття — Адекеївський 31-й піхотний полк)[4].

Сибірська ландміліціяРедагувати

  • 1761: створено Сибірську ландміліцію за наказом імператриці Єлизавети. До її складу увійшли один драгунський полк і один піхотний батальйон. Головне завдання ландміліції — оборона південних кордонів Сибіру[4].
  • 1764: розформовано піхотний батальйон[4].
  • 1771: драгунський полк переформований на легкі польові команди[4].

Смоленська ландміліціяРедагувати

  • 1765: створено Смоленську ландміліцію в складі одного Смоленського кінного полку (колишнього Рославльского шквадрона)[4].
  • 1775: розформовано Смоленську ландміліцію. Смоленський кінний полк переформований на Смоленський драгунський полк (на початок 20 століття — Смоленський 2-й уланський полк)[4].

У культуріРедагувати

  • Від слова «ландміліція» походить українське лайливе слово «ланець» — яким первісно називали членів цього військового формування, а потім — також гультяїв і розбишак[5]. Закінчення «-ець» могло з'явитися внаслідок впливу пол. łanzknecht («ландскнехт»), що походить від нім. Landsknecht[6].

ПриміткиРедагувати

  1. Котляревський І. Енеїда/ ком. О.Ставицького; мал. А. Базилевича. — Київ: Радянська школа, 1989.
  2. В 16 — 17 століттях захищала південно-західні рубежи Московії від татарських нападів.
  3. а б в г д е ж Чисніков 2008:40.
  4. а б в г д е ж и к л м н п р с т Военная энциклопедия: в 18 т. / Под ред. В. Ф. Новицкого и др.
  5. Котляревський І. Енеїда/ ком. О.Ставицького; мал. А. Базилевича. — Київ: Радянська школа, 1989.
  6. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати