Вікіпедія

ЛГБТ-травма

ЛГБТ-травма – це страждання, яке відчуває людина через те, що вона є гомосексуальною, бісексуальною, трансгендерною, квір-особою або володіє іншою стигматизованою сексуальною чи гендерною ідентичністю. Цей дистрес може завдати шкоди людині та схилити її до розладів, пов'язаних із травмою та стресом.[1]

Поширеність ред.

Наукові дослідження показують, що сексуальні та гендерні меншини піддаються підвищеній кількості стресових факторів, пов'язаних із потенційністю до психологічного травмування.[2][3][4] Є припущення, за звітами клініцистів та епідеміологічними даними досліджень, що ця понаднормова вразливість ЛГБТ/квір-осіб до травматичного досвіду пов'язана з тим, що вони протягом життя стикаються з вищими рівнями міжособистісної віктимізації ніж більшість людей, що може спонукати вразливий стан та беззахисність до травматичного досвіду.[1] Ці міжособистісні травми часто відчувають значна частина сексуальних і гендерних меншин. Порівнюючи гетеросексуальних братів і сестер з їхніми одностатевими братами та сестрами які є лесбійками, геями чи бісексуалами, було виявлено, що брат і сестра, які належать до сексуальних меншин, зазнавали більше негативного впливу у кожному з типів міжособистісного насильства. Це включало насильство з боку партнера, фізичне та сексуальне насильство як у дитинстві, так і в дорослому віці.[5] На додаток, було виявлено, що 54,8% трансгендерних осіб та осіб, які не відповідають гендерним нормам у суспільстві, зазнавали насильства в дитинстві порівняно з 19,5% опитаних цисгендерних людей.[6] Один огляд, який вивчав рівень сексуального насильства серед сексуальних меншин, показав, що до 54% чоловіків, які вважають себе геями чи бісексуалами, і до 85% жінок, які ідентифікують себе як лесбійки чи бісексуали, зазнали певного рівня сексуального насильства через свою орієнтацію.[7]

Виявлення ред.

Дослідники знайшли важливі культурні міркування, намагаючись визначити, чи ЛГБТК+ ідентифікована особа пережила травму. Метод опитування індивіда про травму може вирішити, чи точно він повідомляє про свій досвід чи ні. В одному дослідженні чоловіків з-поміж сексуальних меншин, які повідомили про тривалий досвід у дитинстві, який зазвичай визначають як насильство, лише 54% цих чоловіків погодилися з твердженням «Я зазнав фізичного насильства».[8] Це показує, що люди часто переживають травму, але не психічну. Крім того, було виявлено, що незалежно від того, визнавали чоловіки те, що вони зазнали, було жорстоким поводженням, чи ні, у них однакова кількість проблем із психічним здоров'ям. Цей феномен означає, що не досвід насильства, а саме не визнання того, що над ними вчиняли насильство, і є тим що призводить до погіршення психічного здоров'я. Розгляд вищевикладеного допомагає зрозуміти, чому важливо ставити людям конкретні запитання про їхній досвід або поведінку оточення під час оцінки насильства, замість того, щоб покладатися виключно на сприйняття чи думки людини. Цей метод має вирішальне значення при роботі з особами, які належать до сексуальних чи гендерних меншин. Сором і стигма навколо їхнього досвіду може змусити їх уникати концептуалізації або визнання того, що вони отримували насильство.[1]

Культура ред.

Через високі показники різних типів травм, які зазнають гендерні та сексуальні меншини, рекомендовано, щоб спеціалісти з психічного здоров'я напряму запитували про вплив подій, які можна вважати травматичними, та концептуалізацію клієнтом цих переживань.[1] Вважається, що підвищений рівень дискримінації та віктимізації ЛГБТК+ людей підвищує вразливість людини до травматизації, та загострює її симптоми порівняно з рештою недискримінованим населенням. Щоб не впливати на їхні відповіді, терапевтам рекомендується задавати широкі та відкриті запитання, щоб краще зрозуміти, як клієнт бачить свій досвід. Розуміння концептуалізації клієнтом свого досвіду допомагає клініцисту уникнути недооцінки чи переоцінки страждань клієнта, пов'язаних з їхнім статусом сексуальної чи/та гендерної меншини. Проблемними підходами, які зневажають думки та переживання клієнта, вважаються такі: ставлення до гендеру чи сексуальності особи як до цілі у лікуванні її, коли для особи ці речі не мають основного значення; а також: ігнорування цих аспектів та/або проблем спричиненими ними на ґрунті гомофобії/трансфобії/квірфобії, ігнорування цього може/матиме негативні наслідки для терапії.[1]

Реакція ред.

Деякі спеціалісти з питань психічного здоров'я вважають, що включення в «DSM-5» безрозсудної чи саморуйнівної поведінки може допомогти створити контекст для деяких рис, які спостерігаються у популяції сексуальних і гендерних меншин. Зокрема, це може допомогти пояснити високий рівень сексуального ризику та вживання психоактивних речовин серед ЛГБТК+ людей. Дослідження показали, що чоловіки з історією сексуального насильства в дитинстві частіше повідомляють про зловживання психоактивними речовинами, депресію та незахищений секс.[9] Дослідження чоловіків з-поміж сексуальних меншин і трансжінок показали взаємозв'язок між сексуальним ризиком і психосоціальними труднощами.[10] Вищезазначені тенденції спонукають деяких психологів схвалити те, що називається синдемічною структурою, «за якою одночасні психосоціальні проблеми, поширені серед сексуальних меншин, трансгендерних і гендерно неконформних осіб, спричиняють несприятливий синергічний вплив на здоров'я.[11]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д DeBord, Kurt A.; Fischer, Ann R.; Bieschke, Kathleen J.; Perez, Ruperto M., ред. (2017). Handbook of sexual orientation and gender diversity in counseling and psychotherapy. doi:10.1037/15959-000. ISBN 978-1-4338-2306-0.
  2. ↑ Goldberg, Naomi G.; Meyer, Ilan H. (1 березня 2013). Sexual Orientation Disparities in History of Intimate Partner Violence: Results From the California Health Interview Survey. Journal of Interpersonal Violence (англ.). 28 (5): 1109—1118. doi:10.1177/0886260512459384. ISSN 0886-2605. PMID 23008053. S2CID 34268353.
  3. ↑ Lehavot, Keren; Simpson, Tracy L. (1 липня 2013). Incorporating Lesbian and Bisexual Women into Women Veterans' Health Priorities. Journal of General Internal Medicine (англ.). 28 (2): 609—614. doi:10.1007/s11606-012-2291-2. ISSN 1525-1497. PMC 3695269. PMID 23807073.
  4. ↑ Sweet, Thersa; L. Welles, Seth (1 квітня 2012). Associations of Sexual Identity or Same-Sex Behaviors With History of Childhood Sexual Abuse and HIV/STI Risk in the United States. Journal of Acquired Immune Deficiency Syndromes (амер.). 59 (4): 400—408. doi:10.1097/QAI.0b013e3182400e75. ISSN 1525-4135. PMID 22083072. S2CID 22135539.
  5. ↑ Balsam, Kimberly F.; Rothblum, Esther D.; Beauchaine, Theodore P. (2005). Victimization Over the Life Span: A Comparison of Lesbian, Gay, Bisexual, and Heterosexual Siblings. Journal of Consulting and Clinical Psychology (англ.). 73 (3): 477—487. doi:10.1037/0022-006X.73.3.477. ISSN 1939-2117. PMID 15982145.
  6. ↑ Reisner, Sari L.; White, Jaclyn M.; Bradford, Judith B.; Mimiaga, Matthew J. (1 вересня 2014). Transgender Health Disparities: Comparing Full Cohort and Nested Matched-Pair Study Designs in a Community Health Center. LGBT Health. 1 (3): 177—184. doi:10.1089/lgbt.2014.0009. ISSN 2325-8292. PMC 4219512. PMID 25379511.
  7. ↑ Rothman, Emily F.; Exner, Deinera; Baughman, Allyson L. (1 квітня 2011). The Prevalence of Sexual Assault Against People Who Identify as Gay, Lesbian, or Bisexual in the United States: A Systematic Review. Trauma, Violence, & Abuse (англ.). 12 (2): 55—66. doi:10.1177/1524838010390707. ISSN 1524-8380. PMC 3118668. PMID 21247983.
  8. ↑ Valentine, Sarah E.; Pantalone, David W. (2013). Correlates of perceptual and behavioral definitions of abuse in HIV-positive sexual minority men. Psychological Trauma: Theory, Research, Practice, and Policy (англ.). 5 (5): 417—425. doi:10.1037/a0029094. ISSN 1942-969X.
  9. ↑ O'Cleirigh, Conall; Safren, Steven A.; Mayer, Kenneth H. (1 квітня 2012). The Pervasive Effects of Childhood Sexual Abuse: Challenges for Improving HIV Prevention and Treatment Interventions. Journal of Acquired Immune Deficiency Syndromes (амер.). 59 (4): 331—334. doi:10.1097/QAI.0b013e31824aed80. ISSN 1525-4135. PMC 3657844. PMID 22293545.
  10. ↑ Mustanski, Brian; Garofalo, Robert; Herrick, Amy; Donenberg, Geri (1 серпня 2007). Psychosocial health problems increase risk for HIV among urban young men who have sex with men: Preliminary evidence of a syndemic in need of attention. Annals of Behavioral Medicine. 34 (1): 37—45. doi:10.1007/BF02879919. ISSN 0883-6612. PMC 2219199. PMID 17688395.
  11. ↑ Stall, Ron; Mills, Thomas C.; Williamson, John; Hart, Trevor; Greenwood, Greg; Paul, Jay; Pollack, Lance; Binson, Diane; Osmond, Dennis; Catania, Joseph A. (1 червня 2003). Association of Co-Occurring Psychosocial Health Problems and Increased Vulnerability to HIV/AIDS Among Urban Men Who Have Sex With Men. American Journal of Public Health. 93 (6): 939—942. doi:10.2105/AJPH.93.6.939. ISSN 0090-0036. PMC 1447874. PMID 12773359.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=ЛГБТ-травма&oldid=42191626