Кіпрас Петраускас
Кіпрас Пятра́ускас (Кипріан Іванович Піотровський) (лит. Kipras Jono Petrauskas 1885—1968) — литовський радянський оперний співак (тенор), педагог. Народний артист СРСР (1950). Лауреат Сталінської премії третього ступеня (1951).
| Кіпрас Петраускас | |
|---|---|
| лит. Kipras Petrauskas | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 23 листопада (5 грудня) 1885[1] |
| Місце народження | Ceikiniaid, Ceikiniai eldershipd, Ігналінський район, Литва |
| Дата смерті | 17 січня 1968[2][1] (82 роки) |
| Місце смерті | Вільнюс, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР |
| Поховання | цвинтар Расу |
| Громадянство | Російська імперія, Литва і СРСР |
| Професії | оперний співак, політик |
| Освіта | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Співацький голос | тенор |
| Інструменти | вокал[d] |
| Заклад | Литовська академія музики та театру |
| Нагороди | |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Кіпрас Петраускас народився 23 листопада (за іншими джерелами 10 листопада[3]) в селі Цейкінай-Кяйзяй (нині Ігналінської району Утенського повіту Литви) в сім'ї органіста. Його батько, Йонас Петраускас (1840-1919)[4], один із керівників повстання 1863 р., був органістом у Палуші[lt].[5]
Перші музичні уроки одержав від свого брата, композитора і співака Мікас Петраускаса . У віці дев'яти років грав в оркестрі, організованому братом. Разом з МІКАС переїхав в Обеляй, де навчався гри на органі, співав у церковному хорі, відвідував початкову школу. У 1900—1904 роках грав на органі в Гервятах, Онушкісе, Свенцянах, Дусменісе.
Брав участь разом з братом в революційному русі 1905—1907 років, за що деякий час провів в ув'язненні в Тракайській в'язниці.
Дебютував на сцені в 1906 році, у Вільнюсі, де виступив на прем'єрі мелодрами «Біруте» М. Петраускаса в партії брата Біруте.
У 1911 році закінчив Санкт-Петербурзьку консерваторію (клас С. І. Габеля, Сценічна майстерність у О. Палечек). У тому ж році дебютував в Большому театрі (Москва) в партії Ромео в опері Ромео і Джульєтта Ш. Гуно. Будучи студентом, брав участь також у симфонічних концертах О. Зілоті. Пізніше удосконалювався в вокальному мистецтві в Римі у професора Е. Розаті[6].
У 1911—1920 — соліст Маріїнського театру (Санкт-Петербург) (під прізвищем Піотровський), співав у виставах разом з Ф. І. Шаляпіним, Л. В. Собіновим, А. В. Неждановою. Брав участь у спектаклях «Малої опери» в Петрограді, організованої І. Тартаковіим та «Народної опери». Влітку 1920 року гастролював у Дзеркальному театрі саду «Ермітаж» у Москві.
У 1920 році повернувся в Литву, де взяв активну участь у створенні (разом з композитором Ю. Таллати-Кялпша) литовського національного оперного театру в Каунасі (нині Литовський національний театр опери та балету), солістом якого був до 1958 року. У репертуарі співака було близько 80 партій. Брав участь у постановках багатьох литовських національних опер.
Гастролював за кордоном: Німеччина (в 1925 і 1928 роках разом з Ф. Шаляпіним), Іспанія, Франція (Париж, театр Гранд-опера, одна тисяча дев'ятсот двадцять дев'ять — 1931), Швеція, Італія (Мілан, театр «Ла Скала» , одна тисяча дев'ятсот тридцять три), Австрія, Велика Британія, Чехія, Бельгія та в країнах Латинської Америки. У 1930-х роках співав у симфонічних концертах під керуванням Е. Купера в Амстердамі (Нідерланди).
В кінці 1920 — початку 1930-х років записувався на грамплатівки в Німеччині і Англії, пізніше в СРСР.
З 1949 року викладав у Литовській консерваторії (нині Литовська академія музики і театру) (Вільнюс) (з 1951 року — професор). Серед його учнів — В. Норейка, В. Адамкявічюс, Е. Саулевічюте.
Член Асоціації митців Литви.
Депутат Верховної Ради СРСР 2-го (1946—1950) і 4-го скликань (1954—1958).
Кіпрас Петраускас помер у Вільнюсі 17 січня 1968 року. Похований у Вільнюсі на кладовищі Расу.
Родина ред.
Творчість ред.
У репертуарі Петраускаса практично всі ролі класичного тенорового репертуару, як ліричні, так і драматичні, а також партії в литовських національних і сучасних радянських операх.
Нагороди Литви ред.
- Орден Великого князя Литовського Гедиміна III ступеня (1928)
- Орден Великого князя Литовського Гедиміна II ступеня (1930)
- Орден Великого князя Литовського Гедиміна I ступеня (1936)
Нагороди та звання СРСР ред.
- Народний артист Литовської РСР (1945)
- Народний артист СРСР (1950)
- Сталінська премія третього ступеня (1951) — за виконання партії в оперному спектаклі «Борис Годунов» М. П. Мусоргського
- Орден Леніна (1954)
- Орден Трудового Червоного Прапора (05.12.1945)
- Медаль.
Пам'ять ред.
- У 1966 році вийшла в ефір передача Вільнюського телебачення про співака «Життя на сцені».
- У 1971 році, в Каунасі відкрито Музей-квартира К. Петраускаса.
- У 1975 році, у Вільнюсі, на площі біля нового будинку Литовського театру опери та балету встановлений пам'ятник співакові (скульптор Гедімінас Іокубоніс).
- В СРСР і Литві були випущені поштові марки, присвячені К. Петраускас.
Примітки ред.
- ↑ а б The Righteous Among the Nations Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Театральная Энциклопедия. драма опера балет оперетта цирк эстрада драматург режиссёр. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 16 грудня 2019.
- ↑ Jonas-Petrauskas [Архівовано 6 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Genealogy - Geni
- ↑ Jonas Petrauskas, einer der Anführer des Aufstandes von 1863, war zuvor Organist in Palūšė // S. 280: Bodo Thöns. Litauen entdecken - Europas neuer Mittelpunkt im Baltikum. 2006. 376 S. ISBN-10 3897940949, ISBN-13 978-3897940949
- ↑ Петраускас. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 5 квітня 2022.
Посилання ред.
- Гаудрімас Ю. З історії литовської музики, т. 2, Л., 1972.
- Петраускас Кипрас Ионович // Вокально-енциклопедичний словник: Біобібліографія: В 5 т. / М. С. Агин. — М., 1991—1994.
- Bus minimos žymaus solisto Kipro Petrausko 125-osios gimimo metinės [Архівовано 16 грудня 2019 у Wayback Machine.] (лит.)
- CD / KIPRAS PETRAUSKAS — Didysis Lietuvos Tenoras (2CD) (2008)