Кідьош

село в Закарпатській області, Україна

Кідьош — село в Берегівській громаді Берегівського району Закарпатської області України.

село Кідьош
Герб
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Берегівський район
Громада Берегівська громада
Код КАТОТТГ UA21020030120020373
Основні дані
Засноване 1332
Населення 895
Площа 1,3 км²
Густота населення 688,46 осіб/км²
Поштовий індекс 90243
Телефонний код +380 03141
Географічні дані
Географічні координати 48°13′05″ пн. ш. 22°41′51″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
115 м
Місцева влада
Адреса ради 90243, с. Кідьош, вул. Петефі, 57
Карта
Кідьош. Карта розташування: Україна
Кідьош
Кідьош
Кідьош. Карта розташування: Закарпатська область
Кідьош
Кідьош
Мапа
Мапа

CMNS: Кідьош у Вікісховищі

Розташування ред.

Знаходиться за 5 кілометрів від міста Берегово, біля підніжжя гори Нодьгедь.

Історія ред.

Назва села в перекладі з угорської значить «зміїне», через що в радянській час було перейменоване в «Зміївка». Виникла така назва, вочевидь, завдяки імені однойменному потічку. Проте існує Легенда, що у даному краю дочка Короля Соломона Роза загинула тут від укусу змії на честь мого населений пункт і дістав свою назву.

На території села знайдені сліди поселення кінця 2-го тисячоліття до н. е. Поселення епохи бронзи, розташоване на північному схилі Ардівської гори, що прилягає до Чорного Мочару. В районі села знайдено чотири бронзових скарби, що датується епохою пізньої бронзи. Перший скарб складався з кельтів, серпів, ножів, браслетів. Другий, що знайдений в 1889 році, включав вісім предметів. Третій (1907 рік) — п'ять предметів. Четвертий бронзовий скарб, до складу якого входило шість предметів, знайдено в 1935 році.

Село засноване в кінці  XII ст., перша письмова згадка — в документі 1332 р., де фігурує під назвою «Кікош» (Kykos). За легендою, село виникло на місці монастиря, заснованого у XII ст. королем-вигнанцем Соломоном (онуком Ярослава Мудрого, сином угорського короля Ендре I і київської княжни Анастасії Ярославни). Спочатку село знаходилось в королівській власності, в 1364 р. перейшло до домініканців з Берегсасу (Берегова).  В 1557 р. село отримало статус містечка та власну гербову печатку (на червоному тлі зображений золотий змій, що звивається догори; символ відтворює назву поселення). В XVII ст. землевласником тут була родини Перені та Форгачі, з XIX ст. — графська родина Карої. В радянській час село було позбавлено адміністративної самоврядності, і з 1952 по 2001 рр. знаходилось в складі Великоберезької сільської ради, з 2001 має окремий адміністративний статус.

Архітектура ред.

Видатною архітектурною спорудою села Кідьош є костел Івана Хрестителя, зведений в  XIV ст. на пагорбі, на основі каплиці, збудованої століттям раніше, та монастирю, від якого лишились тільки камені. До апсиди-каплиці був добудований готичний неф, і таким чином, церква складається з двох різних частин, але виглядає цільною. Костел мав оборонний характер, був обнесений муром та захищений ровом.  Про оборонний характер свідчать товсті стіни храму та вузькі вікна-бійниці. В 1590 р. населення Кідьоша перейшла в реформатську конфесію, і костел з католицького став реформатським храмом. Після цього старовинні фрески були забілені. В 1657 р. під час карального походу польських рейтарів, у храмі ховались селяни. Тоді костел був пошкоджений пожежею. Захисний мур був розібраний на будматеріали, коли в ньому відпала потреба. Частина рову збережена й понині, і через нього до храму перекинутий місток. Церкву реставрували в 1827, 1889 та  1911 рр. 

розписи в церкві села Зміївки: З повного циклу розписів було відкрито в 1911 році лише незначну частину – «З’явлення Христа Марії Магдалині», «Моління про чашу» та «Свята Катерина». Виконані фрески в період між 1360 – 1370 роками. Особливо тонко в золотисто-рожевих барвах написані обличчя Катерини та невідомої жінки, що стоїть поруч. Ніжний червонуватий колір контурної лінії нагадує малюнки італійських майстрів, зроблені сангиною.

Поруч із костелом в XVIII ст. була зведена дерев'яна дзвіниця. Великий старовинний дзвін був конфіскований в Першу світову війну, в 1924 р. на пожертви селян була відлита його копія.

Мурований костел в селі Кідьош Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1761 був занесений до переліку Пам'яток архітектури національного значення.
Докладніше: Церква Івана Хрестителя (Кідьош)

 
Костел Івана Хрестителя, с. Кідьош

На виїзді з села є цікава будівля, що належить Боржавському лісництву, вік якої — не менше ста років, у минулому — військового призначення. На жаль, після останнього ремонту двохрічної давнини внутрішнє оздоблення будівлі втратило автентичний вигляд.

Пам'ятники ред.

В 1990 р. на сільському цвинтарі було встановлено два монументи, один — в пам'ять про загиблих у Другій Світовій Війні, а другий — жертвам сталінського режиму.

 
Дерев'яна дзвіниця при костелі, с. Кідьош

В 2009 р. в центрі села встановили дерев'яний стовп в традиційному угорському стилі, на честь «віднайдення угорцями своєї нової батьківщини».

Економіка ред.

Це село стало доволі відомим як серед мешканців Берегівщини, так і туристів, що бувають в наших краях, завдяки своїм славетним виноробам.

В селі Кідьош функціонує угорська виноробня Карла Шоша. Спадковий виноградар і винороб Карл Шош вирощує близько 60 сортів винограду та виробляє до 40 видів вина. Як і кілька століть тому, сімейство Шош не відходить від традиційних технологій виготовлення вин, враховуючи при цьому дух Закарпаття.

Туристичні місця ред.

-. Поселення епохи бронзи, розташоване на північному схилі Ардівської гори, що прилягає до Чорного Мочару.

- В районі села знайдено чотири бронзових скарби, що датується епохою пізньої бронзи. Перший скарб складався з кельтів, серпів, ножів, браслетів. Другий, що знайдений в 1889 році, включав вісім предметів. Третій (1907 рік) — п'ять предметів. Четвертий бронзовий скарб, до складу якого входило шість предметів, знайдено в 1935 році.

- За легендою, село виникло на місці монастиря, заснованого у XII ст.

- храм Івана Хрестителя, зведений в  XIV ст.

- В 1990 р. на сільському цвинтарі було встановлено два монументи, один — в пам'ять про загиблих у Другій Світовій Війні, а другий — жертвам сталінського режиму.

-  2009 р. в центрі села встановили дерев'яний стовп в традиційному угорському стилі, на честь «віднайдення угорцями своєї нової батьківщини».

Див. також ред.

Посилання ред.