Курт Малер
Курт Малер (нім. Kurt Mahler; 26 липня 1903, Крефельд, Німеччина — 25 лютого 1988, Канберра, Австралія) — німецький математик, який працював у галузі теорії трансцендентних чисел, діофантового наближення, p-адичного аналізу та геометрії чисел[8].
| Курт Малер | |
|---|---|
 | |
| Народився | 26 липня 1903[1][2] Крефельд, Німецька імперія[3] |
| Помер | 25 лютого 1988[1][2] (84 роки) Канберра, Австралія[1] |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія |
| Національність | євреї[1] |
| Діяльність | математик, викладач університету |
| Alma mater | Геттінгенський університет (1927)[1] Франкфуртський університет (1925)[4][1] |
| Галузь | математичний аналіз[5] і математика[5] |
| Заклад | Манчестерський університет Вікторіїd[1] Геттінгенський університет[1] Гронінгенський університет[1] Манчестерський університет Вікторіїd[1] Австралійський національний університет[1][6] Університет штату Огайо[1] |
| Науковий керівник | Otto Szászd і Карл Людвіг Зігель[7] |
| Аспіранти, докторанти | Alfred van der Poortend[4] Alan C. Woodsd[4] Donald Fennad[4] |
| Членство | Лондонське королівське товариство Академія наук Австралії Австралійське математичне товариствоd |
| Нагороди | |
 Курт Малер у Вікісховищі | |
Кар'єра
ред.Навчався в університетах Франкфурта та Геттінгена. 1927 року в Університеті Йоганна Вольфганга Гете у Франкфурті-на-Майні здобув ступінь доктора філософії; його науковим керівником був Карл Людвіг Зігель. Із приходом Адольфа Гітлера залишив Німеччину та прийняв запрошення Луїса Морделла[en] поїхати до Манчестера. На початку Другої світової війни його інтернували, як громадянина ворожої держави, в Центральний табір у Дугласі (острів Мен), де зустрів Курта Гірша, проте через три місяці звільнили[9]. 1946 року отримав британське громадянство.
Малер обіймав такі посади:
- Гронінгенський університет: асистент (1934—1936)
- Манчестерський університет:
- асистент викладача (1937—1939, 1941—1944)
- викладач (1944—1947); старший викладач (1948—1949); лектор (1949—1952)
- професор математичного аналізу (1952—1963)
- Інститут перспективних досліджень, Австралійський національний університет: професор математики (1963—1968 та 1972—1975)
- Університет штату Огайо, США: професор математики (1968—1972)
- Австралійський національний університет: почесний професор (від 1975).
Дослідження
ред.Працював у широкому спектрі математичних дисциплін, серед яких теорія трансцендентних чисел, діофантова апроксимація, p-адичний аналіз і геометрія чисел[8].
Довів, що стала Пруе — Туе — Морзе[en] та стала Чемперноуна[en] 0,1234567891011121314151617181920… є трансцендентними числами[10][11].
Малер був першим, хто дав міру ірраціональності для числа пі[12] (1953 рік)[13]. Попри припущення, що міра ірраціональності числа pi дорівнює 2, поточна найкраща оцінка становить 7,103205334137… завдяки Дорону Зейлбергеру[en] та Вадиму Зудиліну[en][14].
Нагороди
ред.1948 року обраний членом Королівського товариства[8], 1965 року — Австралійської академії наук. 1950 року нагороджений премією Бервіка[en] Лондонського математичного товариства, 1971 року — медаллю де Моргана, 1977 року — медаль Томаса Ранкена Лайла[en][8].
Особисте життя
ред.Малер вільно розмовляв японською мовою і був досвідченим фотографом[8].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж и к л м н Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #117711721 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ https://royalsocietypublishing.org/doi/abs/10.1098/rsbm.1994.0016 — С. 269.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ а б в г д Coates, J. H.; Van Der Poorten, A. J. (1994). Kurt Mahler. 26 July 1903-26 February 1988. Biographical Memoirs of Fellows of the Royal Society. 39: 264. doi:10.1098/rsbm.1994.0016.
- ↑ Biography of Kurt Mahler available from www.educ.fc.ul.pt
- ↑ Kurt Mahler, «Arithmetische Eigenschaften der Lösungen einer Klasse von Funktionalgleichungen», Math. Annalen, t. 101 (1929), p. 342–366.
- ↑ Kurt Mahler, «Arithmetische Eigenschaften einer Klasse von Dezimalbrüchen», Proc. Konin. Neder. Akad. Wet. Ser. A. 40 (1937), p. 421–428.
- ↑ Berggren, Lennart; Borwein, Jonathan M.; Borwein, Peter B.; Mahler, Kurt (2004). Pi, a source book. Springer. с. 306—318. ISBN 0-387-20571-3. OCLC 53814116.
- ↑ Kurt Mahler, «On the approximation of π», Nederl. Akad. Wetensch. Proc. Ser. A., t. 56 (1953), p. 342–366.
- ↑ Zeilberger, Doron; Zudilin, Wadim (5 листопада 2020). The irrationality measure of π is at most 7.103205334137…. Moscow Journal of Combinatorics and Number Theory. Mathematical Sciences Publishers. 9 (4): 407—419. arXiv:1912.06345. doi:10.2140/moscow.2020.9.407. ISSN 2640-7361.
Посилання
ред.- Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Курт Малер в архіві MacTutor (англ.)