Куліченко Анатолій Федорович

Анатолій Куличенко (? — 1918) — видатний український пасічник, голова Катеринославського товариства бджільництва, український громадський діяч, член Мануйлівської «Просвіти», меценат, дворянин, власник маєтку Одинківка (або Куликівка) під Катеринославом.

Життєпис

На російських картах Одинківка значиться ще як Куличенково (див., наприклад, карту № 3 путівника «По Екатерининской железной дороге». — Вип. І. — Катеринослав, 1903). У таких українських виданнях, як «Дніпрові хвилі», «Рада» тощо повідомлення з цього села були позначені — Одинківка (Куликівка).

Село Одинківка утворилося з зимівників та хуторів військових старшин містечка Старої Самари, розташованого на протилежному боці річки Самари.

Після зруйнування Запорозької Січі 1776 уся ця місцевість була віддана в рангову дачу статському радникові Семичеву, який заснував село Одинківка (рос. Одинково), заселивши його сімейним і осідлим народом. У 1797 за клопотанням тодішнього власника села Одинківка секунд-майора Василя Куличенка сюди була перенесена зі скасованої фортеці Богородицький ретраншемент церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка існувала в селі і на початку XX ст.

У 1906 в селі нараховувалося 170 дворів і близько тисячі душ населення. Маєток Куличенка, в якому розводили робочих коней, мав 1150 десятин (1903). У 1907 як поміщик мав у Новоселівській волості Новомосковського повіту 1214,04 десятини землі. («Учет земель Новомосковского уезда Екатеринославской губернии», 1908).

За три версти від містечка знаходилася однойменна залізнична станція Одинківка п’ятого класу. У 1904 Куличенко, напевне, був членом сільськогосподарської ради Олександрівського повіту і щиро переймався новими підходами до агрономії. 23 січня 1904 він виступав на засіданні ради. Як свідчить звіт, вміщений в «Вестнике Екатеринославского земства», Куличенко «Зробив декілька зауважень з приводу всього проекту агрономічної організації і між іншим звернув увагу на те, що моментом для об’єднання губернської організації повинен стати з’їзд агрономів.

На думку д. Куличенка, у всіх сферах земської діяльності успіх можливих заходів досягається тільки за допомогою знань, науки, представниками якої у даному випадку є агрономи. Якщо діяльність представників агрономічної науки розрізнена, не може бути згуртування і в агрономічній діяльності земства, не може бути й успіху в цій діяльності. А.Ф. Ку-личенко, переходячи до обговорення програми діяльності агронома в повіті, вказує на безцільність давати рецепти сівозміни, так як життя ніколи не вкладається в зарані окреслені рамки». Куличенко увійшов в число експертів ради.

Голова Катеринославського товариства бджільництва

У 1899 організовано Катеринославське товариство бджільництва. Куличенко очолив роботу товариства з 1904. 16 квітня того ж року на зборах товариства його одноголосно обрано головою («Пчела». — 1904. — № 6. — С. 191 — 192).

Коли Куличенко був рядовим членом товариства, він активно виступав за створення дослідної або ж наукової громадської пасіки при товаристві, досвід якої можна було б рекомендувати для запровадження серед сільських пасічників Катеринославщини. Неодноразово порушував це питання на зборах та на сторінках журналу «Пчела».

Пропонував розширити мережу спостережних бджолярських пунктів у різних місцях губернії, вести систематичні записи спостережень на основі єдиної програми.

Дослідна пасіка була відкрита в Катеринославі 10 травня 1901 в саду Р. А. Вериги, який жив у Потьомкінському провулку. Куличенко брав активну участь в роботі по її обслуговуванню. 9 квітня 1904 він прийняв її від Р. Вериги в незадовільному стані. Тоді ж за рішенням зборів товариства її перевезено в його маєток в Одинківці. Завдяки його турботам, налагодженій сівозміні квітучих трав, великому фруктовому саду та ягіднику пасіку вдалося значно поліпшити і бджоли мали гарний взяток.

Куличенко доклав великих зусиль для відкриття в Катеринославі складу бджолярського начиння. Його відкрито в 1906, в ньому пасічники могли придбати вулики, інструмент, вощину тощо. У цій коморі також продавали населенню оптом і вроздріб якісний мед за помірними цінами.

У 1901 через крах комерційного банку товариство втратило свої гроші, не вистачало коштів на видання журналу «Пчела». 27 жовтня 1901 Куличенко надав товариству на друкування журналу безвідсоткову позичку у розмірі 180 карбованців, причому ще у 1908 ці гроші не були йому повернуті.

Кілька разів він переобирався головою товариства бджільництва, зокрема, був на цій посаді ще в 1908. Коли і з яких причин був переобраний — невідомо, бо в 1913 товариство очолювала вже інша особа. Куличенко був членом правління Катеринославського відділу імператорського Російського товариства плодівництва.

У липні — жовтні 1910 в Катеринославі відбувалася Південно-Російська обласна виставка, яку можна порівняти з пізнішими виставками досягнень народного господарства. Для нагородження кращих учасників у різних сферах були створені експертні комісії. Куличенко очолив комісію з городництва, плодівництва, виноградарства. Тому він подав на виставку продукцію свого саду поза конкурсом.

«Отчет-альбом Южно-Русской областной сельскохозяйственной, промышленной и кустарной выставки в г. Екатеринославе» (1912) так згадує про участь Куличенка у виставці, яка відбулася в 1910:

«Куличенко А.Ф зі свого саду при м. Одинківці Новомосковського повіту представив на виставку ті зразки, починаючи від найраніших і закінчуючи пізніми сортами яблук, груш, слив і винограду, які він вважає гідними розведення в цьому районі.

Друковані списки їх разом з фотографічними знімками частин саду і окремих дерев доповнювали згадану колекцію. До неї увійшло 15 сортів яблук, 18 — груш, 11 — слив, 7 — винограду. Сад експонента займає площу близько 7 десятин; найдоросліші дерева в ньому у віці до 7 років. Збуваються фрукти в Катеринославі в фруктові магазини. Окрім згаданих плодів з цього саду доставлені в чудових примірниках декілька цінних пізніх сортів динь, вирощених з насіння, отримуваного з Малої Азії. Ці сорти динь збуваються на Петербурзький ринок. П. Куличенко брав участь своїми витворами поза конкурсом, знаходився в складі експертів».

Участь у громадському житті українства і роботі Мануйлівської «Просвіти»

За спогадами Д. Дорошенка, Куличенко належав до осіб, які головували у місцевому українському громадському житті в Січеславі. Він брав участь у засіданнях Катеринославської ученої архівної комісії. Так, на засіданні 7 березня 1910, де розглядалися біографія і творчість І. Манжури, виступив з цікавими доповненнями (Летопись ЕУАК, вип. 6, с. 254).

Куличенко брав участь в роботі місцевої «Просвіти», зокрема, як меценат. Разом з іншим багатим українцем В. Хрінниковим та Київським українським клубом він допоміг грішми мануйлівським просвітянам у побудові власного будинку. На загальних зборах Мануйлівської «Просвіти» 19 лютого 1912 обраний почесним членом товариства за матеріальну допомогу товариству.

Арешт і ув'язнення

У лютому 1908 Куличенко проходив у справі Селянської спілки. Його сестра Марія була дружиною міністра юстиції, приїздила рятувати брата. Міністром юстиції в 1906 — 1915 був Іван Щегловитов (1861 — 1918), голова Державної Ради Російської імперії (1917). Марія Куличенко була другою дружиною Івана Щегловитова. 1895 у них народилася донька Ганна. На суді 23 лютого (7 березня) 1908 Куличенка звинувачено в тому, що він «був головою Новомосковського повітового комітету Спілки, приймав приговори та був головою конспіративного з’їзду 23 грудня» (мова про події 1905).

Пристав Темнер розповів на суді про трус, який він робив у Куличенка, і свідчив, що селяни дуже любили й поважали Куличенка. Він був у числі тих підсудних, які виступали на суді з останнім словом (серед підсудних були також просвітяни А.Синявський, М.Стасюк). Хоча більшість учасників процесу була виправдана, семеро підсудних дістали строки від 5 до 8 місяців «сидіння в кріпості». Куличенко був засуджений на 5 місяців (попри заступництво сестри).

Меценатська діяльність

Спроби відкрити філію Катеринославської «Просвіти» в Одинківці не увінчалися успіхом. Проте замість недозволеної владою «Просвіти» тут діяв аматорський гурток, про вистави якого писала українська преса.

Так, 23 червня 1913 в школі селища Катерининського гурток любителів з Одинківки поставив «Борців за мрії» (керував постановкою Грузинцев). Після вистави одинківський селянський хор під орудою Павлюченка проспівав низку українських пісень. «Людей було повно, найбільше своїх селян з Одинківки. Оповістки про виставу надруковані були українською мовою».

Як про людину, якій небайдужі були педагогічні справи, і як про мецената, який пожертвував 100 крб. на фонд, писала про Куличенка «Екатеринославская земская газета» 10 червня 1917 («Среди учительских организаций»).

Доля спадщини Куличенка

Дещо вдалося встановити у місцевих жителів. В Одинківці стояв маєток з економією, церква, перенесена в 1797 з протилежного боку Самари. Біля церкви — родинний склеп Куличенків, пограбований і зруйнований разом з церквою в 1930-х. Уже в 1990-х, коли почали відновлювати стару церкву, виявили кістки і перекинули їх в яму поряд (без перепоховання). Але праху самого Куличенка там, схоже, немає.

Біля церкви Куличенко побудував власним коштом школу і лікарню. Школу поставили в 1960-х на ремонт. Місцеві жителі тим часом повиймали з неї все, що можна. І школа ремонту не підлягала. Збудували нову. Лікарня збереглася.

Бракує відомостей про долю Куличенка. Після революції 1917 селяни спалили економію Куличенка. За чутками, Куличенка і його дружину розстріляли на станції Ігрень. У Куличенка нібито було троє дітей — їх доля невідома.

Література

• По Екатерининской железной дороге. — Вип. 1. — Катеринослав. 1903. — С. 188.1 В суді. Справа про Селянську спілку в Катеринославщині // Рада. 1908. — 23 февраля (7 березня). — № 45: 24 февраля (8 березня). — № 46; 27 февраля (11 березня). — № 48.
• Микола Чабан. Діячі Січеславської «Просвіти» (1905—1921) // Іма-прес. — Дніпропетровськ. — 2002.

Посилання

• Куліченко Анатолій Федорович [Архівовано 11 липня 2019 у Wayback Machine.] // Інститут україніки