Відкрити головне меню

Катеринославське товариство «Просвіта» — громадська організація, зареєстрована 7 жовтня 1905 у м. Катеринослав (нині м. Дніпро) як Катеринославське літературно-артистичне українське товариство «Просвіта». Після проголошення царського Маніфесту 17 жовтня 1905 загальні збори товариства внесли зміни до статуту. Товариство очолювали С.Липківський та В.Біднов.

Тоді її членами були відомі в майбутньому громадські та політичні діячі, науковці — Дмитро Дорошенко, Наталія Дорошенко, Дмитро Яворницький, Антін Синявський, Сергій Липківський, Микола Биков, Іван Труба, Микола Богуславський та інші.

Восени 1910 його головою стала М.Хрінникова (до 21 квітня 1912), а секретарем — Д.Дорошенко. В грудні 1912 товариством керував Г.Денисенко, 1913–14 — Володимир Хрінников.

У 1906–07 рр. почали діяти філії товариства в Криничках Катеринославського повіту, Єнакієво Бахмутського повіту та Мануйлівці Новомосковського повіту. Згодом від мешканців сіл та містечок надійшло понад 20 заяв із проханням відкрити в них осередки, однак засновано було лише 13 філій. Осередки в с. Кринички та в Єнакієво були відкриті, але не діяли, в Одинківці, Чаплях, Сурсько-Михайлівці, Петриківці їх не зареєструвала царська адміністрація. Функціонували Мануйлівська, Діївська, Перещепинська, Гупалівська та Амурська філії. Практично всі осередки влаштовували свята, концерти, вистави, читання, вечірки, мали свої бібліотеки-читальні.

У складі товариства діяли драматична, літературна, вокально-музична та бібліотечна секції.

Літературна секція розпочала роботу в лютому 1906 виданням тижневика «Добра порада» (ред. М.Биков, вийшло 4 номери, 1 і 2 конфісковані, після видання 4-го номера часопис закрили). Активно працювала драматична секція. Вона організовувала сімейні та літературно-вокальні вечори (зокрема відбулися вечори, присвячені Л.Глібову, І.Котляревському, Г.Квітці-Основ'яненку та Т.Шевченку), проводила концерти, дитячі ранки, ставила вистави. Від 8 липня 1906 до 7 квітня 1907 драматична секція підготувала 5 денних вистав для дітей і 48 вечірніх для дорослих. У січні 1909 драматичну секцію ліквідовано, замість неї почала діяти виставкова комісія. Найдіяльніші члени драматичної секції працювали в Мануйлівській філії товариства. Із осені 1907 у товаристві функціонував лекційний гурток, у ньому працювали: С.Іваницький, С.Липківський, І.Труба, Д.Яворницький, В.Біднов. Лекції присвячувалися питанням літератури, українознавства, історії, згодом — ботаніки, біології, економіки. Приміщення для здійснення систематичної лекційної діяльності не було, однак з 1908 лекції читалися регулярно (всього у цьому році було прочитано 31 лекцію).

На початку 1909 товариство відкрило читальню. До середини року в її приміщенні під час зібрань та вечорів бібліотечна комісія вела продаж книжок.

1910 був роком найбільшого занепаду діяльності товариства. Лише по обранні нової Ради 1911 його діяльність пожвавилася. Було проведено кобзарський та шевченківський вечори, вечір колядок, організовано хор. Розпочато видавничу справу. 1912 видавничий фонд ім. М.Дмитрієва (заснований 1910) випустив 2 брошури. Видавнича секція видала збірник оповідань Б.Грінченка «Чудова дівчина», друге видання брошури Д.Яворницького і портрет Т.Шевченка.

У 1913 при товаристві діяло 3 комісії: вечорова (дбала про проведення вечорів); ялинкова (організовувала свята ялинки для дітей); бібліотечно-лекційна (провела літ. вечірку та слухання доповіді М.Новицького). Почала працювати бібліотека-читальня. Цього ж року товариство відзначило 25-літній ювілей письменниці Т.Сулими-Бичихиної, провело літературно-артистичне святкування річниці діяльності Т.Шевченка, 30-ліття діяльності Д.Яворницького, а також вечори, присвячені І.Котляревському і М. В. Лисенку.

1914 до Ради товариства входило 12 осіб: Є.Вировий, Є.Гаркавцева, Г.Денисенко, М.Луценко, М.Нечипоренко, Є.Павловська, Ю.Павловський, І.Пінчук, І.Рудичев, А.Ткаченко, В.Хрінников, П.Щукін. Товариство активно займалося підготовкою заходів до святкування 100-річчя з дня народження Т.Шевченка. При організації засновано Шевченківський комітет (свято пройшло дуже урочисто, однак після його завершення поліція закрила комітет).

Під час Першої світової війни товариство розвинуло доброчинну діяльність: для сімей солдатів було відкрито їдальню в Мандриківці (проіснувала до 1916), видано 120 тис. обідів та надано допомогу близько 6 тис. галичан, на різдвяні свята організовано ялинки для дітей. З окупацією російськими військами Галичини катеринославцям було читано лекції про цей край, влаштовано концерт для поранених (з доброчинною метою). Чимало членів товариства було мобілізовано, проте діяльність організації та її філій продовжувалася.

У 1914 бібліотечно-лекційна комісія товариства налічувала 24 члени.

У 1914 було проведено 11 вечорів з української історії та літератури, ялинкова комісія впорядкувала ялинки в 7 селах.

Наприкінці 1914 «Просвіта» здобула дозвіл на заснування Комітету допомоги галичанам. Комітет діяв 8 місяців: утримував утікачів, наймав їм помешкання, забезпечував обідами (за підтримки їдальні «Просвіти»).

У серпні 1915, коли за справу допомоги утікачам взялося земство, комітет приєднався до Земського союзу, увів до складу і в президію кількох земських лікарів.

Видавнича справа «Просвіти» 1914 та 1915 загальмувалася через закриття друкарні пов'язане з посиленням цензури[1].

На 1 січня 1915 «Просвіта» налічувала 248 дійсних (за іншими відомостями — 259, без урахування призваних до війська) і 3 почесних члени (Д.Дорошенко, Н.Дорошенко, Д.Яворницький).

Підсумовуючи в 1915-му 10-літній період діяльності товариства, М.Новицький виокремив у ній 3 періоди: від відкриття товариства до 1909; від 1909 до 1-го півріччя 1911, з кінця 1911. Перший період, за його характеристикою, був періодом широких планів просвітньої та культурницької роботи, а також періодом боротьби. Другий — періодом зниження активності через матеріальні труднощі та байдужість населення. Третій — періодом інтенсивної роботи зі збирання коштів, проведення концертів, вечорів, гулянь.

У листопаді 1915 за наказом начальника губернського жандармського управління було здійснено обшуки в активістів українського руху, у тому числі й у членів «Просвіти» (кількох із них арештували, приміщення Катеринославського товариства опечатали). У товариства вилучили 112 назв книжок. На 4 роки каторжних робіт засудили Ф.Дубового, І.Вирву, І.Романченка, Д.Лисиченка, П.Щукіна.

25 січ. 1916 Катеринославське губернське у справах про товариства присутствіє на своєму засіданні ухвалило рішення про припинення діяльності Катеринославського літературно-артистичного українського товариства «Просвіта» та його осередків, для закриття товариству надавався місячний строк. Членів товариства — Т.Татарина, М.Томильченка, П.Слинька — арештували та вислали в Іркутську губернію під гласний нагляд поліції.

У роки української революції 1917—1921 товариство відновило свою діяльність. Заходами старої Ради товариства 11 березня 1917 було скликано установчі збори, на них зібралося 300 осіб з міста і навколишніх сіл. Було затверджено новий статут, обрано нову Раду, засновано комісії за напрямами роботи товариства. Головою товариства обрали Є.Вирового, почесним головою — Д.Яворницького. Було ухвалено відкрити філії в селах Мануйлівка та Старі Кодаки, а також у м. Олександрівськ (нині м. Запоріжжя). Члени «Просвіти» брали активну участь у Катеринославському губернському тимчасовому виконавчому комітеті, 6 представників товариства входили до Катеринославської губернської української ради. 12 березня 1917 товариство провело віче та взяло участь у Святі волі. За участі Ради «Просвіти» у Катеринославі було засновано українське вчительське товариство. На серпень 1917 «Просвіта» мала 38 філій. Павлоградська філія «Просвіти» невдовзі стала самостійною організацією.

У 1918 Катеринославське товариство було перереєстроване, його фундаторами виступили: Є.Вировий, Д.Петровський, І.Ритов, Л.Біднова, П.Єфремов, Я.Якуша, Ю.Магалевський. Енергійну діяльність здійснювали на Катеринославщині Діївська, Сагайдачнинська, Мануйлівська, Гупалівська та Сурсько-Михайлівська філії.

Діячі «Просвіти» брали активну участь в українському державотворенні 1917–20 рр. Члени товариства — В.Біднов, І.Вирва, Г.Герасимів, Ф.Дубовий, К.Корж, П.Коробчанський, М.Кузьменко, Д.Лисиченко, М.Лисиченко, В.Позаненко, Ф.Паляничка, І.Романченко, М.Стасюк, Ф.Сторубель, В.Строменко, М.Томильченко, П.Тушкан, Г.Якименко входили до Української Центральної Ради.

Поміж усіх комісій товариства найдіяльнішою була видавнича секція, вона видавала газету «Вістник товариства „Просвіта“ у Катеринославі», випускала брошури та листи-відозви. Лекційна комісія організовувала лекції в місті та селах Катеринославщини. Бібліотечна комісія впорядкувала і відкрила бібліотеку, склала 24 комплекти книжок для народних бібліотек-читалень у Катеринославському повіті, збирала й розсилала по селах та на фронт газети, брошури, листи-відозви.

Після встановлення на українських землях радянської влади чимало просвітян було розстріляно (Є.Шпот, К.Корж, Т.Гладченко, П.Щукін, В.Бабенко, П.Бабенко та ін.). Поступово катеринославська «Просвіта» припинила свою діяльність, імовірно, це сталося на початку 1920-х рр.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Дорошенко Д. І. Історія України 1917—1923 рр. Том І. Доба Центральної Ради Ужгород: Друкарня «Свобода», 1932 (с. 11)

Джерела і літератураРедагувати