Кульчин (Луцький район)

село Кульчин
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район	Луцький район
Громада	Луцька міська громада
Код КАТОТТГ	UA07080170200087261
Основні дані
Населення	1750
Площа	4,541 км²
Густота населення	366,51 осіб/км²
Поштовий індекс	45241
Телефонний код	+380 803365
Географічні дані
Географічні координати	50°49′17″ пн. ш. 25°19′02″ сх. д. / 50.82139° пн. ш. 25.31722° сх. д.Координати: 50°49′17″ пн. ш. 25°19′02″ сх. д. / 50.82139° пн. ш. 25.31722° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	187 м
Водойми	річка Стир
Місцева влада
Адреса ради	45240, Волинська обл., Луцький р-н, с.Жидичин, вул17 Вересня,12
Карта
	Кульчин
	Кульчин
Мапа
	Кульчин у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кульчин.

Кульчи́н — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Населення становить 1408 осіб. Село удостоєне премії «Село року в Україні» в 2013—2014, 2016 роках. У селі працює Кульчинський силікатний завод. На території села є старовинний млин (вул. Гвардійська 19). У селі також є храм св. Юрія. Працюють сауна «САКУРА», магазини «Біля Церкви», «Млин», «Затишок», «Завод». Є зала для проведення бенкетів, яка користується великою популярністю серед людей сусіднього міста — Луцьк.

Географія ред.

Село розташоване на правому березі річки Стир.

Історія ред.

Село Кульчин згадується в 1545 році в описі Луцького замку, якому воно тоді належало. Обов'язком Кульчинських селян було 3 рази на рік 4 дні косити і 3 дні жати, а також давати данину медом. Згадується Кульчин і в люстрації Луцького замку 1552 року «Село Колчино. В сем селе дворищ четырнадцать, а служба следующая: все люди из этих дворищ ходят жать рожь в поле, а четвертый день косят, да на дворе королевском делают черные печи в гриднях, обсыпают светлицы и мажут, дают продовольствие на послов татарских деньгами, иногда, говорят, наместник ключника берет с них шести коп грошей».

У 1585 році село належало Луцькій єпископії, в 1596 році було у власності Луцького владики Кирила Терлецького. В 1628 належало до луцького ключництва, а з 1863 року Кульчином володів російський князь Багратіон Імеретинський. У Кульчині в кінці XIX — поч. ХХ ст. майже у кожній хаті. займались гончарством. Про це свідчить велика кількість гончарних печей («горнів», як їх називають у селі), що збереглися до нашого часу. Особливості рельєфу Кульчина сприяли їх своєрідному розташуванню. Найчастіше горни розміщали на крутих схилах понад річкою Стир. У Кульчині з початку ХХ ст. стали виготовляти лише світлоглиняний («на біло») та полив'яний посуд. Проте ще у кінці XIX ст. майже всюди у селі робили «сиваки» (димлений посуд). За переписом 1911 року в селі Кульчин було 614 жителів, діяв паровий млин. Під час Першої світової війни з 1915 р. село перебувало в австрійській окупації. На п'ятий день Брусиловського прориву 26 травня (8 червня) 1916 р. 102-а дивізія російської армії вже підійшла до Кульчина і готувала переправу через річку^[1].

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 910 осіб, з яких 438 чоловіків та 472 жінки.^[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 864 особи.^[3]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[4]

Мова	Відсоток
українська	97,69 %
російська	2,20 %
білоруська	0,12 %

Відомі люди ред.

Зарадюк Володимир Володимирович — Солдат, кулеметник 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України, загинув під час проведення антитерористичної операції на сході України.