Зарадюк Володимир Володимирович
Володи́мир Володи́мирович Зарадю́к (нар. 14 липня 1991, Кульчин, Ківерцівський район, Волинська область, Українська РСР — пом. 22 травня 2014, поблизу смт Ольгинка, Волноваський район, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Зарадюк Володимир Володимирович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 14 липня 1991 Кульчин, Волинська область | |
| Смерть | 22 травня 2014 (22 роки) Ольгинка, Донецька область | |
| Громадянство |  Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність | Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ |  Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Біографія
ред.Народився Володимир Зарадюк 14 липня 1991 року в селі Кульчин Ківерцівського району. Змалку був працелюбний, зі слів родичів, вже з 10 років сам орав город мотоблоком і садив картоплю[1][2]. Після 9 класу пішов працювати на завод у Луцьку, паралельно навчався у вечірній школі. Відслужив строкову службу в 72-ій механізованій бригаді у Білій Церкві. Після служби в армії працював на заробітках на будівництві, проживав у Луцьку[1].
З початком російської збройної агресії призваний до збройних сил за частковою мобілізацією в першій хвилі.
Солдат, кулеметник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади, м. Володимир-Волинський.
Разом із підрозділом у травні 2014 року ніс службу на блокпосту № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блокпост атакували проросійські сепаратисти «ДНР», які під'їхали на інкасаторських машинах[3], та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, РПГ, ПЗРК. Внаслідок обстрілу здетонував боєкомплект в одній з бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат.[4] У цьому бою загинули 16 бійців 51-ї бригади[5]. 14 жовтня в госпіталі від поранень помер 17-й боєць.
27 травня з Володимиром та трьома бойовими товаришами, які загинули разом із ним, прощались у Луцьку[6]. Володимира поховали на кладовищі рідного села Кульчин[7].
Удома у загиблого воїна залишились лише батьки, у яких він був єдиним сином[1]. Мати Володі передчасно померла через два роки після смерті сина[8].
Нагороди та вшанування
ред.4 червня 2015 року Указом Президента України разом із іншими бойовими побратимами, що загинули із Володимиром Зарадюком у бою під Волновахою, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни»[9].
8 жовтня 2015 року у селі Кульчин відбулось освячення пам'ятника новітньому українському герою Володимиру Зарадюку[2].
20 грудня 2015 року в місті Луцьку урочисто відкрито меморіальну дошку на честь Володимира Зарадюка на будинку, де він мешкав[10].
Примітки
ред.- ↑ а б в Ніхто не забутий, ніщо не забуте… Імена волинян, які загинули в АТО. Архів оригіналу за 20 жовтня 2016. Процитовано 13 січня 2016.
- ↑ а б На Волині освятили пам'ятник Герою України Володимиру Зарадюку[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Бойовики ДНР напали на українських військових під Волновахою (рос.). «Дзеркало тижня». 22 травня 2014. Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 10 липня 2017.
- ↑ Міноборони повідомило подробиці сутичок біля Волновахи і Рубіжного. Корреспондент.net. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 30 травня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
- ↑ Найбільші втрати під час АТО: в боях під Волновахою загинули 16 військових // УНІАН. 2014-05-22. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 липня 2017.
- ↑ В Луцьку попрощалися з загиблими під Волновахою. Архів оригіналу за 26 червня 2014. Процитовано 10 липня 2017.
- ↑ Прощання з героями[недоступне посилання]
- ↑ Померла мама волинського бійця, який загинув під Волновахою. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 10 липня 2017.
- ↑ Указ Президента України № 311/2015. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 13 січня 2016.
- ↑ 11 луцьким героям встановили пам'ятні дошки на будинках, де вони мешкали. Архів оригіналу за 26 грудня 2015. Процитовано 13 січня 2016.
Джерела
ред.- Зарадюк Володимир Володимирович [Архівовано 4 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Зарадюк Володимир Володимирович [Архівовано 28 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Ptaha.info, 13 березня 2015.