Відкрити головне меню

Володи́мир Володи́мирович Зарадю́к (нар. 14 липня 1991, Кульчин, Ківерцівський район, Волинська область, Українська РСР — пом. 22 травня 2014, поблизу смт Ольгинка, Волноваський район, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Зарадюк Володимир Володимирович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Володимир Зарадюк.jpg
Загальна інформація
Народження 14 липня 1991(1991-07-14)
Кульчин, Волинська область
Смерть 22 травня 2014(2014-05-22) (22 роки)
Ольгинка, Донецька область
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
51 OMBr ZSU.png
 51 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015

БіографіяРедагувати

Народився Володимир Зарадюк 14 липня 1991 року в селі Кульчин Ківерцівського району. Змалку був працелюбний, зі слів родичів, вже з 10 років сам орав город мотоблоком і садив картоплю[1][2]. Після 9 класу пішов працювати на завод у Луцьку, паралельно навчався у вечірній школі. Відслужив строкову службу в 72-ій механізованій бригаді у Білій Церкві. Після служби в армії працював на заробітках на будівництві, проживав у Луцьку[1].

З початком російської збройної агресії призваний до збройних сил за частковою мобілізацією в першій хвилі.

Солдат, кулеметник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади, м. Володимир-Волинський.

Разом із підрозділом у травні 2014 року ніс службу на блокпосту № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блокпост був атакований проросійськими сепаратистами «ДНР», які під'їхали на інкасаторських машинах[3], та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, РПГ, ПЗРК. В результаті обстрілу здетонував боєкомплект в одній з бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат внаслідок вибуху.[4] У цьому бою загинули 16 бійців 51-ї бригади[5]. 14 жовтня в госпіталі від поранень помер 17-й боєць.

27 травня з Володимиром та трьома бойовими товаришами, які загинули разом із ним, прощались у Луцьку[6]. Володимира поховали на кладовищі рідного села Кульчин[7].

Удома у загиблого воїна залишились лише батьки, у яких він був єдиним сином[1]. Мати Володі передчасно померла через два роки після смерті сина[8].

Нагороди та вшануванняРедагувати

4 червня 2015 року Указом Президента України разом із іншими бойовими побратимами, що загинули із Володимиром Зарадюком у бою під Волновахою, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни»[9].

8 жовтня 2015 року у селі Кульчин відбулось освячення пам'ятника новітньому українському герою Володимиру Зарадюку[2].

20 грудня 2015 року в місті Луцьку урочисто відкрито меморіальну дошку на честь Володимира Зарадюка на будинку, де він мешкав[10].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати