Кульнєв Яків Петрович
Я́ків Петро́вич Ку́льнєв (26 липня (6 серпня) 1763 — 20 липня (1 серпня) 1812) — російський полководець, герой війни 1812 року, генерал-майор.
Яків Кульнєв | |
---|---|
рос. Яков Кульнев | |
![]() | |
Народження |
26 липня (6 серпня) 1763 Луцин |
Смерть |
20 липня (1 серпня) 1812 (48 років) Поблизу с. Сивошино загиблий у бою |
Поховання | Латвія |
Країна |
![]() |
Приналежність | Збройні сили Російської імперії |
Вид збройних сил | Сухопутні війська |
Рід військ | Кавалерія |
Освіта | Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург) |
Звання |
![]() |
Війни / битви | Наполеонівські війни |
Нагороди | |
![]() |
Життєпис
ред.Народився в родині поручика Каргопольського карабінерського полку Петра Васильовича Кульнєва (1727–1795 або 1798) (у подальшому — секунд-майор, городничий міста Люцина) та його дружини Луїзи Іванівни, уродженої Гребеніц (або Гревеніц), яка походила з балтійських німців з Померанії.
З 21 квітня 1770 до 18 лютого 1785 року виховувався у Шляхетському кадетському корпусі (Санкт-Петербург), звідки випустився з великою срібною медаллю до Чернігівського 29-го піхотного полку поручиком. За тиждень — 25 лютого, за його рапортом, був переведений до Санкт-Петербурзького драгунського полку.
1789 брав участь у турецькому поході, в облозі та взятті Бендер. 1790 воював у Молдавії. З 11 травня 1792 до 27 березня 1793 року брав участь у боях у Польщі.
1794 був переведений до Переяславського кінно-єгерського полку, брав участь у боях з польськими повстанцями. Відзначився 6 червня 1794 року в бою під Борунню та Ошнянами, 28 червня — під Лідою, 8 липня — при Вільні, де за виявлену хоробрість отримав від командира корпусу письмовий похвальний атестат.
Згодом служив у корпусі графа Олександра Суворова-Римнікського, того ж року брав участь у боях: 4 вересня 1794 у Муховці, 6 вересня — при містечку Кобрине, 8 вересня — під Брест-Литовському, 15 жовтня — проти заколотників під Кобилкою. 19 та 24 жовтня відзначився під час штурму передмістя Варшави Праги, за що був підвищений у військовому званні.
28 жовтня 1794 року отримав звання ротмістра в тому ж полку, за 10 днів — майора.
Після ліквідації полку 20 березня 1797 був переведений до Сумського гусарського полку, 21 серпня того ж року — до «колишнього гусарського Іванова», а 8 травня 1801 повернувся до Сумського полку.
8 серпня 1806 разом з ескадроном був переведений до Гродненського гусарського полку. З 4 листопада 1806 до 16 березня 1807 року брав участь у битвах проти французьких військ у Пруссії. Полк виступив на Кенігсберг у 10-х числах січня 1807. 28 січня Кульнєв прибув із полком до Кенігсберга, де Беннігсен відрядив його до ар'єргарду князя Багратіона, який відступав від Прейсіш-Ейлау. 31 січня брав участь у бою під містечком Мішениці. У січні-травні того ж року брав участь у дрібних сутичках з французами, особливо відзначився у протистоянні з загонами генерала Зайончека.
20 квітня 1807 року отримав звання підполковника.
24 травня 1807 року, в авангарді головної армії під містечком Гуттштадт («Гуттштадська справа» — перша битва гродненських гусар цілим полком), а 25 травня під Анкендорфом, атакував французів маршала Нея, які відступали, двома ескадронами та взяв у полон 110 осіб. За той бій Кульнєв і поручик Чеченський отримали орден Святого князя Володимира 4-го ступеня з бантами, Рідігер — золоту шаблю.
29 травня 1807 брав участь в ар'єргардних боях під Гейльсбергом під час ретиради російських військ. 2 червня того ж року у битві під Фрідландом кілька разів атакував французів, глибоко прорвався до їхніх порядків, потрапив в оточення, але був звільнений. За хоробрість, виявлену у тій битві, Кульнєв був нагороджений орденом Святої Анни 2-ступеня.
9 лютого 1808 року розпочалась участь Кульнєві у російсько-шведській війні. 20 березня був нагороджений золотою шаблею з написом «за хоробрість» за авангардні бої під селом Зюндбі під час переслідування загону графа Клінгспора. Знову відзначився 16 квітня у битві під Пюхяйокі; 18 квітня під Сікайокі його нерозумна відвага призвела до загибелі 350 осіб убитими, пораненими та взятими у полон під час шведської контратаки. 26 квітня отримав звання полковника. Знову відзначився 29 червня під Перхо, 19 серпня — біля села Сарвікі й 20 серпня — під Купртікі, за що отримав звання генерал-майора.
У березні 1809, командуючи авангардом, брав участь в експедиції на Аландські острови. За відзнаку в боях був нагороджений орденом Святої Анни 1-го ступеня.
Після укладення у вересні 1809 миру зі Швецією був переведений на Турецький фронт, де командував Білоруським гусарським полком та авангардом Молдавської армії. За подвиги тієї кампанії був нагороджений золотою зброєю з алмазами. У січні 1811 повернувся до Гродненського полку, ставши його командиром.
Брав участь у війні 1812 року. У складі корпусу графа Вітгенштейна брав участь у боях із захисту від неприятеля дороги на Петербург. 22 липня поблизу села Клястиці в бою з французами, які контратакували, був смертельно поранений ядром (йому відірвало обидві ноги).
Пам'ять
ред.У населеному пункті Друя Вітебської області встановлено обеліск на його честь. Його іменем було названо залізничну станцію неподалік від села Ільзенберг (нині на території Латвії), де поховано його прах. 1824 року в пам'ять про Клястицький бій Гродненський гусарський полк було перейменовано на Клястицький. З 26 січня 1909 полк носив ім'я генерала Кульнєва.
Також на честь Якова Кульнєва названо вулиці у Москві, Лудзі й Полоцьку.
Примітки
ред.Література
ред.- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
- «Русская старина», 1912
- Словарь русских генералов, участников боевых действий против армии Наполеона. [1] [Архівовано 31 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. Стор. 439
- Военная галерея Зимнего двора. [2] [Архівовано 5 липня 2015 у Wayback Machine.]. Стор. 126–128
Посилання
ред.- Кульнєв Яків Петрович [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]