Куйметса
Куйметса[4] (ест. Kuimetsa) — село в волості Рапла повіту Рапламаа, Естонія.
| Деревня
|
У 1993 — 2017 роках (до адміністративної реформи місцевих самоврядувань Естонії) входила до складу волості Кайу того ж повіту. У 1991–1992 роках була у складі скасованої волості Юуру.
Географія та опис ред.
Розташована за 20 кілометрів на схід від повітового та волосного центру — міста Рапла, біля шосе Козе — Тюрі, на березі річки Атла. Висота над рівнем моря — 82 метри.[5]
Офіційна мова — естонська. Поштовий індекс — 79392.
Населення ред.
За даними перепису населення 2021 року, у селі проживали 307 осіб, з них 297 (97,1 %) — Естонці.[6]
Чисельність населення села Куйметса за даними переписів населення[7][6][8][9]:
| Рік | 1979 | 1989 | 2000 | 2011 | 2021 |
|---|---|---|---|---|---|
| чол. | 327 | ↗ 373 | ↗ 390 | ↘ 324 | ↘ 307 |
Історія ред.
Село вперше згадано в Данській поземельній книзі 1241 (Quiuames).[6] У писемних джерелах 1345 згадується Cuywemetze, 1586 — Kuymetz.[10]
В 1286 околиці села Куйметса і найближчої до неї Кайу стали володіннями Таёллінського цистерціанського монастиря.[6]
Південно-східна частина села — це колишнє село Еес-Пилліку (Ees-Põlliku, також Põlliku-Eesküla), в 1725 згадана як Espollico Hans.[10] Була об'єднана з Куйметсом після Другої світової війни.
Городище та миза Куйметса ред.
</br> Карла Фельмана
У 1345 році вперше згадана належала монастирю миза Куймець (нім. Kuimetz, Куйметса (ест. Kuimetsa mõis)), яка з 1651 перейшла у володіння Естляндського лицарства.[10] Приблизно 1412 року для захисту мизи було збудовано городище. На цей час від нього збереглися лише ледь помітні руїни фундаменту перед сільським клубом ; також зберігся льох розміром 7 x 5 метрів, який використовується і зараз. Городище було однією з останніх будівель цього на території Естонії; під час Лівонської війни, 1560 року, горіло[11], 1574 року було зруйновано.[12] Згідно акварелі Карла Фельманна (Carl Faehlmann), ще в 1827 році на місці залишків городища стояла триповерхова замкова будівля з двома вежами, що нависають по кутах[11].
Територію городища Куйметса внесено до Державного регістру пам'яток культури Естонії. При інспектуванні 16.02.2015 цей об'єкт культурної спадщини перебував у поганому стані.[13]
Мизу Куйметса та городище Куйметса описав у своїх історичних оповіданнях естонський письменник Едуард Борнхее.
Карстова територія Куйметса ред.
За півтора кілометра від центру Куйметса у напрямку села Ваопере дорога перетинає карстову територію, яка серед місцевих жителів відома як «печери Ійда» (ест. Iida urked).[14] На узбіччі дороги встановлено схему цієї зони, на природі відзначено навчальний шлях.
Карстова територія Куйметса є одним із найбільших і унікальних карстових районів Естонії. Вона охороняється державою як природний парк та пам'ятник археології ; її площа складає 3 гектари.[15]
Умови розвитку карста встановилися у цьому регіоні наприкінці силуру — початку девону.[16] Тут є різні карстові форми: провали, воронки, улоговини, канали, печери, останні — найбільші в Естонії. Однією з найкрасивіших є печера довжиною 12 метрів і шириною 8 метрів у формі черепашки. Під час повені тут можна бачити, як багатьма тріщинами й каналами тече вода, і навіть почути дзюрчання води з-під землі, при низькій воді водних потоків тут практично не буває. На західному боці дороги менше карстових форм, але є одна велика та цікава, проте важкодоступна печера.[14][17]
Карстові печери Куйметса згадуються Генріхом Латвійським у його хроніках про військові походи німців та їх союзників у 1220-х роках, як місця, де стародавні ести ховалися від ворогів.[6][17]
Інфраструктура ред.
До 2018 року в селі працювала початкова школа, потім її будівля була виставлена на продаж. Найближча школа та дитячий садок знаходяться на відстані 6 кілометрів від села в селищі Кайу.[18]
У селі є Народний дім (клуб), спортивна будівля, магазин та автобусна зупинка.
Примітки ред.
- ↑ Estonian postal codes
- ↑ Land Board — 1990.
- ↑ Statistical Database of Statistics Estonia
- ↑ Kuimetsa. KNAB (ест.). Институт эстонского языка.
- ↑ Kuimetsa küla, Estonia. GeoNames (англ.). Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 2 червня 2019.
- ↑ а б в г д Statistics Estonia. RL21004: NUMBER AND SHARE OF ESTONIANS BY PLACE OF RESIDENCE (SETTLEMENT), 31 DECEMBER 2021. Statistical database (англ.).
- ↑ Kalev Katus, Allan Puur, Asta Põldma (2005). REVIEWED POPULATION VITAL AND CENSUS STATISTICS Raplamaa 1965-1990 (PDF) (ест.). Estonian Interuniversity Population Research Centre.
- ↑ Statistics Estonia. RL004: NUMBER AND SHARE OF ESTONIANS BY PLACE OF RESIDENCE (SETTLEMENT), 31 DECEMBER 2011 (англ.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2021.
- ↑ Statistics Estonia. RL102: DE FACTO AND USUAL RESIDENT POPULATION IN SETTLEMENTS OF RURAL MUNICIPALITIES, AND THE NUMBER ANDPROPORTION OF ESTONIANS OF USUAL RESIDENT POPULATION. Statistical database (англ.).
- ↑ а б в Kuimetsa. Словарь эстонских топонимов (ест.). Eesti Keele Instituut.
- ↑ а б Kuimetsa linnus. eestigiid.ee (ест.). Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 2 червня 2019.
- ↑ Kuimetsa mõis. Portaal "Eesti mõisad" (ест.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2018. Процитовано 2 червня 2019.
- ↑ 15193 Kuimetsa linnuse territoorium. Kultuurimälestiste riiklik register (ест.). Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 2 червня 2019.
- ↑ а б Kuimetsa karstiala. eestigiid.ee (ест.). Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 2 червня 2019.
- ↑ Keskkonnaagentuur. Ürglooduse objekt: Kuimetsa Iida urked = Iida karstiala = Kuimetsa karstiala. EELIS Infoleht (ест.). Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 2 червня 2019.
- ↑ Геология СССР. Эстонская ССР. — Москва : Госгеолтехиздат, 1960. — Т. XXVIII. — С. 228.
- ↑ а б Kарстовая территория Куйметса. Visit Estonia (рос.). Архів оригіналу за 1 червня 2019. Процитовано 2 червня 2019.
- ↑ Rapla vald müüb Kuimetsa endist koolimaja. Rapla vald (ест.). 06.03.2018. Архів оригіналу за 1 червня 2019. Процитовано 2 червня 2019.