Відкрити головне меню

Іван Назарович Кудін (3 травня 1923, Новолозуватка — 24 листопада 1983, Київ) — радянський воїн, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир вогневого взводу 753-го стрілецького полку 192-ї стрілецької Оршансько-Хінганської Червонопрапорній дивізії 31-ї армії 3-го Білоруського фронту, старшина.

Іван Назарович Кудін
Kudin IvanNazar.jpg
Народився 3 травня 1923(1923-05-03)
Новолозуватка (тепер Дніпропетровська область)
Помер 24 листопада 1983(1983-11-24) (60 років)
Київ
Поховання Лук'янівське військове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Alma mater ДонНУЕТ
Володіє мовами російська
Військове звання старшина
Партія КПРС
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден «Знак Пошани»

БіографіяРедагувати

Народився 3 травня 1923 року в селі Новолозуватці (тепер Криворізького району Дніпропетровської області) в сім'ї робітника. Українець. Член КПРС з 1948 року. У 1941 році закінчив дев'ять класів сільської школи. Працював рахівником у тресті «Майкаінзолото».

У серпні 1941 року подав заяву про відправку на фронт. У діючій армії пройшов курс артилерійської підготовки. У боях радянсько-німецької війни з травня 1943 року. Воював на Західному, 3-му Білоруському фронтах. Брав участь у визволенні Білорусі, Литви. Брав участь у боях за Східну Пруссію.

29—30 червня 1944 року старшина І. М. Кудін в боях за місто Борисов Мінської області під вогнем противника встановив гармату на пряму наводку і знищила три вогневі точки ворога. У числі перших на підручних засобах форсував річку Березину і, коригуючи вогонь гармат взводу, забезпечив переправу підрозділів полку і захоплення плацдарму на правому березі річки.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за відвагу і мужність, проявлені при форсуванні річки Березни і в боях за визволення міста Борисова старшині Івану Назаровичу Кудіну присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7218).

 
Могила Івана Кудіна

Після закінчення війни І. М. Кудін демобілізувався. Жив і працював у місті Бугуруслані Оренбурзької області. У 1961 році закінчив Донецький інститут радянської торгівлі. Працював в системі громадського харчування. З 1969 року жив у Києві. Помер 24 листопада 1983 року. Похований у Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.

НагородиРедагувати

Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, орденом «Знак Пошани», медалями.

ЛітератураРедагувати

  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
  • И генерал, и рядовой. Днепропетровск: Промінь, 1983