Відкрити головне меню
Більш точне найменування народу, який мешкав у XVI—XVIII сторіччях на Кубані (фрагмент карти Османської імперії, 1740 рік)[1].

Кубанські татари, Кубанські ногайці, Кубанці, Ногайські татари — російська назва 16—18 сторіч, що застосовувалася у документах по відношенню до ногайців, так званої Кизиєвої орди (староросійське. Малі Надаі/Нпродаі, Кубанська Орда, азыев/Допрозыевский Улус). Ймовірно, що у російських джерелах цим ім'ям могли називатися й деякі інші тюркські народності, які могли кочувати в цей період на Кубані[2].

ВикористанняРедагувати

Прикладом використання є витяг з листа російської імператриці Катерини II французькому філософу-просвітителю Вольтеру від 22 вересня 1769 року:

« Действительно черкесы-горцы присягнули мне в верности. Это те, которые населяют страну, называемую Кабардой, что произошло вследствие победы, одержанной нашими калмыками, при поддержке регулярных войск, над кубанскими татарами — подданными Мустафы, живущими в стране, пересекаемой рекою Кубанью по ту сторону Дона. »

Найменування «кубанські татари» вживалося й в різних словниках, наприклад в статтях Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона — «Белградський мир»[3], «Кучук-Кайнарджа»[4], «Петровськ, повітове місто Саратовської губернії»[5], «Турецькі війни Росії»[6] та інших. Також його можна зустріти на географічних картах тих часів, зокрема, на карті Чорного моря 1699—1700 років, складеної з урахуванням зйомки і промірів, зроблених російським військовим кораблем «Крєпость»[7]; на рукописної карті Озівського моря 1702 року, зйомка й промір якої проводилися за участю першого російського імператора Петра I[8].

ТрактуванняРедагувати

Тлумачення етнонвма, як «малі ногайці», зустрічається у більшості дослідників, наприклад, дає російський державний діяч та історик 2-ї пол. XVIII — 1-ї пол. XIX століть П. Р. Бутков: «…кубанських ж Татар, званих Малий Нагай…»[9] та «Між тим 4 улусу кубанських татар званих Малий Нагай з їх начальниками…»[10]. Ще одним свідченням зіставлення «кубанських татар» з Малою ногайською ордою Передкавказзя, може слугувати географічна карта Османської імперії, видана в Амстердамі в 1732 році (перевидана в 1740 році). Вона була однією з перших карт європейською мовою, створених на основі турецьких мап (картограф Абу Бакр ібн Брахама). На ній в регіоні Кубані, де на російських картах того часу відзначені «кубанські татари», використано точнішу назву — «Nogai Tatar Vil»[1].

ПриміткиРедагувати

  1. а б
    Карта Османської імперії. — Картограф Абу Бакр ібн Брахам. — Амстердам, 1740.
  2. Всього на правому березі Кубані кочували 3 ногайські орди під загальною назвою «Малі Нагаї». Відомі їх найменування та чисельність до XVIII століття: Наврузская орда — до 8000 казанів/сімей, Бестинеевская орда — до 6000 казанів і Касаевская орда — до 4000 казанів (Щербина Ф. А. Історія Кубанського козацького війська. 
  3. Рудаков В. Е. Белградский мир // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
  4. Карта Чорного моря. Складена з урахуванням зйомки і проміру вироблених російським військовим кораблем «Фортеця» // Російські морські карти 1701—1750 рр. Копії з оригіналів. (Атлас). — Укладач: Ю. Н. Бируля. —
  5. Рукописна карта Азовського моря. Зйомка і промір проводилися з участю Петра I // Російські морські карти 1701—1750 рр. Копії з оригіналів. (Атлас). — Укладач: Ю. Н. Бируля. —
  6. Бутков П. Р. Матеріали для нової історії Кавказу з 1722 по 1803 рік // Глава 39. З історичної виписки про Нагайцах, складеної в августье 1754 року. —
  7. Бутков П. Р. Указ. соч. — С. 198.