Бутков Петро Григорович — (*17 (28) грудня 1775(17751228) — †12 (24) грудня 1875) — російський історик, академік Петербурзької АН1841).

Бутков Петро Григорович
Народився17 (28) грудня 1775
Помер12 (24) грудня 1857[1] (81 рік)
ПохованняЛітераторські мостки
Країна Російська імперія
Діяльністьісторик
Галузьісторія
ЧленствоПетербурзька академія наук
Брати, сестриQ99744042?
Нагороди
орден Святого Олександра Невського Орден Білого Орла орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня орден Святої Анни IV ступеня Орден Святого Іоанна Єрусалимського

Біографічні відомості

ред.

Бутков Петро Григорович народився в слободі Осинове Старобільського повіту 28 грудня 1775 року в дворянській родині. У 16 років, ще юнаком, він потрапляє на військову службу до Володимирського драгунського полку і вже в цьому віці бере участь в військових діях під Анапою. У Перській війні в 1796 році він діє вже як ад'ютант генерал-майора С. А. Булгакова. Тоді ж він вже й розпочинає свою кар'єру історика.

У 1801 році Бутков — голова канцелярії головнокомандувача генерал-лейтенанта Кнорінга, в 1809 році сам в чині генерал-аудитора-лейтенанта працює у фельдмаршала князя А. А. Прозоровського, потім при князях Багратіоні та Каменському керує похідною канцелярією та веде записи про пересування та дії російської армії.

У 1811 році за станом здоров'я полишає службу і перебуває у відставці до 1820 року. Опісля — він знову в активній роботі на посаді директора училищ Воронезької губернії, в 1829 році керує Міністерством Внутрішніх справ. В 1841 році стає дійсним членом Академії наук, а в 1849 році обирається сенатором.

Помирає П. Г. Бутков у віці 82 роки 12(24) грудня 1857 року.

Творчий доробок

ред.

Науковий доробок історика великий: за життя він друкує 58 наукових праць з історії Русі, вивчає літописи, пропагує велике культурне значення Києво-Печерської Лаври, доводить, що Нестор літописець знав грецьку мову і свій літопис писав у Києві — тобто, попри те, що його вважали за російського вченого, Петро Григорович Бутков добре знав історію України, тому й не дивно, що до нього, як до великого авторитета в галузі української історії мав намір звернутись Тарас Григорович Шевченко, задумавши серію офортів «Живописна Україна», в пошуках історичних сюжетів. Про це поет писав у листі до О. Бодянського 29 червня 1844.

Історико-джерелознавчі праці Буткова спрямовано проти спроб представників так званої скептичної школи піддати сумнівові історичну цінність літописів.

Цікаво, але є доведеним й той факт, що так чи інакше, але до розкріпачення сім'ї не тільки Кобзаря, але й всіх кріпаків в 1861 році причетний і старший син Буткова Володимир Петрович Бутков(1813—1881). Він як член Державної ради та Комітету Міністрів був одним з авторів маніфесту про скасування кріпацтва й судової реформи 1864 року.

Література

ред.
  • Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
  • Т. Г. Шевченко та П. Г. Бутков з Осинове[недоступне посилання з червня 2019]

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. NUKAT — 2002.