Прозоровський Олександр Олександрович

Прозоровський Олександр Олександрович (1732—1809) — князь, російський військовий діяч, генерал-фельдмаршал (з 1807).

Прозоровський Олександр Олександрович
Народився1733[1][2][…]
Російська імперія
Помер21 серпня 1809(1809-08-21)
Країна Російська імперія
Діяльністьофіцер, політик
Знання мовросійська[4]
УчасникСемирічна війна
Роки активностіз 1742
Посадамер Москвиd
Військове званнягенерал-фельдмаршал[d]
БатькоAleksandr Prozorovskyd
МатиAnna Golitsynad
У шлюбі зПрозоровська Ганна Михайлівнаd
ДітиAnna Alexandrovna Golitsynad
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Георгія 2 ступеня орден Святого Георгія 3 ступеня орден Святого Володимира 1 ступеня Орден Святого Олександра Невського

Біографія

ред.

Військову службу розпочав у 1754 році після закінчення сухопутного кадетського корпусу. Учасник Семилітньої війни 1756–63, російсько-турецької 1768–74. З 1780 керував Орловсько-Курським намісництвом. У 1790—1795 роках — московський головнокомандувач, сенатор. 1797 звільнений у відставку. 1807 призначений головнокомандувачем російської армії на Дунайському театрі війни з Туреччиною. 1809 року помер у своєму таборі поблизу Мачина на Дунаї. За заповітом був похований у Києво-Печерській Лаврі.

1816 року заходами зятя — єгермейстера царського двору Федора Голіцина, прах фельдмаршала перенесено до його колишнього власного будинку, що стояв на сучасній вулиці Чигоріна і на той час за бажанням небіжчика вже був перетворений на інвалідний дім з церквою святих князів Володимира і Олександра Невського. В ній перепоховали полководця, а згодом і його дружину. У 1830-ті роки їх прах перенесено до новоспорудженої вежі № 3 Васильківських укріплень Київської фортеці, яка носить його ім'я[5].

Примітки

ред.