Ксантенський собор

Собор Святого Віктора (нім. Xantener Dom St. Viktor) — католицький собор в місті Ксантені (федеральна земля Північний Рейн-Вестфалія). В 1937 році папа Пій XI присвоїв йому звання Малої папської базиліки (лат. Basilica minor).

Собор Святого Віктора
Вид з заходу
51°39′44″ пн. ш. 6°27′14″ сх. д.
Тип споруди	provost churchd і парафіяльна церква
Розташування	Німеччина, Ксантен
Початок будівництва	1263
Кінець будівництва	1544
Стиль	Романський стиль
Належність	католицизм
Єпархія	Roman Catholic Diocese of Münsterd
Стан	пам'ятник архітектури NRWd
Епонім	Viktor of Xantend
Вебсайт	sankt-viktor-xanten.de
Ксантенський собор (Німеччина)
Ксантенський собор у Вікісховищі

Історія

Передісторія

Скульптура Святого Віктора на фасаді собору (1468 рік)

Собор освячено на честь Святого Віктора Ксантенского — мученика, шанованого католиками і православними, день якого відзначається 10 грудня. Згідно з легендою Віктор був солдатом Фіваідського легіону. Він був страчений в IV столітті в амфітеатрі фортеці Ветера (територія сучасного Ксантену) за відмову принести жертву поганським богам. Імператриця Олена знайшла мощі Віктора і спорудила для них капелу. Розкопки, проведені в 1933 році німецьким археологом Вальтером Бадером, підтверджують факт існування меморіальної крипти (лат. Cella memoriae) IV-го століття, однак, на думку вчених, виявлені в цій крипті кістки належать не Святому Віктору, а двом невідомим чоловікам пізнішого періоду.
В VI століття єпископ Кельну Еферігісіль побудував над криптою молитовню, а перша церква була побудована в 752 році в часи Каролінгів. Поступово навколо церкви сформувався монастир, а місце поховання Святого Віктора стала називатися Святинею (лат. Sanctos), що й зумовило назву виник міста — Ксантен.
На початку IX століття будується нова церква — трьохнефна базиліка. Ця церква була зруйнована норманами в 863 році. В 967 році архієпископом Кельна Фолькмаром зводиться нова церква в романському стилі. Ця церква двічі відновлювалася після пожеж XI та XII століть і була розширена в 1213 році під час правління імператора Священної Римської імперії Оттона IV Брауншвейзького.

Собор Святого Віктора від моменту заснування і до другої світової війни

Вестверк собору

В 1263 році за вказівкою Кельнського архієпископа Конрада фон Гохштадена відбувається закладка собору Святого Віктора. Брат Конрада фон Гохштадена Фрідріх був у цей час архідияконом Ксантену. До 1437 року була споруджена східна вівтарна частина собору, потім до 1519 року споруджувався головний неф і, нарешті, до 1544 року був споруджений вестверк з двома дзвіницями. При будівництві собору широко використовувався камінь, який брали з руїн давньоримського міста Колонія Ульпія Траяна, які були розміщені поруч.

Собор став центром Ксантенского архідияконства, яке охопило великі території на Нижньому Рейні і навіть зберігало певну самостійність від Кельнського архієпископства. Монастир зберігав свою незалежність як від архієпископа, так і від світських властей Ксантену протягом століть, аж до 1802 року, коли в ході медіатизації, що проходила під керівництвом наполеонівського міністра Талейрана, він був секуляризований.
В 1857 -1868 роках проводилися великі реставраційні та будівельні роботи. В 1936 році замість крипти, виявленої в ході розкопок Бадера, була побудована нова крипта і освячена кардиналом Клеменсом Августом фон Галеном.

Головний неф

Руйнування та відновлення

Наприкінці Другої світової війни в 1945 році під час бомбардувань союзницької авіації в результаті декількох влучень авіаційних бомб собор був сильно зруйнований. Північна дзвонова башта собору обрушилася. Однак, більшість художніх та історичних цінностей, що зберігаються в соборі, включаючи вітражні вікна були завчасно евакуйовані із собору, а тому збереглися.

Відновлення собору почалося в 1947 році під керівництвом Вальтера Бадера і тривало 19 років — до 1966 року. Однак, основні відновлювальні роботи головного нефу були закінчені за один рік і вже з 1948 році в соборі проводилися богослужіння.

У 1966 році крипта собору була розширена і там були розміщені урни з попелом в'язнів концтаборів Освенцім, Дахау та Берґен-Бельзен. Також в крипті були поховані інші жертви націонал-соціалізму - Хайнц Белло, Карл Лайзнер, Герхард Шторм та інші.

Оснащення собору

Вівтарі

Вівтарна частина

Головний вівтар

Головний вівтар був виготовлений в 1529 році Кельнським столяром Роермондом. У вівтарі міститься головна святиня собору - скринька, виготовлена ​​в 1128 році, з мощами Святого Віктора. Вона прикрашена фігурами Святих Віктора і Олени. У крилах вівтаря в 1534 році були розміщені роботи художника Бартоломеуса Брейна Старшого.
Окрім головного вівтаря у соборі встановлено ще 24 вівтаря XV століття.

Скульптури

На колонах головного нефа встановлено 28 скульптур XIV століття, які серед інших зображують Святих Віктора та Олену. До XV століття належать скульптури 4-х Отців Церкви, Святого Мартіна та папи Корнелія. У XVI столітті були додані скульптури Святого Христофора, трьох волхвів та Діви Марії.

Орган

Нинішний орган собору був виготовлений в 1975 році в органній майстерні Зіферт. Орган має як механічні, так і електричні трактури.

Єпископська бібліотека

Заснована в 1547 році єпископська бібліотека практично повністю збереглася і знаходиться в клуатрі. В 1802 році після секуляризації картезіанського монастиря сюди були переміщені фонди монастирської бібліотеки. Деякі цінності, які раніше зберігалися в цій бібліотеці, зараз зберігаються в інших місцях. Так, наприклад, найстаріший рукопис, датований IX століття зараз зберігається в музеї в Брюсселі. Ще ряд експонатів зараз в музеях Кельна, Бонна, Парижа і Мюнстера.

Література

• Walter Bader, Herbert van Bebber: Sechzehnhundert Jahre Xantener Dom. DuMont, Köln 1964.
• Hans Peter Hilger: Der Dom zu Xanten und seine Kunstschätze. Mit neuen Beiträgen zu Domschatz, Archiv und Bibliothek von Udo Grote. Langewiesche, Königstein im Taunus 2007 (3., verbesserte Auflage der von Udo Grote und Heinrich Heidbüchel überarbeiteten und erweiterten 2. Auflage). ISBN 978-3-7845-5242-2
• Reinhard Karrenbrock, Holger Kempkes: St. Viktor zu Xanten. Propsteigemeinde St. Viktor, Xanten 2002. ISBN 3980740110
• Thomas Otten: Die Ausgrabungen unter St. Viktor zu Xanten — Dom und Immunität (= Rheinische Ausgrabungen 53). Zabern, Mainz 2003. ISBN 3805331487
• Ingo Runde: Xanten im frühen und hohen Mittelalter. Sagentradition — Stiftsgeschichte — Stadtwerdung (= Rheinisches Archiv 147). Böhlau, Köln/Weimar/Wien 2003. ISBN 3412154024
• Heike Hawicks: Xanten im späten Mittelalter. Stift und Stadt im Spannungsfeld zwischen Köln und Kleve (= Rheinisches Archiv 150). Verlag Böhlau, Köln/Weimar/Wien 2007, ISBN 3412029068

Посилання

• Офіційний сайт єпископського музею Ксантену [Архівовано 2 вересня 2011 у Wayback Machine.](нім.)
• Офіційний сайт Союзу Ксантенського собору [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.](нім.)