Відкрити головне меню

Крючков Володимир Олександрович

Радянський політичний та військовий діяч, представник КДБ СРСР

Володимир Олександрович Крючков (29 лютого 1924(1924-02-29), Царицин, СРСР — 23 листопада 2007(2007-11-23), Москва, Росія) — Голова КДБ СРСР (грудень 19881991), член Політбюро ЦК КПРС (20 вересня 1989 — 13 липня 1990). Член ГКЧП СРСР. Генерал армії (1988).

Крючков Володимир Олександрович
Vladimir Kryuchkov (cropped).jpg
Ім'я при народженні англ. Vladimir Aleksandrovich Kryuchkov
Народження 29 лютого 1924(1924-02-29)[1][2]
Царицин, Царицинська губернія, РСФРР, СРСР
Смерть 23 листопада 2007(2007-11-23)[3][1][2] (83 роки)
Москва, Росія
гострий інфаркт міокарда
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Освіта Дипломатична академія МЗС РФ і Московський державний юридичний університет[d]
Партія КПРС
Член ДКНС і Політбюро ЦК КПРС
Звання RAF A F9GenArmy since 1974h.svg Генерал армії
Нагороди
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Жовтневої РеволюціїОрден Червоного Прапора
Орден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «За зміцнення бойової співдружності»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Ribbon Medal 850 Moscow.png
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Почесний співробітник держбезпеки
Крючков Володимир Олександрович у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Народився у 1924 році. У роки Німецько-радянської війни у 1941-1942 працював на артилерійському заводі № 221 у Сталінграді розмітником, а у 1942 — 1943 р.р. був розмітником на артилерійському заводі № 92 в Горькому. У 1943 — 1944 пішов по партійній лінії, був призначений комсоргом ЦК ВЛКСМ в Особливій будівельно-монтажній частині 25 Міністерства з будівництва СРСР у Сталінграді. Член КПРС з 1944 року.

У 19441945 роках був першим секретарем РК ВЛКСМ Барикадного району (Волгоград).

У 19451946 роках навчався в Саратовському юридичному інституті, потім перевівся до Всесоюзний заочний юридичний інститут. У 1946 році став другим секретарем міськкому Сталінградського ВЛКСМ. У 19461947 роках працював слідчим прокуратури Тракторозаводского району Волгограда. У 19471950 роках був прокурором слідчого відділу Волгоградської прокуратури. У 1949 році закінчив Всесоюзний заочний юридичний інститут за фахом юриста. У 19501951 роках був прокурором Кіровського району Волгограда. У 1951 році відправлений за рознарядкою на навчання в ВДШ.

У МЗС СРСР і ЦК КПРС (1951—1967)Редагувати

Закінчив Вищу дипломатичну школу (навчався у 19511954 роках), потім був за розподілом направлений в IV Європейський відділ Міністерства закордонних справ СРСР.

У 19551959 р.р. третій секретар посольства СРСР в Угорській Народній Республіці. Брав участь у придушенні Угорського повстання 1956 року.

У 19591963 р.р. був референтом в секторі Угорщини та Румунії Відділу ЦК КПРС по зв'язках з комуністичними і робочими партіями соціалістичних країн. У 1963—1965 роках — завідувач сектором Відділу ЦК КПРС.

У 19651967 р.р. помічник секретаря ЦК КПРС Ю. В. Андропова.

У КДБ СРСР (1967—1991)Редагувати

З 1967 року помічник голови КДБ Юрія Андропова. У 19671971 роках начальник Секретаріату КДБ.

З 1971- перший заступник начальника, в 1974—1988 роках начальник Першого головного управління КДБ СРСР (зовнішня розвідка).

У 19781988 — роках заступник голови КДБ СРСР.

Під час війни в Афганістані брав участь в організації введення радянських військ в Афганістан, формуванні представництва КДБ у Кабулі і в підготовці штурму палацу Аміна спецпідрозділами КДБ «Грім» і "Зеніт ".

У 1988 році став головою КДБ СРСР. У 1989 обраний в члени Політбюро ЦК КПРС.

Після 1991 рокуРедагувати

За ініціативою Крючкова у травні 1991 р. був прийнятий Закон «Про органи державної безпеки в СРСР».

Член ГКЧП СРСР. З 5 по 17 серпня 1991 року організовував зустрічі та наради майбутніх членів ГКЧП. У ніч з 18 на 19 серпня 1991 року підписав документ про відсторонення Михайла Горбачова від влади і введення в країні надзвичайного стану.

У зв'язку з серпневими подіями 1991 року був заарештований за статтею «Зрада Батьківщині» та 17 місяців перебував у в'язниці «Матроська тиша», згодом був амністований Державною думою в 1994 році. Адвокати Крючкова у справі ГКЧП — Юрій Іванов і Юрій Пилипенко.

3 липня 1992 Крючков виступив зі зверненням до Президента Б. М. Єльцина, в якому, зокрема, звинуватив Бориса Єльцина у перекладанні вини в розвалі СРСР на членів ГКЧП.

Входив до оргкомітету Руху на підтримку армії. Володів німецькою і угорською мовами.

Сім'я, два сини, онуки.

Помер 23 листопада 2007 року в Москві на 84-му році життя після важкої тривалої хвороби. Похований у Москві на Троєкуровському цвинтарі.

ПраціРедагувати

Останні роки працював над мемуарами, написав книги «Особиста справа» (1996), «На краю прірви» (2003); «Особистість і влада» (2004); «Без терміну давності» (2006).

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати