Кришевський Микола Миколайович

Мико́ла Микола́йович Крише́вський (пол. Mikołaj Kryszewski; у деяких джерелах — Крішевський, Крищевський чи Кричеський; *10 лютого 1878(18780210) — †29 грудня 1948) — полковник, учасник російсько-японської та Першої світової війни; військовик Російської імперії, Кримського крайовогу уряду, Української Держави, Західної добровольчої армії та Російської народної армії; автор мемуарів про події 1916-1918 років у Криму.

Микола Миколайович Кришевський
Полковник
до 1906 року
Загальна інформація
Народження	10 лютого 1878(1878-02-10)
Смерть	29 грудня 1948(1948-12-29) (70 років) Париж, Франція
Громадянство	Російська імперія→Кримський крайовий уряд→ Українська Держава
Військова служба
Роки служби	1900–1919
Приналежність	Російська імперія→Кримський крайовий уряд→ Українська Держава
Вид ЗС	Армія Російської імперії→Армія Кримського крайовогу уряду→Армія Української Держави→Західна добровольча армія→Російська народна армія
Рід військ	піхота→прикордонні війська→військово-морські сили→кіннота
Війни / битви	Російсько-японська війна Перша світова війна Радянсько-українська війна Війна за незалежність Латвії
Нагороди та відзнаки
Орден Святої Анни 2 ступеня Орден Святої Анни 3 ступеня Орден Святої Анни 4 ступеня Орден Святого Станіслава 2 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом
Кришевський Микола Миколайович у Вікісховищі

Життєпис

Народився 10 лютого 1878 року у родині міщанина. Православний.

У 1895 році — закінчив Миколаївський кадетський корпус у Санкт-Петербурзі.

У 1899 році — закінчив Тифліське піхотне юнкерське училище.

Спочатку служив у піхоті — у 49-му Брестському піхотному полку (місто Севастополь).

Із 1900 року — співпрацював із газетами, а з 1917 по 1918 рік — друкувався в керченській газеті.

У прикордонній варті

У травні 1903 року — у званні підпоручника — переведений на службу до 3-ї бригади Заамурського округу Окремого корпусу прикордонної варти. У складі загону з 45-ї, 47-ї сотні та одного взводу 1-ї батареї прикордонників — брав участь у експедиції з розвідки Кореї (квітень-травень 1904 року).

Брав участь у Російсько-японській війні 1904-1905 років. Під час розвідки поблизу Гензана, маючи 25 людей проти двох рот японців, — протягом 2-х годин стримував ворога, а згодом — під вогнем підібравши поранених — відступив до свого загону. Із 1904 по 1906 рік — брав участь у охороні Китайсько-Східної залізниці.

Нагороджений Орденом Святого Станіслава 3-го ступеня, з мечами та бантом (1904), та 2-го ступеня (1912); Орденом Святої Анни 4 ступеня, «За хоробрість» (1904), 3-го ступеня, з мечами та бантом (1906), та 2-го ступеня (1916); Орденом Святого Володимира 4-го ступеня з мечами та бантом (1915).

Із 1906 по 1907 рік — офіцер загону Вержболовської бригади прикордонної варти.

6 грудня 1907 року — отримав звання штабс-ротмістр. 6 грудня 1911 — ротмістр.

Із 1909 по 1914 рік — служив у Криму, був офіцером загону 24-ї Кримської бригади Окремого корпусу прикордонної варти. З 1914 року, з початком Першої світовой війни, — командував ділянкою від Судака до Керчі. У 1916 році — мав у розпорядженні 2 роти ополчення, 4 гармати, 2 прикордонні загони та кінну команду.

На службі в армії

У листопаді 1916 року — перейшов на службу до Окремої Чорноморської морської дивізії, яка призначалася для десантної операції із захоплення Чорноморських проток. З цього часу — починаються мемуари Кришевського (закінчуються — серединою 1918 року, коли він залишив Крим). З листопада 1916 по січень 1917 року — очолював штаб дивізії (Севастополь, готель Ветцеля). Із січня по лютий 1917 року — був командиром 7-го полку дивізії (Євпаторія). Із лютого по березень цього ж року — командиром батальйону цього ж полку. А з березня 1917 року — командиром батальйону 6-го полку дивізії (Балаклава). У другій половині 1917 року — перевівся до Керчі. Цього ж року — отримав звання підполковник.

На початку 1918 року більшовики, опираючись на матросів Чорноморського флоту, захопили владу в Криму. Їм протистояла Рада народних представників Таврійської губернії (своєрідний тимчасовий уряд у Сімферополі) та сили Директорії Кримської народної республіки. Разом вони мали 5–6 тисяч військових, тоді як у більшовиків було 20–25 тисяч солдат. Маючи перевагу у кількості, більшовики протягом двох тижнів розгромили об'єднані сили Ради і Директорії.

Окупаційну більшовицьку владу у Криму — Кришевський о​​характеризував негативно. Свою участь в антибільшовицькій боротьбі описав так:

«Під час недовгої боротьби проти більшовиків у Криму я теж взяв участь, але не встиг ще увійти в справу, як усе було ліквідовано, довелося тікати, і я знову засів у тихій Керчі». Оригінальний текст (рос.) «Во время недолгой борьбы против большевиков в Крыму я тоже принял участие, но не успел ещё войти в дело, как всё было ликвидировано, пришлось бежать, и я вновь засел в тихой Керчи».

У квітні 1918 року — на півночі півострова почався наступ об'єднаних україно-німецьких військ. 10 квітня — більшовики розпочали евакуацію з Перекопу пошти, казначейства та цивільного населення, а 15 квітня — вивезення зерна з Армянська. Цього ж дня більшовицький уряд Тавриди ухвалив рішення про реорганізацію армії. Кришевський згадував:

«Підходила весна. І разом з подихом теплого вітерцю, разом з моментом воскресіння природи до Керчі докотилася спочатку боязка, а потім вже більш впевнена чутка, що на Крим рухаються українці та німці. Чутки ці спочатку ретельно приховувалися, але нарешті з'явилися відозви та накази на червоному папері, де говорилося, що «українсько-німецькі банди» простягають свої «хижі руки» до Криму, і що весь пролетаріат Криму і матроси встануть, як один, і знищать зухвалого ворога, «посіпак капіталу і чорної реакції»... З'явилися реляції про гучні перемоги, проте стала помітною тривога». Оригінальний текст (рос.) «Подходила весна. И вместе с дуновением теплого ветерка, вместе с моментом воскресения природы до Керчи докатился сначала робкий, а потом уже более уверенный слух, что на Крым двигаются украинцы и немцы. Слухи эти сначала тщательно скрывались, но наконец появились воззвания и приказы на красной бумаге, где говорилось, что «украино-немецкие банды» протягивают свои «хищные руки» к Крыму и что весь пролетариат Крыма и матросы встанут, как один, и уничтожат дерзкого врага, «прихвостней капитала и черной реакции»... Появились реляции о громких победах, однако стала заметна тревога...».

Кришевський служив Кримському крайовому уряду, був у міській охороні узбережжя Керчі. В квітні 1918 року — взяв участь у антибільшовицькому виступі у Керчі. Невдовзі — виїхав до Одеси.

З літа 1918 року — призначений командиром Навчальної кінної сотні Української армії. Вступив на службу гетьманській Україні, бо вважав, що з гетьманської України «прийде оздоровлення Росії».

У 1919 році — вступив до Західної добровольчої армії (військове формування білої гвардії та балтійських німців на території Естонії та Латвії), де служив у штабі Пластунської дивізії (входила до корпусу графа Келлера). Згодом, цього ж року — перейшов на службу до Російської народної армії (об'єднання військ білого руху на території Всевеликого Війська Донського). Цього ж року — отримав звання полковник.

Еміграція

У грудні 1919 року — емігрував до Німеччини.

З березня 1920 — у складі Російського загону — перебував у таборі біженців Альтенграбов. У січні-квітні 1921 — у таборі Альтенау. З травня 1921 по жовтень 1922 — у таборі російських біженців з України Шейєн (Целле).

Згодом — переїхав до Франції. Активно займався громадською діяльністю: був членом редколегії щотижневої емігрантської газети «Родная земля» (Париж, 1925-1928); членом Організаційного комітету з підготовки Російського закордонного з'їзду і делегатом з'їзду (1926 рік, Париж, готель «Majestueux») від Франції; головою Російського робочого союзу.

У 1924 році, в 13-му томі «Архива русской революціи», — вийшли спогади Кришевського про події 1916-1918 років у Криму(у 1992 році — «Архивъ русской революціи» перевидало репринтним способом у Москві видавництво «Терра-Политиздат», а у 2009 році — спогади Кришевського увійшли до книги «Красный террор глазами очевидцев» московського видавництва «Айрис-пресс»).

Помер 29 грудня 1948 року у Парижі. Похований на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа.

Родина

Дружина — Наталія Костянтинівна (*26 серпня 1884 — †26 жовтня 1966, Париж). Син — Юрій (*1909 — †?).

Спогади сучасників

Прикордонник полковник С. Н. Сомов у неопублікованих мемуарах так характеризував Кришевського:

«... весь час проявляв себе до революції затятим монархістом...». Оригінальний текст (рос.) «...всё время проявлявший себя до революции ярым монархистом...».

Бібліографія

• В Крыму (1916-1918 г.) // Архив русской революции. — Берлин, 1924. — Т. ХІІІ. — С. 71-124.
• В Крыму (1916-1918 гг.) [Архівовано 12 грудня 2021 у Wayback Machine.]// Русский Архив. Архив Русской Революции. Изд. И.В. Гессеном. В 24т. — М.: Терра-Политиздат, 1992. — Т. 13. — С. 71-124.
• В Крыму // Красный террор глазами очевидцев / Составл., предисл. д.и.н. С.В. Волкова. — М.: Айрис-пресс, 2009. — С. 173-226.

Джерела

• Бобков А. Разворот солнца над Аквилоном вручную. Феодосия и Феодосийцы в Русской смуте. Год 1918. [Архівовано 25 вересня 2017 у Wayback Machine.]/ Вступительная статья д.и.н. С.В. Волкова. — Феодосия-Симферополь:«Оригинал-М», 2008, — С. 54, 241, 348. — ISBN 978-966-8933-15-8
• Громенко С. 100 років без примирення: Крим і революція. Кривава зима. Перший червоний терор [Архівовано 20 червня 2021 у Wayback Machine.]// Крим.Реалії. — 2021. — 16 травня.
• Крищевский Николай Николаевич// Красный террор глазами очевидцев / Составл., предисл. д.и.н. С.В. Волкова. — М.: Айрис-пресс, 2009. — С. 426.
• Крищевский Николай Николаевич [Архівовано 30 червня 2021 у Wayback Machine.] // Про Кришевського на сайті «Офицеры РИА» (рос.)
• Крищевский Николай Николаевич// Российское зарубежье во Франции, 1919–2000: биогр. словарь [L'Émigration russe en France, 1919–2000]: в 3 т. / Под общ. ред. Л. Мнухина, М. Авриль, В. Лосской. — М.: Дом-музей Марины Цветаевой: Наука, 2008–2010. — Т. 1: А-К. 2008. — С. 760. — ISBN 978-5-02-036268-0 — ISBN 978-5-93015-105-3.
• Павленко А. Мемуары полковника Н. Н. Кришевского как источник по истории революции 1917 г. и гражданской войны в Крыму [Архівовано 11 травня 2018 у Wayback Machine.]// Документ. Архив. История. Современность: материалы IV Международной научно-практической конференции, посвященной 20-летию подготовки документоведов в Уральском федеральном университете. Екатеринбург, 1-4 ноября 2012 г. — Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 2012. — С. 294-299. — ISBN 978-5-7996-0765-4